Смертельна застава: як гроші "непростої" фірми стали квитком на волю для Галущенка

Поки картки звичайних українців можуть заблокувати за умовні 500 гривень, топкорупціонерам усе сходить з рук. Задекларована пильність державного нагляду та фінмоніторингу миттєво зникає, якщо десятки мільйонів, котрі проганяють через банківську систему, стосуються впливових фігурантів та пов’язаних з ними компаній.

Зараз у справі "Форест Гамп", де на заставу для Германа Галущенка пішли сумнівні кошти, Нацбанк намагається зняти з себе відповідальність та гарячково призначає перевірки інших фінансових установ. Але за фактом цей "стрес-тест" державна система контролю вже повністю провалила. Адже автоматичні запобіжники мали б спрацювати ще на етапі аналізу заставодавців, а не після того, як правоохоронці розкрили карти.

"Телеграф" на прикладі ТОВ "Компанія "Командор", що забезпечило "транзит" застави для Галущенка, розповідає про масштабний збій державної системи контролю. Поява у "заставному" ланцюжку цієї компанії, ймовірно, причетної до розкрадання на відбудові зруйнованого ракетами житла та загибелі власних робітників, — доказ того, наскільки легко вітчизняний нагляд дозволяє перетворювати сумнівні кошти на формально "білий" платіж.

Запізніле прозріння НБУ, або Як вийшло, що "брудні" мільйони стали "білою" заставою

Оприлюднення НАБУ та САП нових скандальних плівок у межах операції "Форест Гамп" виявило системну проблему у сфері фінансового моніторингу в Україні. З’ясувалося, що навіть така процедура, як переказ судової застави, яка мала б бути максимально прозорою та контрольованою державою, насправді ховає в собі значні корупційні ризики.

У ситуації з порятунком ексміністра Галущенка сумнівний кеш, як виявили правоохоронці, відмивали безпосередньо через державний "Сенс Банк". За версією слідства, голова правління Олексій Ступак, ексголова наглядової ради Микола Гладишенко та очільниця фінмоніторингу Людмила Снігур за вказівкою ексзаступниці керівника ОП Ірини Мудрої вручну відімкнули систему автоматизованого контролю банку.

А для безперешкодного транзиту та легалізації цих токсичних коштів організатори нібито задіяли заплутаний ланцюжок підконтрольних фірм, пов’язаних із "добрим знайомим" Ірини Мудрої Максимом Микитасем. Головна проблема полягає в тому, що системи фінмоніторингу банків мали б автоматично підсвітити рух капіталу від структур із кримінальним шлейфом, а навіть якщо цього не сталося — мав би включитися нагяд з боку регуляторів. Проте система виявилася повністю паралізованою.

Національний банк України на всю цю ситуацію відреагував лише постфактум, коли приховати масштаб схематозу стало неможливо. Регулятор поспіхом призначив перевірки та почав штормити інші установи. Проте ці запізнілі спроби виглядають відверто безпорадно. Адже з поля зору НБУ та інших регуляторів випали не лише дії менеджменту "Сенс Банку" (НБУ говорить, що, мовляв, реагував, проте наслідки такої реакції були нульовими), але й елементарний контроль щодо перевірки банками заставодавців. Держава просто "проморгала" ситуацію, дозволивши фірмам із сумнівними реноме безперешкодно легалізувати заставні мільйони.

Історія з заставою для Галущенка лише підсвітила масштабну проблему. Як нещодавно описував "Телеграф", в Україні фактично легалізувався підпільний бізнес, де ділки за комісію у 10-30% організовують "білу" заставу для будь-якого топфігуранта. У схемі "Форест Гамп" одним із таких офіційних транзитерів брудного кешу стало ТОВ "Компанія "Командор" — фірма з настільки красномовним "кримінальним шлейфом", що її появу в системі держбанку НБУ мав би помітити миттєво.

40 мільйонів за фіктивні будматеріали: роль "Командора" у справі "Форест Гамп"

ТОВ "Компанія "Командор" було засноване у 1995 році. Основним КВЕДом підприємства вказано "будівництво житлових і нежитлових будівель". З 2021 року компанія почала брати активну участь у публічних закупівлях у Києві, отримавши за увесь час від комунальних підприємств "Київавтошляхміст" та "Житлоінвестбуд-УКБ" підрядів 674 млн грн.

