Не на користь Китаю, щоб російсько-українська війна зараз припинилася - Олексій Голобуцький

Попри те, що секретар РНБО Олексій Данилов був відправлений у відставку невдовзі після недипломатичного висловлювання про китайського спецпредставника, участь КНР у Глобальному саміті миру, який планується провести у Швейцарії, поки що під питанням.

При цьому ми розуміємо, що саме до Китаю може прислухатися Росія, він може на неї вплинути, підштовхуючи до закінчення війни і конструктивних переговорів. Але поки що все виглядає так, що представники офіційного Пекіна приходять на ті чи інші консультації з пропозиціями, які походять від Москви.

І якщо українська умова початку переговорів – виведення російських військ з наших територій хоча б на позиції до 24 лютого 2022-го, то РФ має кардинально інший підхід. Вона хоче проводити переговори з тих позицій, які є тут і зараз. Схоже, Китай ставить саме такий (російський) підхід умовою своєї участі в якихось глобальних мирних консультаціях. Мовляв, він не може гарантувати реалізацію тих чи інших домовленостей, якщо така умова не буде виконана.

Навряд чи позиції зміняться. Захід і надалі підтримуватиме Україну та її підходи до переговорів. А умовний Глобальний Південь – не те щоб підтримує Росію, але намагається отримати свою вигоду від того, що відбувається. У межах можливого. І доки можна "доїти" РФ без ризику потрапити під санкції, ті ж Китай та Індія продовжать це робити. Щойно замаячить перспектива самим потрапити під обмеження – дають задній хід, як останнім часом Індія з закупівлями російської нафти.

Китай розглядає російсько-українську війну крізь призму своїх національних інтересів. І не в його інтересах зараз її закінчення. А ось її затягування збільшує залежність РФ від КНР, послаблює Захід.

Паралельно Пекін тестує реакцію Заходу на агресію. І приміряє те, що відбувається зараз в Україні, на Тайвань. Наскільки ті самі США готові захищати свої інтереси в іншій точці планети? І те, що відбувається зараз у Палаті представників з гальмуванням виділення підтримки зовнішнім партнерам і союзникам, Китай теж бере до уваги.

КНР бачить, як програє демократія у швидкості ухвалення рішень та їх реалізації тому ж таки авторитаризму. У тактичному плані, принаймні.

При цьому Китай не хоче рвати зв’язки з Заходом, де має основні ринки збуту, звідки отримує основні інвестиції. І якщо з США у КНР все непросто, то з Європою цілком непогано.

Невипадково голова Комуністичної партії КНР Сі Цзіньпін збирається невдовзі з візитом до Франції – до 60-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Парижем та Пекіном.

Будуть, думаю, у Сі зустрічі й з іншими лідерами ЄС. І ось за їхніми підсумками, ймовірно, сформується рішення – чи візьме Китай участь у Глобальному саміті миру, чи ні. Тому сам саміт, гадаю, відбудеться після цього візиту.