Контрольний постріл від "своїх"? Названо першу версію вбивства Портнова

Попри десятирічну війну, гучні вбивства відомих політичних осіб є винятком в Україні. Тому смерть Андрія Портнова, мабуть, не фінал історії, а її продовження.

Таку думку висловив викладач Києво-Могилянської Академії та виконавчий директор громадської організації "Інститут постінформаційного суспільства" Дмитро Золотухін у своїй авторській колонці на Liga.net. За його словами, Портнов вкрай негативно ставився до всього, що могло зробити Україну вільною від "меркантильного контролю за чужими долями".

Золотухін зазначив, що отримував погрози влітку 2020 року, коли анонсував чергову серію свого розслідування про зміст зламаного ящика Бориса Рапопорта, який був одним із ключових співробітників Адміністрації Президента Російської Федерації та займався політичними процесами в РФ та країнах СНД під кураторством з боку Владислава Суркова. Як виявилося, Портнов активно спілкувався з Рапопортом, навіть пропонуючи йому проєкти, спрямовані на дискредитацію України. Наприклад, використання підконтрольних депутатів для надання до Міжнародного кримінального суду спеціально підготовлених односторонніх матеріалів про трагедію 2 травня 2014 року в Одесі.

Автор вказує, що Портнов писав Рапопорту під псевдонімом "рашидович казбек". Телефонний номер, який фігурував на адресі, було зареєстровано на Портнову Т.В., за адресою в Оболонському районі Києва. Як стало відомо, Портнов спілкувався з російською стороною та пропонував співпрацю у процесі дестабілізації України та ведення проти України гібридної війни.

При цьому він не став фігурантом кримінальної справи про державну зраду. Золотухін зазначає, що Портнов залишався "сірим кардиналом для багатьох процесів в Україні".

Автор також додав, що напередодні президентських виборів у 2019 році в інфопросторі з’явився сумнівний ресурс "Ukrainian Papers". Вебсайт та телеграм-канал розповсюджували дампи даних зі зламаних поштових скриньок низки українських політиків, у тому числі серед оточення Петра Порошенка. Найактивнішу участь у поширенні інформації з цього сайту взяли народний депутат Олександр Дубинський та його партнер Андрій Портнов.

Хто міг убити Портнова?

Дмитро Золотухін пише, що всі згадані факти про те, що й оточення Андрія Портнова, і він сам постійно перебували в контакті з російською стороною та російськими спецслужбами, можуть свідчити про ознаки вчинення злочину "державна зрада". Простіше кажучи, він був вигідним російським спецслужбам і вони могли використати його для спроб дестабілізації України зсередини.

"Єдине, про що можна говорити абсолютно впевнено — до людей, яких Андрій Портнов вважав своїми ворогами, він ставився безжально і не заспокоювався, поки вони не знищували їх морально чи юридично", — пише автор.

У 2012 році Андрій Портнов був радником Президента України Віктора Януковича та керівником Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента. У тому ж році "Дзеркало тижня" повідомило, що член Вищої Ради Юстиції (ВРЮ) Портнов звернувся до ВРЮ із пропозицією звільнити суддю Баришівського районного суду Київської області Володимира Єрьоменка. У зверненні до ВРЮ він зазначив, що суддя порушив присягу, засудивши за вбивство до умовного терміну ув’язнення Сергія Демішкана – сина голови "Укравтодору", члена Партії регіонів Володимира Демішкана.

"Юридична атака Портнова була спрямована на родину Володимира Демішкана, який був, за словами Юрія Ніколова, "улюбленим мисливцем" Віктора Януковича та співзасновником мисливського клубу "Кедр", і дуже близьким другом та соратником віцепрем'єр-міністра України Володимира Сівковича, який також був фанатом полювання (і навіть одного зі своїх агентів називав "Охотнік", — зазначає Золотухін.

До кінця травня 2012 року суд скасував вирок Демішкану, який отримав умовний строк. Як відомо, суд направив кримінальну справу на повторний розгляд. Золотухін зазначає, що втручання Портнова було дуже ефективним.

"Суддя Єрьоменко, який призначив за умисне вбивство умовне покарання, скоро постане перед Вищою радою юстиції і втратить мантію за порушення присяги", — написав тоді у своєму Facebook журналіст телеканалу TVI Костянтин Усов.