За даними аналітичної системи YouControl, статутний капітал підприємства становить 205 тисяч гривень. Формальним засновником фірми наразі вказаний Андрій Блиндарь, а її керівником та кінцевим бенефіціаром у реєстрах значиться Валерій Опанасенко. Проте реальне коріння структури веде безпосередньо до Максима Микитася — колишнього народного депутата України, експрезидента держкорпорації "Укрбуд" та фігуранта багатьох масштабних будівельних скандалів столиці. Наразі скандальний забудовник Микитась фігурує у справі "Форест Гамп" як один із головних організаторів схеми збору грошей на заставу.

В ухвалі Вищого антикорупційного суду у справі "Форест Гамп" прямо констатується: "Компанія "Командор" є фактично підконтрольною пов'язаним з Микитасем М.В. особам.

У масштабній схемі легалізації коштів "Командору" виділили роль транзитного фінансового донора. За версією слідства, 25 червня 2026 року компанія перерахувала 40 мільйонів гривень зі свого рахунку в АТ "КБ "Глобус" на рахунки головного транзитного хабу схеми — ТОВ "Гіран Констракт" в АТ "ПУМБ".

Оборудку замаскували під банальну господарську діяльність, оформивши ці мільйони як безготівкову оплату за вигадані будівельні матеріали. Усі фіктивні контракти підписувала номінальна директорка підприємства — пенсіонерка Олена Сідун, яка є тещею близького ділового партнера Микитася Михайла Тарковського.

Згодом, акумулювавши отримані від "Командора" та інших транзитних "прокладок" кошти, пов’язана з Микитасем фірма "Гіран Констракт" перерахувала їх на спецрахунок ВАКС із призначенням "застава за Галущенка". А "Сенс Банк", з рахунків кого було перераховано значну частину цих коштів, умисно "не помітив" оборудки. Як і НБУ, який по ідеї мав би його контролювати.

Махінації на руїнах: 64 мільйони на "дешевій" відбудові

Ще задовго до транзиту грошей для Галущенка ТОВ "Компанія "Командор" отримало статус фігуранта у кримінальному провадженні № 12022100000000595, розслідування у якому зокрема проводилося за ч. 4 ст. 191 КК України (привласнення та розтрата майна).

Ця справа стосується підрядів на аварійно-відновлювальні роботи у столичних житлових будинках, які постраждали від російських ракетних ударів протягом 2022 року. За версією слідства, яка зафіксована в ухвалі суду, керівник Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА, його заступники та директор підпорядкованого КП "Житлоінвестбуд-УКБ" вступили у злочинну змову з керівництвом приватних підрядних фірм, серед яких був і директор "Командора".

Як випливає з матеріалів судової ухвали, досудовим розслідуванням встановлено, що Комунальне підприємство "Житлоінвестбуд-УКБ" уклало договори підряду на ремонти будинків за 11 адресами по всьому Києву, зокрема на вулицях Софії Крушельницької, 3А, Чорнобильській, 9А, Ірпінській, 74, Богатирській, 20 та проспекті Свободи, 10.

Як зазначають правоохоронці, учасники групи вносили до актів форми КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт. — Ред.) та КБ-3 (довідка про вартість. — Ред.) завідомо неправдиві відомості про обсяги робіт, завищували кошторисні розцінки та використовували значно дешевші будівельні матеріали замість передбачених проєктом.

Слідчі зазначають, що "Командор" надав акти виконаних робіт із недостовірними даними на загальну суму 64 мільйони гривень, які були незаконно перераховані компанії з резервного фонду міського бюджету столиці та надалі привласнені. Для маскування фірма проводила сумнівні операції щодо купівлі-продажу будматеріалів з іншими структурами, зокрема з ТОВ "ОВС УКРАЇНА" та ТОВ "АКВА-ПЕКС Україна". Згодом ці кошти були, нібито, привласнені учасниками схеми.

Економія на безпеці людей

Втім, напевно, найцинічніший епізод у судово-слідчій історії "Командора" стосується навіть не дерибану бюджету, а відвертого нехтування людськими життями заради економії. У червні 2025 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив вирок у справі № 759/3645/23 щодо страшної трагедії, яка сталася на одному зі столичних об’єктів фірми з явної вини її керівництва.

