Золоті зарядки для дітей з інвалідністю: як Фонд декарбонізації злив сотні мільйонів через дивні фірми

Державний Фонд декарбонізації України гучно оголосив про благородну місію: дітям з інвалідністю підгрупи А до 18 років роздадуть безкоштовні зарядні станції. Ідея чудова і необхідна в реаліях постійних енергетичних викликів. Проте за красивою вивіскою соціальної допомоги ховається класична українська тендерна драма.

"Телеграф" проаналізував закупівлі Фонду і виявив цілу низку підозрілих фактів. На придбання станцій уже спрямовано 883,5 млн грн. І поки правоохоронці не помічають порушень, мільйони гривень державного бюджету осідають на рахунках новостворених фірм з одним працівником, які постачають станції на особливих умовах і за особливою ціною. Детальніше – читайте в матеріалі.

Головні тези:

• У 2026-му на закупівлю зарядних станцій для дітей з інвалідністю Фонд декарбонізації вже витратив 883,5 млн грн бюджетних коштів. Більшу частину цієї суми отримали компанії, які до цього мали нульові доходи.
• Дешевші пропозиції (зокрема від "Епіцентру") державний фонд відхилив, а частину процедур провів без відкритих торгів. В результаті переплатили близько 70 млн грн.
• Мільйонні підряди без відкритого конкурсу або через сумнівне відхилення конкурентів віддавали фірмам зі штатом в одну особу, невеликим досвідом та нульовими доходами.
• Перші закупівлі проводилися без відкритих тендерів під прикриттям воєнного стану, що дозволило повністю приховати документи та унеможливити аудит.

"Спляча" ТОВка на 190 мільйонів

"Діти з інвалідністю підгрупи А до 18 років будуть забезпечені портативними зарядними електростанціями за рахунок коштів державного фонду", – заявили ще в березні 2026-го в Фонді декарбонізації України. Цей фонд фінансується коштом державного бюджету, а також партнерів і має сприяти скороченню викидів вуглецю.

Заявки на станції оформлювали в Пенсійному фонді, але закупівлями зайнявся фонд. Для цього провели низку тендерів. Перші два – без відкритої процедури. Фактично установа сама обрала, у кого купити техніку.

Першим стало ТОВ "Інтгеніо", з яким Фонд, посилаючись на воєнний стан та гостру "терміновість", уклав договір без торгів. У фірми купили 3 471 станцію Deye AE-FS2.0-2H2 та 1 129 штук Fox ESS S22 загальною вартістю 189,8 млн грн.

Хто ж цей рятівник української енергетики? Компанія існує понад 10 років, але фактично не працювала:

• У 2023-2024 роках фірма мала нульовий дохід.
• У 2025-му виторг ледь дотягнув до 968 тис. грн, а чистий прибуток становив смішні 7,5 тис. грн.
• Штат компанії – один співробітник, директор і підприємець з Тернополя Сергій Шоломейчук.
• У 2020 році АМКУ штрафував цю ж контору за змову на тендерах. Штраф у 68 тис. грн довелося стягувати через суд, бо добровільно платити "Інтгеніо" не збиралася.

І ось цей "сплячий" актив зі шлейфом порушень отримує без конкурсу майже 190 мільйонів. Ба більше, оскільки закупівля проходила без відкритого аукціону, всі документи ретельно приховані – ні журналісти, ні Держаудитслужба не можуть їх перевірити.

А тепер порівняємо ціни. "Епіцентр" на відкритих торгах пропонував точно такі ж станції Deye AE-FS2.0-2H2 по 32 586 грн (без ПДВ), тоді як "Інтгеніо" продало їх державі по 41 999 грн. Лише на цій позиції переплата склала 32,6 млн грн, а загалом на цьому епізоді можна було заощадити майже 40 мільйонів.

Згодом за схожою схемою "без тендеру" закупили обладнання у ТОВ "Газенерго" на 232,6 млн грн. Хоча ця фірма принаймні мала 20 співробітників, переплата порівняно з ринковими пропозиціями "Епіцентру" склала ще 17,9 млн грн.

Абсолютний чемпіон: новонароджена "БукЕнерджі Груп"

Але справжній джекпот виграла компанія, яка змагалася на відкритих тендерах (бо Фонд фізично не міг вічно прикриватися "терміновою" процедурою). ТОВ "БукЕнерджі Груп" забрало одразу три жирні куші:

• 30 червня 2026-го – на 117,7 млн грн.
• 12 серпня 2026-го – на 89,2 млн грн (договір ще не підписано).
• 13 серпня 2026-го – на 227,6 млн грн.

Загалом – 434,5 млн грн за 11 073 станції.

Що відомо про цього "монстра" ринку? Компанію створено в серпні 2025 року (статутний капітал – 5 тис. грн). У штаті – один працівник (власник і директор Олександр Єлендюк із Чернівців, який раніше був звичайним ФОПом та займався техобслуговуванням авто). Дохід за минулий рік відсутній, натомість є збиток у 12,4 тис. грн.

Як вдалося вибити конкурентів? Дуже просто. На один із тендерів зайшов ТОВ "Епіцентр К" із ціною на 30% нижчою, ніж у "БукЕнерджі Груп": 32 586,2 грн проти 39 250 грн. Але Фонд декарбонізації просто відхилив пропозицію гіганта через те, що гарантійний лист не задовольнив замовника. Натомість до документів новоствореної фірми з завищеними цінами жодних претензій не виникло.

Якби ці мільйони витратили ефективно, закупівля обладнання у ринкових гравців зберегла б бюджету ще 73,7 млн грн.

Золоті зарплати на тлі "золотих" зарядок

Керує цим процесом і підписує всі сумнівні договори голова правління Фонду декарбонізації Олеся Міщенко. Згідно з деклараціями та звітами, минулого року її середня зарплата становила 274,6 тис. грн на місяць.

Міщенко очолює фонд з 2024-го. Фонд на 100% належить державі в особі Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України. Саме агентство відповідає за призначення Міщенко на посаду. Своєю чергою Державне агентство з енергоефективності очолює Ганна Замазєєва, її призначили рішенням уряду від 10 березня 2023-го.

Розмір зарплати Міщенко значний для державної структури, яка нібито має працювати на благо екології та суспільства. От тільки питання ефективності такого менеджменту залишається відкритим. Коли державні мільйони зливаються через фірми з нульовою історією та одним працівником замість прямих закупівель у великих ритейлерів, що дають 30-відсоткові знижки, – це вже не про допомогу дітям. Це більше схоже на системне освоєння бюджетних потоків під прикриттям благих намірів.

Редакція "Телеграфу" публічно звертається до керівництва Фонду декарбонізації України з вимогою надати вичерпні коментарі та пояснити наведені факти завищення цін і вибору сумнівних підрядників.

Враховуючи масштаби можливих зловживань, "Телеграф" закликає правоохоронні органи (НАБУ, ДБР, Нацполіцію) та Антимонопольний комітет України (АМКУ) невідкладно звернути увагу на ці тендери, перевірити законність відхилення конкурентів із нижчими цінами, проаналізувати походження коштів та діяльність залучених компаній-прокладок.

Оскільки наразі освоєно ще не всі кошти (зокрема, останній договір на 89,2 млн грн станом на момент публікації ще очікує на підписання), критично важливо простежити реальний ланцюг постачання: де саме і за якою ціною ці зарядні станції купуються насправді та хто саме отримує надприбутки на соціальному проєкті для дітей з інвалідністю. Далі буде…