А результат щодо судді, який ухвалив поблажливий вирок убивцям, було отримано лише у 2016 році, коли і Портнов, і Сівкович, і Демішкан вже давно були на території Російської Федерації.

"Протиборство Сівковича та Портнова могло тривати понад 13 років, з використанням сил на території України, які були підконтрольні обом соратникам Януковича, попри перебування за кордоном – у Росії чи Іспанії. Портнов та Сівкович продовжували конкурувати за вплив на фінансові потоки, позицію у спецслужбах та правоохоронній системі та у бізнес-середовищі", — йдеться у матеріалі.

Золотухін вважає, що Андрія Портнова могли вбити люди, близькі до російських спецслужб.

"Адже Іспанія — це найдавніша батьківщина капіталів російських організованих злочинних угруповань. Саме за розкриття прихованих коштів російських бандитів в Іспанії отруїли Олександра Литвиненка і намагалися отруїти Сергія Скрипаля — обидва представники російських спецслужб. Тож проблем у проведенні операції з ліквідації особи на території Іспанії російська сторона не мала. Особливо з огляду на ліквідацію російського пілота Максима Кузьмінова, який передав українській розвідці російський гелікоптер", — пише він.

При цьому автор припустив, що організатором і замовником вбивства Андрія Портнова може бути Володимир Сівкович, "оскільки він має мотив, кошти, ресурси й може отримати від цієї операції ефективний результат як для своїх мереж та бізнесу в Україні, так і для своїх нових господарів у Москві".

Деталі вбивства Портнова

Колишнього українського політика і юриста Андрея Портнова застрелили 21 травня 2025 року в передмісті Мадрида, Посуело-де-Аларкон. Напад було скоєно вранці, коли він супроводжував своїх дітей до Американської школи.

Як пише El Mundo, посилаючись на дані слідства, нападник вистрілив жертві в спину, одна куля влучила в шию, внаслідок чого потерпілий впав обличчям униз.

Швидку допомогу на місце події викликав очевидець. Однак медики, які прибули на місце, вже не могли допомогти Портнову.

Що відомо про Андрія Портнова

Народився 27 жовтня 1973 року у Луганську. 1990 року закінчив там середню школу № 50. У 1991—1992 роках проходив термінову військову службу.

Портнов довгий час працював у юридичній сфері. Він створив власну компанію "Портнов та партнери", яка надавала послуги з приватизації, інвестиційного бізнесу та корпоративного управління.

Згодом Портнов пішов у політику. Якийсь час очолював фракцію "Блок Юлії Тимошенко". Супроводжував скандальні "газові контракти" Тимошенко з Росією. У 2010 році чиновник став заступником голови Адміністрації президента Януковича – керівником Головного управління з питань судової реформи та судоустрою.

Були чутки, що Портнов був причетний до створення "диктаторських законів" 16 січня 2014 року. Сам він говорив, що розробляв лише один закон.

Відомо, що у керівництві Януковича Портнов очолив групу з розробки проєкту нового Кримінально-процесуального кодексу України, який набув чинності у листопаді 2012 року та діє досі.

Після 2014 року політик втік з України.

Спочатку ексчиновник перебував у Росії, а згодом перебрався до Австрії, де займався юридичною практикою. В Україні проти нього порушували одразу кілька кримінальних справ: за незаконне отримання виплат, присвоєння та розтрату майна, а також отримував підозру за державну зраду. Йшлося про можливу причетність політика до анексії Росією Криму.

2019 року Портнов повернувся до України. Він подавав позови проти п’ятого президента Петра Порошенка, зокрема звинувачуючи його у "державній зраді", "спробі захоплення державної влади", "перевищенні влади та службових повноважень".

Портнов також заявляв, що створив законопроєкт, яким забороняється позичати держпосади тим, хто працював в органах влади після перемоги Майдану і до 2019 року. Вимагав переглянути висвітлення у підручниках з історії України Революції Гідності, заявивши, що це "спотворює справжні історичні події". 2022 року Портнов залишив Україну як багатодітний батько.

У мережі пишуть про те, що у Портнова залишилося шість спадкоємців: сини Ігор (1993 р.н.) та Михайло (2022 р.н.), а також дочки Лілія (1994), Варвара (2012 р.н.), Уляна (2014 р.н.) та Василиса.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що експерти назвали ймовірні версії вбивства Портнова в Іспанії.