"Я за мир і Терехов за мир", – що відбувається з партією Гетманцева та мера Харкова і чи є там місце Гончаренку

На фоні посилення російських атак на столицю та інші регіони України, одразу декілька помітних політиків синхронно заговорили про необхідність миру і перемовин з Росією. Таку "свіжу" концепцію виголосили нардеп Олексій Гончаренко, (який поплатився за це місцем у фракції "ЄС"), "слуга" Данило Гетманцев та мер Харкова Ігор Терехов. Цікаво, що останніх двох в ЗМІ пов’язують спільним політичним проєктом на базі начебто зовсім не політичної Асоціації прифронтових міст та громад (АПМГ).

Що зараз відбувається з цим проєктом? Чому його головні функціонери кажуть про мир, коли об’єктивних зрушень в позиції Кремля немає? Та чи знайдеться в команді лівих миротворців місце для Гончаренка, або ж політик формуватиме власну команду? В цих питаннях розібрався "Телеграф".

Асоціація "за все добре"

Розмови про умовну "партію Гетманцева" почалися ще влітку минулого року, а вже у вересні 2025-го була створена АПМГ. Її головою став Ігор Терехов, однак в "пологах" (не першому форумі асоціації) приймав участь Данило Гетманцев та нинішній міністр у справах ветеранів Віталій Кім.

Офіційно місія АПМГ звучить як "зробити прифронтові громади точками зростання України через безпечне відновлення, економічну активність…" і оце ось все.

Публічна діяльність Асоціації – класика ідей "за все добре проти всього поганого". Наприклад, Терехов і Ко ініціювали законопроєкти про зниження ПДВ на продукти та ліки, підвищення грошових виплат для ВПО, а також зарплат для соцпрацівників та педагогів. До речі, останній проєкт закону, подав до парламенту Данило Гетманцев.

Звичайно, немає нічого надзвичайного в тому, що мери, голови громад та нардепи об’єднуються в альянси. Це дозволяє впливати на рішення центральної влади. Як приклад – Асоціація міст України, де головує столичний мер Віталій Кличко, яка лобіювала, і цілком успішно, збереження ПДФО (податок на доходи фізичних осіб, — ред.) у місцевих бюджетах. Однак, амбіції АПМГ виходять далеко за межі регіональної політики.

Так, Терехов на сайті АПМГ коментував речі, які і близько не стосуються повноважень мера одного з українських міст. Наприклад, висловлювався про політики мобілізації, закликаючи Міноборони розбиратись у кожному резонансному епізоді і забезпечити носіння боді-камер співробітниками ТЦК. Або ж пропонував підвищити мінімальну зарплати і пенсію (те ж саме лобіює й Гетманцев).

"Партія війни"

Та найцікавіший випад Терехов зробив синхронно з Гетманцевим, коли політики заговорили про мир. Мер і депутат одночасно використали наратив "партія війни".

– Для мене логіка "партії війни" починається там, де війну приймають як безальтернативне майбутнє України. Я з цим не згоден. Нашу здатність витримувати війну не можна сприймати як згоду жити в ній. Ми прагнемо миру і добробуту, – зазначив Терехов.

– Партія війни реагує навіть не на конкретний мирний план, а на саму можливість його обговорення. Будь-хто, хто промовляє слово "мир " у позитивному контексті, стає в прямому сенсі слова їхнім ворогом, – написав Гетманцев.

Чому заяви такі схожі?

– Бо вони працюють на одному полі, – пояснює "Телеграфу" політолог Ігор Рейтерович. – Коли Гончаренко виступив з цією промовою [про мир], вони злякалися, що він зараз засіє все це поле, а вони залишаться без нічого, тому активно включилися. Не виключаю, що це погоджена історія з Офісом президента, мовляв, а давайте подивимось, як суспільство реагує на такі речі.

Втім, щодо якості наративу, то тут, звісно, великі питання, бо ж як виходить з логіки Терехова та Гетманцева, Україна розколота на два табори: "партію війни" і "людей миру". Та якщо не оцінювати якість, все це схоже на скоординовану політичну позицію. А якщо так, то спільний політичний проєкт направду існує?

Що відбувається з партією?

Сам Терехов ще навесні категорично відкидав політичну колаборацію з Гетманцевим. Хоча на той час соціологи пророкували уявній партії Кіма, Терехова, Гетманцева третє місце на гіпотетичних виборах. Погодьтеся, це достатньо непоганий актив, але Терехов його скинув.

– Впевнено можу сказати, що політичного проєкту, в якому б одночасно були Терехов і Гетманцев, не було в минулому, не існує зараз і не буде в майбутньому, – відрізав очільник Харкова.

Данило Гетманцев в коментарі "Телеграфу" це підтвердив.

– Він [Терехов] ще навесні зазначив, що не бачить мене в своїй партії, – пояснив нардеп.

Що ж стосується синхронності заяв про мир, то на думку Гетманцева, тут немає нічого дивного.

