"Подільським" стало не одразу: як називалося це місто над Дністром до радянської реформи

Могилів-Подільський – одне з небагатьох українських міст, чия назва зберігає пам'ять про конкретну історичну особу, географічний регіон і багатовікову прикордонну роль. Розташоване у вузькій долині Дністра, це місто протягом століть було природною брамою між Поділлям, Подунав'ям і причорноморськими землями.

Проте мало хто знає, що воно не завжди мало таку назву. "Телеграф" розповість про його історію детальніше.

Від Іваниківців до "града Могилів"

У XV столітті на місці сучасного Могилева-Подільського існувало звичайне село Іваниківці. Ці землі належали подільським зем'янам Сімі та Берлу Буцням, які отримали їх від великого князя литовського Вітовта та польського короля Владислава. Доля цього поселення кардинально змінилася у другій половині XVI століття.

1595 року волоський феодал Ієремія Могила, який придбав Іваниківці як приватну власність, заклав тут основу нового міста. Коли Могила став молдавським господарем за підтримки брацлавського воєводи Стефана Потоцького, він віддячив польській знаті по-княжому — видав своїх дочок за польських магнатів.

Одну з них, Марію, було видано за самого Стефана Потоцького. У посаг вона принесла новозасноване містечко на березі Дністра. Потоцький укріпив його замком і назвав на честь свого тестя — град Могилів. Так особисте ім'я волоського феодала назавжди увійшло в українську топоніміку.

Магдебурзьке право і торгівельний бум

Стефан Потоцький розумів стратегічне значення свого нового володіння. Він звернувся до польського короля Сигізмунда з проханням надати Могилеву Магдебурзьке право, що й було задоволено королівською грамотою. Привілей дозволяв "місто звести і заселити людьми різних національностей", запровадити щотижневий торг і двотижневі ярмарки.

Як прикордонний замок на перетині торгівельних шляхів, Могилів швидко перетворився на важливий економічний центр. Через місто купецькі каравани з Києва та Галичини прямували до Молдови й Румунії. Дністром сплавляли ліс, зерно, хутро, шовки, фрукти та інші товари до Чорного моря. Разом із економічним зростанням назва "Могилів" укорінювалася як бренд прикордонного торгового міста.

Еволюція назви: три варіанти однієї історії

Упродовж кількох століть у документах паралельно вживалися різні варіанти назви: просто Могилів та Могилів-на-Дністрі. Останній варіант підкреслював географічну прив'язку міста до великої річки, яка була його економічною артерією.

До кінця XVIII – початку XIX століття Могилів-на-Дністрі вважали одним із найкращих повітових міст Поділля за зовнішнім виглядом і розвитком економіки. Це лише зміцнювало історичну назву, пов'язану одночасно з родом Могил та великою річкою.

Після входження Поділля до складу Російської імперії, а згодом радянської адміністративної реформи, назву міста офіційно трансформували. У 1923 році воно отримало юридично закріплену сучасну форму — Могилів-Подільський. Додавання означення "Подільський" не тільки відмежувало місто від інших "Могилевів" у східноєвропейському просторі, а й чітко зафіксувало його належність до історико-географічного регіону Поділля.

Сучасне місто Могилів-Подільський знаходиться на південному заході Вінницької області, є адміністративним центром Могилів-Подільського району і розташоване безпосередньо на кордоні з Молдовою по річці Дністер. Воно лежить у глибокій вузькій долині Дністра при впадінні його лівих приток Дерло і Немії та простягається уздовж берега річки приблизно на 14 км.

Сьогодні Могилів-Подільський залишається важливим посередником в економічних зв'язках України з Молдовою, Румунією та іншими країнами, продовжуючи свою багатовікову прикордонну місію. А завдяки назві одночасно зберігає пам'ять про волосько-молдавське коріння міста, його роль у польсько-литовсько-українській історії та належність до подільського культурного ландшафту.

Раніше "Телеграф" розповідав, що приховує назва Хотина на Буковині. Адже завдяки кіноіндустрії вона активно працює навіть в сучасній масовій культурі.