У березневий ранок у центрі Одеси пролунали постріли, а на асфальті залишилося тіло Дем'яна Ганула — проукраїнського активіста, який неодноразово звертався за захистом до правоохоронних органів. І хоча високопосадовці обіцяють швидке і повне розкриття злочину, а підозрюваного вже затримано, судова практика не така обнадійлива.

Подібні сценарії знайомі до болю. Багато гучних вбивств активістів та лідерів думок в Україні досі не розкрито до кінця. Наприклад, вину виконавців злочину не доведено, або ж не знайдені безпосередні замовники вбивства.

"Телеграф" вирішив нагадати про найрезонансніші справи останнього десятиліття та стан їх розслідування.

Катерина Гандзюк

Одним із найгучніших випадків нападу на активістів стало вбивство Катерини Гандзюк — херсонської громадської діячки та радниці міського голови Херсона. 31 липня 2018 року її облили сірчаною кислотою біля під'їзду власного будинку. Після кількох місяців лікування та численних операцій 4 листопада 2018 року Гандзюк померла у лікарні.

Жінка була відома своєю боротьбою з корупцією та критикою правоохоронних органів у Херсонській області. До свого вбивства вона неодноразово отримувала погрози.

Слідство у справі Гандзюк проходило складно і супроводжувалося численними акціями протесту під гаслом "Хто замовив Катю Гандзюк?". У червні 2019 року суд засудив п'ятьох безпосередніх виконавців нападу до різних термінів ув'язнення — від 3 до 6,5 років.

Серед них Микита Грабчук — чоловік, що облив кислотою, співучасники — Володимир Васянович, В'ячеслав Вишневський та Віктор Горбунов. А також Сергій Торбін, який за версією слідства, був підбурювачем.

Головним підозрюваним у замовленні вбивства слідство вважає колишнього голову Херсонської обласної державної адміністрації Владислава Мангера, а співорганізаторами – Ігоря Павловського, експомічника нардепа Миколи Паламарчука, та Олексія Левіна, радник голови облради.

Вирок, оголошений у червні 2023, передбачає 10 років тюремного ув'язнення для Мангера та Левіна. Однак, через апеляційні процеси та можливу відставку одного з суддів, він досі не набув законної сили.

Друзі Катерини Гандзюк, а також адвокатка її родини продовжують боротьбу за справедливість, об'єднавшись у громадську ініціативу "Хто замовив Катю Гандзюк?".

Хоча вже у липні 2028 року 10-річний термін давності по справі спливе. Тож якщо за цей час остаточний вирок по ній не буде винесений, обвинувачені зможуть уникнути покарання за вбивства.

Аміна Окуєва

Аміна Окуєва — українська громадська діячка чеченського походження, учасниця Революції Гідності та боєць добровольчого батальйону "Київ-2". Вона була вбита 30 жовтня 2017 року, коли її автомобіль розстріляли на залізничному переїзді біля селища Глеваха Київської області.

Її чоловік Адам Осмаєв, якого російська влада звинувачувала у підготовці замаху на Володимира Путіна, був поранений, але вижив.

Це був уже другий замах на подружжя. 1 червня 2017 року в Києві на них напав кілер, який представився французьким журналістом. Під час зустрічі він дістав пістолет і вистрілив в Осмаєва, проте Окуєва у відповідь вистрілила у нападника з власної зброї, врятувавши чоловіка.

У січні 2020 року поліція затримала підозрюваних у вбивстві Окуєвої. За версією слідства, це була організована злочинна група, яка діяла за завданням іноземних спецслужб. Однак судовий процес у цій справі просувається повільно через відсутність достатньої кількості доказів, а головне питання — хто саме був замовником вбивства — залишається відкритим.

Відомо, що у грудні 2023 року Угорщина відмовилася екстрадувати Україні росіянина, підозрюваного у вбивстві у 2017 році Аміни Окуєвої, члена добровольчого батальйону Джохара Дудаєва. Йдеться про Ігоря Редькіна, який порушив умови домашнього арешту та втік з України ще у перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Павло Шеремет

Ще одним резонансним вбивством стала загибель відомого журналіста білоруського походження Павла Шеремета. Вранці 20 липня 2016 року його автомобіль був підірваний у центрі Києва. Шеремет працював в "Українській правді" та на "Радио Вести", був відомим своїми критичними матеріалами.

У грудні 2019 року, через три з половиною роки після вбивства, поліція затримала перших підозрюваних — ветеранів та волонтерів російсько-української війни: Андрія Антоненка (до речі, відомого музиканта, лідера гурту Riffmaster), Юлію Кузьменко і Яну Дугарь. Проте доказова база викликала сумніви як в адвокатів, так і в громадськості.

У вересні 2020 року з підозрюваної у справі Яни Дугарь було знято електронний браслет і змінено запобіжний захід. А у квітні 2021 року з-під варти вийшла Юлія Кузьменко. Того ж місяця також був звільнений із СІЗО Андрій Антоненко. Він перебував під вартою найдовше серед усіх підозрюваних.

