Ядерна війна чи мирні переговори? Чого очікувати від Путіна після інавгурації

Попри те, що Україна не визнає легітимність "виборів" в РФ, у вівторок, 7 травня, там все ж відбулася чергова інавгурація Володимира Путіна. Диктатор, що фактично править державою-агресором з 2000-го, увійшов у свою п’яту каденцію і, згідно з оновленим законодавством РФ, зможе обіймати посаду президента до 2036-го року.

Чи змінить Володимир Путін військову стратегію в Україні після отримання від росіян чергового карт-бланшу на безмежну владу, "Телеграф" запитував у військових і політичних аналітиків.

Мобілізація і бряцання ядерною зброєю

Наприкінці 2023-го року військові експерти висловлювали підозри щодо ймовірного посилення мобілізаційних заходів в РФ після переобрання Путіна президентом. Мовляв, Кремль приспить пильність росіян на час передвиборчої кампанії, а отримавши бажане, почне ще більш активно зганяти гарматне м’ясо на фронт.

Наразі окупаційні війська РФ мають можливість поповнення особового складу на рівні до 40 тисяч осіб на місяць, каже військовий аналітик Дмитро Снєгирьов. Цього цілком достатньо, щоб мінімізувати санітарні та безповоротні втрати, які, за оцінками західних розвідок, складають до 30 тисяч осіб щомісяця.

Виходячи з цього, говорити про необхідність оголошення в Росії загальної або навіть часткової мобілізації, поки що не доводиться.

– Вони продовжуватимуть наступ у декількох напрямках, намагаючись встигнути використати вікно можливостей до того, як запрацює чеська ініціатива і Україна отримає військово-технічну допомогу з Великої Британії, США та інших європейських країн, – каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Згідно з повідомленням Міноборони РФ, вже найближчим часом держава-терорист планує проведення навчань з метою відпрацювання підготовки та застосування нестратегічної ядерної зброї для підвищення готовності до виконання бойових завдань. Генштаб ЗС РФ вже розпочав підготовку до заходів за участі ракетних з’єднань Південного військового округу із залученням авіації, а також сил ВМФ.

Приводом для цього буцімто слугують "провокаційні заяви та погрози окремих західних офіційних осіб на адресу Російської Федерації". Зі слів речника Кремля Дмитра Пєскова, йдеться про "безпрецедентний виток напруженості" через риторику президента Франції Еммануеля Макрона, міністра закордонних справ Великої Британії Девіда Кемерона, а також деяких "американців".

За словами Дмитра Снєгирьова, дані заяви, як і розмови про суттєве збільшення чисельності військ РФ шляхом мобілізації, є нічим іншим, як елементом інформаційно-психологічних операцій для тиску на вище військово-політичне керівництво України. Втім, реальних загроз для нас ці дії не несуть.

– Сполучені Штати вже заявили про те, що подібне бряцання ядерною зброєю є неприпустимим, але їхня розвідка не бачить жодних змін, які б свідчили про готовність РФ до застосування тактичної ядерної зброї. Водночас, американці дають зрозуміти Кремлю, що вони готові до будь-яких його дій у цьому напрямку, – зазначає аналітик.

У те, що Путін наважиться на розв’язання ядерної війни, не вірить й екс-співробітник СБУ, консультант комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Іван Ступак.

– Якщо вірити свіжому розслідуванню видання "Проект", присвяченому палацу Путіна в Геленджику, глава Кремля налаштований жити довго і щасливо. Не для того він оточує себе такою розкішшю і множить її з року в рік, щоб спалити все це в ядерному вогні (а саме це станеться, якщо Путін ризикне завдати удару).

Якби він жив аскетично, спав на розкладушках як Сталін, можна було б припустити, що втрачати йому нічого і єдиною його метою є знищення світу, навіть ціною власного життя. Натомість, ця людина явно цінує своє здоров’я, молодість і комфорт. Тому так, бряцати ядеркою він буде постійно, але навряд чи наважиться на її використання, – каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Соціально-політичні метаморфози в РФ

Головні зміни всередині РФ вже відбулися і вони жодним чином не залежать від планів Володимира Путіна на новий президентський термін, впевнений Дмитро Снєгирьов. Свідченням тектонічних зламів в свідомості росіян є те, що тепер в інформаційному просторі РФ регулярно обговорюється загрози з боку України.

– Раніше порядок денний там складався з їхніх намірів щодо України і всього світу, а тепер вони всерйоз побоюються ударів з боку ЗСУ по Керченському мосту й інших стратегічних об’єктах. Це свідчить про усвідомлення ними можливості перенесення війни на територію РФ

Ще одним доказом страху і слабкості самого диктатора є показовий виклик послів Великої Британії і Франції в МЗС РФ, де їм з суворим обличчям намагалися навіяти думку про "адекватну" відповідь на удари України по території РФ західним озброєнням. Нам слід використовувати ці страхи і не побоюватися наступного кроку Путіна, а самим продукувати негативні для росіян настрої, – каже експерт.

