Влучити легко, але... Що буде, якщо Україна справді зіб’є супутники Росії

У соцмережах продовжують обговорювати заяву співзасновника та головного конструктора компанії Fire Point Дениса Штілермана про знищення російських супутників на орбіті. Однак його слова викликають безліч запитань.

"Телеграф" розбирався, наскільки реально збивати супутники у космосі та які наслідки це може мати.

"Вони зробили таку програму, "Рассвєт" почали, але ми їм влаштуємо програму "Захід сонця". Тому що супутник — це така річ, що досить легко збивається, у якої передбачувана траєкторія. Так, вона високо, 800 км над землею, але це не така велика висота. Це не геостаціонарний супутник, 36000 км. Влучити в нього легко", – пояснив він в інтерв’ю Дмитру Гордону.

Довідка: "Рассвєт" — це російська програма створення низькоорбітального супутникового угруповання широкосмугового інтернету, яку розробляє компанія "Бюро 1440". Проєкт позиціюється як російський аналог Starlink та призначений для забезпечення високошвидкісного зв’язку.

Уламки на орбіті несуть загрозу

15 листопада 2021 року Росія провела випробування протисупутникової зброї, знищивши непрацюючий супутник "Целіна-Д". У результаті утворилося близько 1,5 тисячі великих фрагментів, що відстежуються, і сотні тисяч дрібних. Частина цього космічного сміття перетинала орбіту Міжнародної космічної станції, через що екіпажу МКС тоді довелося сховатись у пристикованих кораблях, готових до екстреного повернення на Землю. Зіткнення вдалося уникнути, проте багато уламків залишилися на орбіті ще довгі роки.

Якщо стикаються два великі об’єкти, вони розпадаються на безліч нових фрагментів. Ці уламки можуть врізатися в інші супутники або частини космічного сміття, що породжує все більше нових зіткнень. За певної щільності об’єктів процес стає лавиноподібним. Це явище отримало назву синдром Кесслера. Згодом воно може зробити навколоземний простір вкрай небезпечним або навіть непридатним для космічних польотів.

Боротьба з багатотисячними угрупованнями – непросте та дороге завдання

Збити одиночний великий військовий супутник за допомогою протисупутникової ракети — завдання, яке вже неодноразово демонстрували різні країни. Однак цей підхід практично не є корисним проти сучасних низькоорбітальних супутникових угруповань, таких як Starlink. Вони складаються з тисяч відносно невеликих апаратів, які рівномірно розподілені орбітою і здатні автоматично компенсувати втрату окремих супутників.

Щоб вивести з ладу таку систему, довелося б знищити значну частину угруповання, що вимагало б тисяч протисупутникових ракет — набагато більше, ніж сьогодні є на озброєнні будь-якої країни. Ба більше, після кожної нової серії запусків оператор може поповнювати втрати, відновлюючи працездатність мережі. Тому масові супутникові угруповання вважаються значно стійкішими до подібних атак, ніж поодинокі дорогі космічні апарати.

Раніше повідомлялося, що Росія намагається отримати доступ до заблокованих для них терміналів Starlink через українських громадян. Однак такі пристрої блокуватимуться, а причетним особам загрожує кримінальна відповідальність.