Адвокати наполягають на відсутності переконливих доказів причетності їхніх підзахисних до вбивства. Незалежне розслідування, проведене групою журналістів, вказувало на можливу причетність до злочину білоруських спецслужб, але ця версія не стала основною в офіційному розслідуванні.

Поліція та СБУ стверджували — вбивство замовили російські спецслужби. Та попри неодноразові заяви представників влади про "прорив" у розслідуванні, і подекуди міжнародний тиск, справа Шеремета залишається нерозкритою, а справжні винуватці — непокараними.

Віталій Олешко ("Сармат")

Віталій Олешко, відомий під позивним "Сармат", був убитий двома пострілами в спину із рушниці 31 липня 2018 року у дворі готелю в Бердянську на очах у дружини та друзів. Олешко був ветераном АТО, громадським активістом, який боровся з місцевою владою Бердянська.

Чотирьох виконавців (спільників) вбивства правоохоронці затримали того ж дня на трасі в районі Василівки. Стрільцем виявився Артем Матюшин — колишній боєць батальйону "Торнадо".

15 вересня 2018 року правоохоронці затримали бізнесмена Михайла Сігіду, підозрюваного в організації вбивства Сармата. У грудні того ж року було затримано ще одного ймовірного замовника – Євгенія Бродського, бізнес-партнера Сігіди. Проте у червні 2019-го Сігіді змінили запобіжний захід на домашній арешт. А за два роки суд засудив лише виконавця вбивства, Артема Матюшина, до 11 років тюрми.

Побратими Сармата переконані, що справжні замовники вбивства були інші. Вони вважають, що його смерть пов'язана з його професійною діяльністю та боротьбою проти корупції і незаконних забудов у місцевій владі.

Ірина Ноздровська

Тіло адвокатки та правозахисниці Ірини Ноздровської з численними ножовими пораненнями було знайдено у річці на Київщині 1 січня 2018 року. Юристка Ноздровська вела кілька резонансних справ проти впливових людей. Зокрема перед смертю вона займалася справою про загибель своєї сестри, яку у вересні 2015 року на смерть збив племінник голови Вишгородського районного суду Дмитро Россошанський.

Ноздровська добивалася якнайсуворішого покарання для Россошанського, і незадовго до своєї смерті отримувала погрози від родичів засудженого.

За два дні до смерті Ірина звернулась до юриста Андрія Хілька: "Вона просила допомогти їй у двох справах. За словами Ірини вони розвалювалися через корумповану систему влади. Казала, що не може навіть через депутатів нічого добитися. Ми розробили стратегію на шість місяців і почали працювати".

У січні 2018 року поліція затримала підозрюваного у вбивстві Ноздровської — батька засудженого Юрія Россошанського. Він навіть зізнався у скоєнні злочину, але пізніше відмовився від своїх свідчень.

У 2022 році суд визнав Юрія Россошанського винним і засудив до 15 років позбавлення волі.

Водночас батьки та донька Ірини не вірять у версію, що Россошанський сам убив її та відніс тіло в річку. Мати загиблої, Катерина Дуняк, припускає, що вбивство може бути пов’язане з діяльністю Ірини, і підозрює, що злочин Россошанський здійснив за допомогою спільників, яких тепер покриває.

Ірина Фаріон

"Людина-символ мови" — саме так називали Фаріон, адже вона запам'яталася суспільству своєю безкомпромісною позицією щодо захисту української мови та національної ідентичності. Щоправда, часто це викликало гострі дискусії, а дехто навіть вважає, що іноді розколювало суспільство.

19 липня 2024 року на вулиці Масарика у Львові на Ірину Фаріон було скоєно збройний напад. Невідомий на той час стрілець здійснив постріл з відстані 1,5 метра. Лікарі боролися за її життя протягом чотирьох годин, але врятувати її не вдалося. Фаріон померла через серцеву недостатність близько 23:30 того ж дня. Мешканці вулиці пізніше повідомили, що протягом тижня до трагедії помічали в районі молодого хлопця.

Невдовзі правоохоронці затримали підозрюваного — 18-річного В'ячеслава Зінченка. Хоч, варто зазначити, ця історія встигла обрости плітками, і не всі вірять у те, що саме Зінченко є винним.

Як розповідав "Телеграф" раніше, 13 березня 2025 року, у Шевченківському районному суді Львова продовжили слухання справи про вбивство Ірини Фаріон. Зокрема, суд переглядав відео з місця злочину, а самого Зінченка привезли до суду в шоломі та бронежилеті.

Адвокат хлопця ставив під сумнів достовірність відео та одорологічну експертизу (ідентифікація особи за слідами — Ред.), що вказує на його причетність до злочину. Зінченко, своєю чергою, заявив, що не проходив тест на поліграфі та не надав пароль від телефону.

Сам судовий процес ще триватиме, оскільки у справі оголошено перерву до 26 березня 2025 року.

Нагадаємо, що підозрюваного у вбивстві Демʼяна Ганула було затримано зі зброєю. Наразі зʼясовуються всі обставини скоєння злочину. Проте замовник цього вбивства, якщо він був, залишається невідомим.