Вже незабаром не кращі часи настануть й для пересічних росіян, впевнений Іван Ступак. За словами експерта з національної безпеки, з кожними новими виборами в РФ ситуація із "закручуванням гайок" в суспільстві лише погіршується.

– Ця каденція не стане виключенням: буде більше нових каральних законів, кримінальних статей. Не виключено, що з’являться виправні табори для всіх, хто не згоден з генеральною лінією партії. Створення таких місць обговорюється там вже давно. Ймовірно, з часом повернеться й практика каральної психіатрії. Всіх, хто спробує розповсюджувати опозиційні настрої, відправлятимуть на примусове лікування, як це було в Радянському Союзі. Будуть нові дисиденти і політв'язні, – каже експерт.

Ще однією ознакою наближення змін у вищих політичних колах РФ стало нещодавнє затримання на хабарі заступника глави Міноборони РФ Тимура Іванова. Зняття недоторканності з найближчого оточення Сергія Шойгу може свідчити про те, що й під ним самим дуже скоро може захитатися крісло.

Ба більше, вже зараз ходять чутки про планування заміни Шойгу на губернатора Тульської області, афілійованим з ПВК "Вагнер" Олексія Дюміна.

Ймовірно, метою дискредитації Шойгу в очах Путіна є боротьба двох веж Кремля за фінансові потоки, які відкриває війна з Україною, вважає Дмитро Снєгирьов.

– Сім’я Ковальчуків, яку називають "гаманцем" Путіна, намагається послабити позиції своїх конкурентів. Їх цікавить не стільки сам Шойгу, скільки фінансові потоки Міноборони, а саме кошти, що виділяються на відновлення інфраструктури на тимчасово окупованих територіях. Це багатомільярдні контракти і, відповідно, ласий шматок.

Кім того, понижуючи суб'єктність Шойгу, створюються передумови для репресій серед військового керівництва і нейтралізації потенційної військово-політичної опозиції. Всім дають зрозуміти, що тепер будь-кого можуть оголосити корупціонером і закрити надовго, – впевнений експерт.

Хоча міжкланова боротьба між вежами Кремля дійсно не припиняється ані на мить, людину з тим рівнем довіри, яким користується Шойгу, Путін звільняти навряд чи наважиться, впевнений Іван Ступак.

– В Росії ніколи не звільняють за профнепридатність, там усувають лише за недостатню лояльність до вождя. Шойгу – один з небагатьох найбільш відданих Путіну людей. Жодного разу він не проявив політичних амбіцій. Навіть коли його перевели з посади очільника міністерства надзвичайних ситуацій на губернатора Московської областї, смиренно поїхав, що Путін дуже оцінив і з тих пір тримає його біля себе.

Так, певна "шліфовка" серед оточення Шойгу ведеться. Іванов — не перша її жертва. Втім, не думаю, що у Путіна є краща кандидатура на місце самого Шойгу. Ким його замінити — молодим, амбітним полковником? По-перше, на його тлі Путін виглядатиме старцем. По-друге, це дуже великий ризик для диктатора: якщо новенький вирішить зайняти його місце, достатньо буде просто підігнати під Кремль танки. Якщо рішучості у нього буде більше, ніж у Пригожина, для Путіна все закінчиться дуже швидко, – каже Іван Ступак.

Мирні переговори

Ще однією гострою темою, що активно обговорюється на світовій політичній арені, є ймовірне укладення перемир’я або ж домовленості про повне припинення війни між Україною і РФ вже у 2024-му. Втім, на думку директора Інституту світової політики Євгена Магди, Володимир Путін не демонструє готовності до жодних поступок.

– З огляду на динаміку розвитку ситуації на сході України, можна констатувати, що росіяни не зацікавлені у проведенні мирних переговорів. Путін зацікавлений, по-перше, максимально дискредитувати саміт миру, який проходитиме у Швейцарії, по-друге, захопити якомога більшу територію України. Я не бачу підстав, за якими Росія має вести мирні переговори.

Загалом це самопризначення Путіна президентом веде до остаточного перетворення його на Кім Чен Ина. Свідченням цьому є "намальовані" 87% голосів на так званих виборах — більше вже просто нікуди. Втім, варто розуміти, що проблема не лише у самому Путіні, а й у колективному путінізмі, що має за основу рашизм. Саме з цим ми матимемо справу, – каже політолог в коментарі "Телеграфу".

Ані Україна, ані Росія ніколи не підпишуть "мирні плани", написані рукою ворога, впевнений Іван Ступак. Завершити війну може або ухвалення сторонами конфлікту документу на основі пропозицій нейтральної сторони, або ж тиск на Росію з боку її покровителів.

– Добровільно росіяни не зупинятимуться, адже мають перевагу в людях і часі. Втім, якщо Заходу вдасться переконати Китай та Індію у тому, що мир в Україні буде для них більш вигідним, ніж війна, вони зможуть натиснути на Путіна. Російська нафта йде в Індію, залізна руда, деревина й інші корисні копалини — в Китай. Втрата цих ринків збуту означатиме для РФ дуже великі економічні збитки, тому Путіну доведеться підкоритися цій політичній волі, – каже експерт.