Іран піднімає ставки. Що потрібно знати про 4 особливості його стратегії - Ігор Семиволос

З усього видно, що Іран, на фоні війни з хуситами в Червоному морі, підіймає ставки. Власне, щоб розібратися, чому це робиться, доречним буде нагадати про чотири стовпи іранської стратегічної культури.

Перший – ісламізм – іранці активно використовують у протидії з Ізраїлем, підтримуючи ХАМАС. Втім, цей елемент стратегічної культури має обмежену здатність до застосування після провалу спроб експорту ісламської революції в 80-х роках минулого століття.

Другий – шиїзм – підтримка шиїтських рухів та протекція шиїтського населення активно застосовується в рамках так званого "шиїтського коридору" — від Ірану на захід до Середземного моря та в Ємені з метою створення стратегічної глибини оборони. Іншими словами війни на чужій території.

Застосування іранських експедиційних військ та ракетного озброєння в районі "шиїтського коридору" не новина. Тому удари балістичними ракетами по території іракського Курдистану не виходять за межі стратегії стримування супротивника на чужій території. Інша річ — удари по Пакистану.

Пакистан вписується в третій стовп іранської стратегічної культури, який образно можна назвати — нас оточують ворожі країни. Ця традиція спирається на спадщину перської імперії, яка дає наочний приклад, що Іран завжди був об’єктом ворожих зазіхань. В її рамках іранське керівництво здійснює заходи, які б унеможливили формування ворожих альянсів сусідніх країн та протидіє сепаратистським рухам, які спираються на бази у сусідніх країнах. Етнічно-релігійний сепаратизм завжди був для Ірану однією із ключових загроз. І тут мова звісно йде про сепаратистські рухи белуджів, які діють в іранській провінції Систан і Белуджистан та на території Пакистану, і їхня активність значно посилилася після подій осені 2022 року. Не можу не згадати і важливий для Ірану стратегічний альянс з Росією, який вибудувався за останні півтора року війни проти України. Наявність такого союзника дає Ірану можливість поводитися більш зухвало.

І четвертий стовп – Realpolitik та політичні домовленості. Тобто прийняття тих чи інших рішень виходячи із наявної політичної ситуації в регіоні. Зверніть увагу – іранці, коментуючи удари по території сусідніх країн, говорять в дусі "боротьби з тероризмом", явно мавпуючи політику США. До речі, Ісламабад, своєю чергою, підхоплює цю ж риторику і спрямовує її вже проти Ірану.

І тепер власне відповідь на питання – чому саме зараз?

Припускаю, що військова операція "Охоронець добробуту" в Червоному морі викликає побоювання Тегерана, що наступною військовою ціллю може стати сам Іран. Цілком можливо в планах реагування на дії коаліції іранці передбачали збільшення своєї військової присутності в регіоні, а може й більш зухвалі кроки, як то перекриття Ормузької протоки. Це звучить зараз неймовірно, особливо на тлі того, що буквально нещодавно в тій самій затоці проводилися спільні військові навчання Ірану та Пакистану, але з огляду на ситуацію в Червоному морі вже не видається надто фантастичним. Тому така версія. Для того, щоб убезпечитися від використання сепаратистських рухів своїми головними супротивниками – США та Ізраїлем, Тегеран наносить попереджувальний, превентивний удар по їхнім базам, одночасно запрошуючи таким чином уряди цих країн, а це на сьогодні — Ірак, Пакистан та Афганістан, почати домовлятися. Наскільки така версія працездатна, покаже майбутнє. Це звісно при умові, що іранцями керував тверезий розрахунок, а не емоції. У разі емоцій, ситуація може розвиватися за гіршим сценарієм – у вигляді неконтрольованої ескалації.

Тобто ризик війни між Пакистаном та Іраном існує, але поки що гіпотетично. Обмін ракетними ударами під приводом ураження баз сепаратистів-белуджів по обидва боки кордону виглядає дивним, але цілком вписується в шиїтську концепцію "такія" — брехня заради віри. Це приблизно те саме, коли іранці постачають дрони-камікадзе Росії для війни в Україні, коли є чимало свідчень та захоплених іранських дронів, а міністр закордонних справ Ірану не зморгнувши оком каже, що таких фактів немає.

Раніше "Телеграф" писав, що терористичні акти, атаки та напади з боку підтримуваних Іраном ісламістських терористичних угруповань на Близькому Сході будуть тривати до моменту, поки Ізраїль не припинить війну проти палестинських терористів з ХАМАС у Секторі Гази. Терористи, яких підтримують у Тегерані, будуть нападати й далі.