Мінімум дві статті: юристи про історію зі смертю дружини військового у Києві

Історія з передчасною смертю дружини військовослужбовця, що намагалась отримати допомогу у столичних лікарів через різке погіршення здоров’я, викликала резонанс. Юристи, що спеціалізуються на медичному праві, вивчили матеріали, надані чоловіком померлої жінки, та дійшли попереднього висновку: медичні працівники знехтували своїми обов’язками на всіх етапах історії. Звісно, доведення їх провини – справа правоохоронних органів, які мають ретельно розібратися в ситуації та вжити заходів, щоб подібні кричущі випадки не повторювались.

Кілька тижнів тому, як повідомляв "Телеграф", 28-річна Катерина Іванчук стала скаржитися рідним на погане самопочуття – задишку, сильне серцебиття, біль за грудною клітиною тощо. Після візиту до приватної клініки та проведення електрокардіографії та УЗД-серця молода жінка дослухалась до порад лікаря, який побачив нетипову картину для її віку, та викликала швидку. Але у клінічній лікарні №15 Подільського району м. Києва не побачили підстав для госпіталізації Катерини й порадили звернутися до сімейного лікаря (спеціаліст, з яким жінка мала декларацію звільнився, а на укладання нової не мала сил через свій стан – Авт.), ендокринолога та здати аналізи. Та продовжити обстеження мешканка столиці не встигла, її стан ще погіршився. Бригада екстреної допомоги, що приїхала на другий за кілька днів виклик до Катерини, вирішила, що пігулок буде достатньо і лишила жінку вдома. За кілька годин вона померла.

Добитися справедливості та з’ясувати, чому медики лишили дружину без належної допомоги, намагається її чоловік Олексій, що є інженером БПЛА і перебуває на передовій. Звісно, що розібратися самотужки в законодавчих аспектах військовому вкрай складно. На прохання нашого видання прокоментували події, що передували передчасній смерті молодої жінки, – Анастасія Сєрбіна та Наталія Гуторова – юридичні експертки БО "100%Життя".

За словами Анастасії та Наталії, на основі аналізу інформації, наданої рідними Катерини, можна зробити попередній висновок: в діях медичного персоналу (медичного закладу, який здійснював прийом та відправляв додому, швидкої та медичного закладу стаціонарного типу, куди привезли для госпіталізації) вбачаються ознаки різних складів злочину. Зокрема, в діях ВСІХ медичних працівників вбачається неналежне виконання медичним працівником професійних обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки у виді смерті хворого (ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України). Це діяння карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Для надання правової оцінки поведінки медичних працівників як злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, важливо, відзначають експерти, отримати відповіді на два основні питання. По-перше, чи мало місце невиконання або неналежне виконання медичними працівниками, за допомогою до яких зверталась потерпіла, професійних обов’язків, які вони були зобов’язані й мали можливість виконати для того, щоб запобігти настанню смерті пацієнтки. Для цього потрібно провести ґрунтовний аналіз медичної документації щодо звернення за допомогою на кожному етапі й медичних протоколів. Також доказами можуть стати повідомлення потерпілої, у тому числі голосові, в яких вона описує поведінку медичних працівників, покази свідків тощо.

Й друге питання: що саме було причиною смерті (згідно з висновком – гостра серцева недостатність та ішемічна хвороба серця) і чи була можливість запобігти таким наслідкам, якби медичні працівники, до яких зверталась пацієнтка, належним чином виконали покладені на них професійні обов’язки (питання ставиться перед судово-медичною експертизою).

- Попередній аналіз представлених матеріалів свідчить що неналежне виконання службових обов’язків медичними працівниками мало місце фактично при кожному зверненні пацієнтки за медичною допомогою, про які повідомляє її чоловік, – наголошують експертки. – Той факт, що причиною смерті визначено саме серцеву недостатність та ішемічну хворобу серця, як і докази того, що саме на болі в серці були скарги з боку пацієнтки, дає підставу, як мінімум, для ґрунтовної перевірки факту, чи вчинили медичні працівники всі дії, які вони були зобов’язані вчинити, щоб запобігти тяжким наслідкам, а також чи була можливість запобігти смерті 28-річної пацієнтки за умови надання їй належної правової допомоги.

Слід зазначити, що чинне кримінальне законодавство України ставиться досить лояльно до медиків, які вчинили медичну недбалість. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 140 КК України, належить до нетяжких злочинів (ч. 4 ст. 12 КК України). Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності за цей злочин у зв’язку із закінченням строків давності, якщо з моменту його вчинення пройшло 3 роки (п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України). Враховуючи, що досудове слідство і судовий розгляд щодо цих злочинів, як правило, є тривалими, то значна кількість кримінальних проваджень за ч. 1 ст. 140 КК України закривається у зв’язку із закінченням строків давності.

Ще однією проблемою є складність доведення вини медичних працівників у вчиненні медичної недбалості. Судово-медична експертиза, від висновку якої значною мірою залежить доведення наявності або відсутності вини, проводиться виключно державними спеціалізованими установами, які, як і більшість медичних закладів, належать до відання Міністерства охорони здоров’я України.

На жаль, в Україні через об’єктивні і суб’єктивні причини захист прав потерпілих при вчиненні медичної недбалості є надзвичайно складним, він фактично покладається на самого потерпілого (в разі смерті людини таким потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів або членів сім’ї). Для успішного захисту своїх прав людина в такій ситуації потребує кваліфікованої юридичної допомоги, бо захист інтересів потерпілого є складним, вимагає багато сил і часу. Як свідчить практика, значна кількість потерпілих на певних етапах припиняє боротьбу за справедливість через умовляння лікарів та почуття жалю до них, небажання витрачати величезну кількість часу, а інколи й грошей на правову допомогу тощо, – наголошують експертки.

Також Анастасія та Наталія відзначають, що у випадку зі стаціонарним лікувальним закладом, куди Катерину привезла швидка, їй фактично відмовили у госпіталізації. Відповідно, мало місце ненадання допомоги хворому медичним працівником, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 139 КК України. А саме ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, яке спричинило смерть хворого. Це діяння карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Отже, для того, щоб добитися справедливості експерти радять чоловіку Катерини звернутися до поліції з письмовим повідомленням про кримінальні правопорушення в діях медичного персоналу всіх закладів, до яких зверталась померла за ч. 2 ст. 139 та ч. 1 ст. 140 КК України. На підставі цього його мають визнати потерпілим, а правоохоронці в рамках розслідування кримінального провадження повинні забезпечити проведені судово-медичних експертиз причини смерті та відповідності дій медичного персоналу медичним протоколам згідно з наявною картиною перебігу хвороби; витребування доказів: журналу реєстрації хворих, журналу реєстрації викликів швидкої, консультативних висновків та іншої медичної документації.

Також чоловік Катерини як і рідні інших пацієнтів, що постраждали від недбалості лікарів, мають право самостійно звертатися безпосередньо до медичних закладів з запитами та збирати докази. Не зайвим у таких випадках буде і публічний розголос ситуації.

Раніше "Телеграф" писав, що вісімнадцять пацієнтів втратили зір через недбальство лікарів. У Тернопільській області судитимуть офтальмологів.