Їх бояться даремно: пращури Київських князів вклонялися цим птахам та міфічним істотам

Ключова подія, яка назавжди змінила Світ, відбулася 882 року. Скандинавський конунг Олег Віщий захопив Київ і привіз з собою Ігоря Рюриковича та правив від його імені. Це подію вважають офіційним початком утворення Київської Русі.

У глибинах скандинавської історії є особливі символи, які назавжди закарбувалися в легендах про вікінгів – войовничих мореплавців Північної Європи. Серед них особливе місце посідають ворони та дракони, які були не просто елементами міфологічного світогляду, а справжніми духовними провідниками вікінгів. "Телеграф"

Ворони: очі богів і символ перемоги

Для вікінгів ворони були набагато більше, ніж звичайні птахи. Ці чорні крилаті створіння були священними компаньйонами у війні та мореплавстві. Вони символізували розум, стратегічну обережність і божественне знання.

У скандинавській міфології ворони були безпосередньо пов'язані з верховним богом Одіном. Два ворони – Хугін (Hugin) та Мунін (Munin) – щоденно літали світом і приносили Одіну інформацію про все, що відбувається. Це робило воронів свого роду розвідниками богів.

Вікінги вважали, що присутність воронів під час походу – добрий знак. Їхня поява віщувала успіх битви, мудре рішення та божественну допомогу.

Дракони: втілення могутності на морських хвилях

Не менш важливим символом для вікінгів були дракони. Зображення драконів, що прикрашали носи їхніх легендарних кораблів – дракарів, мали глибокий міфологічний сенс.

Назва "дракар" безпосередньо походить від скандинавського слова "drage", що означає "дракон". Ці величезні човни були не просто засобом пересування, а справжніми плавучими фортецями, які втілювали міць і непереможність вікінгів.

Голови драконів на бортах суден мали подвійне призначення. По-перше, залякати ворогів "темною" силою, а по-друге, забезпечити духовний захист під час морських подорожей.

Ворони та дракони в культурі вікінгів – це набагато більше, ніж просто міфологічні символи. Це складні образи, що втілюють глибину світогляду, духовні цінності та військову філософію цього унікального народу мореплавців.

Раніше "Телеграф" розповідав, що наші предки полюбляли юшку з червонокнижною рибою. Історик розповів про неї чимало цікавого.