– Це не виключає того, що він [Терехов] і я представляємо більшість українців, які за мир, проти війни. Я за мир. І Терехов за мир. До чого тут спільні проєкти? – додав виданню Гетманцев.

Як каже виданню співрозмовник в Асоціації прифронтових міст та громад, нардеп і мер хоч і в альянсі, але дуже умовному.

– Гетманцев і Ігор Олександрович [Терехов] розглядають можливість створення власних політичних сил і планують рухатися кожен окремо. Певний час вони тісно контактували між собою. Були дослідження електоральних перспектив за допомогою соціології. Однак ви ж пам’ятаєте, що саме Терехов першим почав дистанціюватися від ідеї спільного політичного проєкту, – підкреслює співрозмовник.

Втім, за словами джерел "Телеграфу" в керівництві фракції монобільшості, союз може бути "живим".

– З великою вірогідністю можна сказати, що Терехов з Гетманцевим в якомусь сенсі дійсно співпрацюють. Ми ж бачимо, що Гетманцев приймає активну участь в проєкті прифронтових громад. Звісно, Харків – прифронтова громада, вони в цьому контексті співпрацюють, тому так, проєкт існує, – пояснює джерело.

Очільник фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, якому приписували кураторство проєктом, очікувано також відхрещувався від такого активу.

– Але Гетманцев та Арахамія дуже тісно співпрацюють, тому я не здивуюсь, що цей проєкт існує по згоді з Давидом. Хоча Гетманцев соціаліст. Причому соціаліст не європейської формації, а такий пострадянський соціаліст. Чого, до речі, не скажеш про Давида. Це абсолютно інший формат. Але про те, що відбувається, Давид точно знає, – каже співрозмовник в монобільшості.

Знають і у владі. Ба більше, цілком підтримують і сприяють. Наприклад, в серпні прем’єр Сергій Корецький особисто зустрічався з Тереховим. Ні з ким з інших мерів окремо Корецький не влаштовував аудієнцій віч-на-віч. Принаймні публічно. Та й сам президент проводив особисту зустріч з Тереховим. Звісно, подавалося це все під соусом досвіду прифронтової громади, але ж в Україні така не одна.

Чи є шанси?

Згідно останнього опитування центру SOCIS, яке було оприлюднено влітку, рейтинг проєкту Кіма–Терехова (без згадування Гетманцева) опустився до шостого місця.

Але співрозмовники видання в монобільшості наголошують, що шанси на виборах у проєкту все ж залишаються непоганими.

– Звісно, шанси у такого проєкту існують. Якийсь прошарок суспільства, я б назвав його пострадянським, з відчуттям соціалізму, "лівацький", свої 10-15% має. Інша справа, що на цьому полі буде багато хто битися. Відповідно, є велика вірогідність, що вони просто роздеруть це поле між собою і взагалі ніхто не пройде. Занадто вже вузьке поле. Крім того, всі будують своє публічне політичне обличчя без усвідомлення України майбутнього. Вони будують його на сьогоднішньому дні. Вони не пропонують і не бачать що таке Україна після війни. Що таке завершення війни? В якому вигляді воно буде? Яким буде запит суспільства? А сьогоднішній стан речей точно не буде релевантним після завершення війни, – каже джерело "Телеграфу".

– Гетманцев буде робити ставку на відвертий популізм і партію патерналізму. У нього ж риторика про пенсіонерів, бізнес повинен платити податки і електорат, який за завершення війни будь-якими способами. А Терехов з упором на гарного господарника. І разом їм буде дуже складно. Це була історія, яку спробували і вона не злетіла. Тому вони підуть паралельними шляхами, – додає Рейтерович.

А що буде з Гончаренком?

Чи варто записувати Олексія Гончаренка до табору Гетманцева чи Терехова через схожу риторику про мир? Джерела в монобільшості зазначають, що це абсолютно неможливо.

"Телеграф" звертався до самого Гончаренка з проханням прокоментувати, як він бачить своє політичне майбутнє, та на момент публікації матеріалу нардеп не відповів.

– Не думаю, що навколо Гончаренка збереться якась депутатська група, адже він ніколи не був відомий особливими контактами з іншими депутатами. Це не історія Разумкова. Він і в "Європейській солідарності" тримався достатньо окремо. І не можна сказати, що у нього була група однодумців чи соратників, – зазначає Рейтерович. – Це буде історія на рівні позафракційного депутата, але дуже активного. Поза цим, я вважаю, він почне вибудовувати свою окрему політичну кар’єру. Тим більше, у нього є основа – "Гончаренко центри". Так, це громадські організації, але їх можна буде використати у якості точок для громадсько-політичного зростання в майбутньому.

Яким може бути таке зростання? Власна партія?

– Не думаю. Бо все ж таки партія, це глобальна історія. А от піти на президента, це може мати місце. По ідеї, система виборів до парламенту повинна бути нова – пропорційна. Але якщо залишать мажоритарні округи, то для Гончаренка не буде проблемою переобратися, – резюмував Ігор Рейтерович.