Язичницьке коріння та особливий рецепт: як наші бабусі дивно називали паски

Сьогодні більшість українок без вагань називає святкову великодню випічку "паскою". Проте для наших прабабусь і прапрабабусь це слово не було універсальним: у різних куточках України існували власні назви, які відображали місцеві традиції та уявлення.

"Телеграф" вирішив розповісти про один з варіантів, що досі зберігся на заході України. Скоріше за все, ви чули це домашнє та затишне слово.

Як зауважує Вікторія Куцурук, заступниця генерального директора з науково-фондової роботи НЦНК "Музей Івана Гончара", термін "паска" має юдейське походження. З часом він витіснив давнішу народну назву великоднього хліба — "баба" або "бабка". Водночас у деяких регіонах і родинах ці слова й досі вживаються паралельно, зберігаючи зв’язок із локальною традицією.

Сама назва "бабка" має слов’янське коріння і пов’язується з давніми язичницькими уявленнями про вшанування сонця та предків. Наприкінці ХІХ століття на території Східної Галичини "баба" відрізнялася від паски не лише назвою, а й рецептурою: до тіста додавали значно більше яєць. Про це, зокрема, згадував Володимир Гнатюк у праці "Народня пожива і спосіб її приправи в східній Галичині", опублікованій у збірнику "Материяли до українсько-руської етнольоґії".

"На Лемківщині, наприклад, випікали два різновиди пасок: одну випікали з житнього чи пшеничного борошна, а іншу – з білого борошна, яку називали "бабка". В деяких книгах дослідники, які займалися дослідженнями української традиційної кухні, зафіксували також означення "баба", "бабка" й для інших страв української кухні", — коментує Вікторія Коваленко.

Як свідчить Словопедія, на Львівщині одним зі значень іменника "бабка" є здобна булка.

Також не можна не згадати ромову бабу – різновид кексу зі здобного дріжджового тіста з додаванням родзинок. Його просочують ромовим або просто цукровим сиропом, іноді з додаванням варення. Примітно, що верхня частина кексу обмазується цукровою помадкою. Ця страва виглядає як паска преміумкласу.

Раніше ми розповіли про інше слово з кухонного лексикону, яке популярне у побуті на заході. Господиня із Запоріжжя могла про таке й не чути.