Третій армійський корпус створює для російських окупантів на Лиманському напрямку критичний дискомфорт: як це вдалося

Третій армійський корпус Збройних сил України було розгорнуто на ділянці фронту від Борової до Лимана в червні 2025 року – у його найскладніший період оборони. Противник силами 20-ї та 25-ї загальновійськових армій наступав на Лиман, а монструозна 1-ша танкова армія, прорвавшись до лівого берега річки Оскіл, нависала над Боровою та чинила тиск з "підчерев'я" Куп’янська-Вузлового. Проте після появи на ділянці фронту 3-го АК для російських окупаційних військ тут настав період стагнації та сковування, що зараз переростає у кризу для всього угруповання противника

На сьогодні зона відповідальності Третього корпусу – це найбільш контрольована та передбачувана ділянка фронту протяжністю близько 150–160 км, на якій дії противника сковуються і не виходять за межі тактичного рівня. Про це повідомляє OBOZ.UA в межах спільного проєкту з групою "Інформаційний спротив".

Сили та засоби 1-ї танкової армії зосередилися на лівому березі Оскола між Колесниківкою та Кругляківкою, що не дає цьому формуванню розширити зону контролю ані в бік Борової, ані у напрямку на Куп’янськ-Вузловий. Сковування ворога на цій ділянці триває вже понад рік.

У смузі наступу 20-ї та 25-ї загальновійськових армій РОВ Третьому армійському корпусу у 2025 році дісталася найпроблемніша ділянка, оскільки противник на той момент уже вийшов на правий берег річки Жеребець і намагався прорватися до Нітріуса.

Сумарні втрати території на цій надзвичайно складній ділянці, де 3-му АК довелось у вкрай невигідній диспозиції протистояти двом ЗВА чисельністю 50 тисяч особового складу, склали близько 115 км², що з урахуванням критичності становища є незначною площею. Проте ворог був скутий і обмежений у маневрах, а протягом червня = початку липня 2026 року на цій ділянці фіксуються системні контратаки Третього корпусу з тактичними успіхами.

У свою чергу, вони вже створили для противника низку зон ризиків, які дуже добре усвідомлює командування РОВ, але рішень, як цьому протидіяти, у них, окрім кількісного заповнення фронту людськими ресурсами, немає.

Досягнення мети

Бойові дії в Україні неодноразово демонстрували, що це високоадаптивна й динамічна війна, в рамках якої необхідно не чіплятися за стару військову науку як за якусь догму, а адаптуватися. Швидко, постійно, безкомпромісно.

У командуванні Третього армійського корпусу неодноразово наголошували на необхідності демонтажу старої радянської системи та впровадження передових західних доктрин, адаптованих до умов сучасного динамічного та високотехнологічного фронту.

Колишня концепція вертикалі командування в нинішніх умовах нежиттєздатна, а успіхів досягають ті підрозділи та формування, де сформовано сильний та ініціативний кулак із молодшої офіцерського ланки та сильного сержантського корпусу.

По суті, результативність Сил оборони України на будь-якому напрямку залежить від правильного розподілу ресурсів та ефективної інтеграції технологічної складової (дрони, НРК, інші системи) у загальновійськовий порядок нової формації.

Деякий час тому, коли мене просили описати фронт, я назвав Лиманський та Куп’янський напрямки зоною стагнації для противника. Я б навіть сказав – конвульсивної стагнації. Адже РОВ намагаються наступати, постійно нав'язують бойові зіткнення і перебувають у стані перманентних штурмових дій, але результативність усього цього зводиться до нульового результату та великих втрат особового складу.

Як зазначав сам командувач 3-го АК генерал Андрій Білецький, зону відповідальності вони отримали, коли російські війська щомісяця захоплювали по 60 км². Наразі ж можна зазначити, що командування 20-ї та 25-ї ОВА стурбоване тим, що їм не тільки не вбачається перспектива захоплення Лиману до кінця літньої фази наступальної кампанії-2026, а й спостерігається втрата раніше захоплених територій, що вже призводить до дестабілізації на низці ділянок, які тимчасово контролюються РОВ.

В Україні зараз створюється абсолютно унікальна військова наука, яка ввібрала в себе все найкраще із західних напрацювань та досвіду, але адаптована до умов сучасної війни не в теорії, а на практиці. Звісно, не всі підрозділи дотримуються таких тенденцій реформування та вдосконалення, що є важливим завданням для СОУ і, без перебільшення, запорукою майбутньої перемоги.