Як зазначається у матеріалах судового рішення, 28 січня 2021 року на будівництві житлового комплексу по провулку Приладному, 10, де "Командор" виступав головним підрядником будівельної компанії "Інтергал-Буд" ще одного скандального забудовника — Володимира Зубика, загинули двоє робітників. Арматурники впали в ліфтову шахту з висоти дев’ятого поверху через перевертання ненадійно закріпленої решітки настилу.

Під час засідань випливли деталі операційного управління фірми. Засуджений виконроб посвідчив, що керівництво та власник "Командора" прямо відмовлялися виділяти кошти на купівлю матеріалів для безпечних настилів та засобів захисту. Мотивували це логікою: мовляв, замовник за це все одно не платить. У результаті люди працювали на висоті без страховки.

Згідно з актом спеціального розслідування, який цитується у вироку, особою, яка безпосередньо допустила критичні порушення законодавства про охорону праці, визнали директора ТОВ "Компанія "Командор" (на той час, згідно з YouControl — Глієвий Петро). Проте відповідальність, схоже, понесли лише "стрілочники" (виконроб "Командору"), а фірму суд лише зобов’язав виплатити моральну шкоду родинам загиблих.

І от виходить, що поки керівництво компанії жаліє копійки на дошки для безпеки власних робітників, що коштувало людям життів, для нього не проблема миттєво знайти 40 мільйонів гривень для транзиту на заставу топчиновнику.

Блокування через копійки та зелене світло для мільйонів: замість підсумку

Останнім часом у соціальних мережах усе частіше можна зустріти скарги пересічних власників банківських карток про їхнє раптове блокування. Причини таких санкцій інколи доходять до абсурду. Банки здатні заморозити рахунок звичайного українця за переказ кількох сотень гривень, трактуючи це як "нетипову ризиковану операцію". Громадянам доводиться збирати десятки довідок, щоб довести легальність копійчаних транзакцій.

У цей самий час, коли звичайних людей карають за мізерні суми, система державного контролю демонструє абсолютну безпорадність перед масштабними корупційними викликами, і в цій ситуації варто звернути увагу на кілька критичних моментів.

Перший — це абсолютний абсурд того, що відбувається. Компанія з важким судово-слідчим шлейфом, яку силовики вже відкрито вели у справах про привласнення 64 мільйонів на розбомблених будинках столиці, спокійно оперує величезними безготівковими потоками, забезпечуючи транзит багатомільйонної судової застави для топчиновника. Жоден автоматизований інститут влади чи запобіжник на етапі проведення транзакції не підсвітив цю операцію червоним прапорцем.

Другий момент — це сам господарський механізм легалізації. Токсичні мільйони маскуються під звичайнісіньку, легальну щоденну діяльність. Організаторам достатньо просто підписати фіктивні папірці про купівлю вигаданих будівельних матеріалів — і гроші, проходячи через компанії та банки, так би мовити змінюють свій статус. Банківська система країни фактично бере на себе роль пральні, яка видає сумнівним коштам офіційний "сертифікат легальності", перетворюючи їх на чистий платіж.

І третій, головний системний висновок — держава в Україні реагує не на реальні фінансові ризики, а виключно на гучний скандал. У випадку із "Форест Гампом" система фінансового моніторингу не спрацювала автоматично на випередження, хоча мала для цього всі підстави. Нацбанк та регулятори почали гарячково махати руками й призначати перевірки лише постфактум — після того, як НАБУ та САП відкрили карти й публічно продемонстрували суспільству весь ланцюг корупційного транзиту.

Все це говорить про системну проблему. І стосується вона не лише заставного бізнесу — "Телеграф" уже неодноразово писав про те, як компанії, що обґрунтовано підозрюються правоохоронцями в розтраті мільйонів, а інколи й мільярдів гривень, після обшуків спокійно продовжують брати участь у тендерах і отримувати нові підряди від державних підприємств.

А все через те, що у чинному законодавстві просто не прописані дієві автоматичні запобіжники, які б забороняли фірмам із токсичним шлейфом брати участь в освоєнні бюджетних коштів чи виступати заставодавцями.

"Телеграф" має намір надіслати офіційні журналістські запити до Національного банку України, Державної служби фінансового моніторингу та профільного комітету Верховної Ради. Ми хочемо отримати чітку відповідь: доки фінансова система країни каратиме громадян за кількасот гривень, залишаючись при цьому абсолютно сліпою до мільйонних безготівкових транзитів корупційного кешу. Не перемикайтеся.