Після Вугледару це найболючіша точка для росіян - Олександр Коваленко

Вугледар, що далі?

Після того, як у попередній нотатці я відповів на найчастіше поставлене останнім часом питання щодо того, чи можна було б утримати Вугледар, у цьому спробую відповісти, що буде після Вугледару. При цьому спробую спрогнозувати, у що виллється для РОВ (Російські окупаційні війська — Ред.) у перспективі та інтенсивність бойових дій, яку вони ведуть і намагаються зберігати досі.

Насамперед хочу зазначити, що для РОВ є до кінця року як основні завдання, так і другорядні щодо виконання.

До основних відносяться захоплення: Курахове, Покровська, Торецька, Часового Яру. Причому саме в такій послідовності, хоча за пріоритетністю Покровськ — №1.

До другорядних завдань належать: зріз Роботинського виступу та відкриття Оріхівського напрямку; інтенсифікація напряму на Гуляйполі; активізація Времівського спрямування; вихід на лівий берег річки Оскол та розтин Лімано-Куп’янської осі.

При цьому очевидно, що сил та коштів на виконання всіх основних і навіть другорядних завдань до кінця року у РОВ не вистачає, а впевненості у перевазі 2025-го – немає. Про відсутність такої впевненості говорить хоча б факт низки указів путіна про збільшення чисельності армії, а потім про збільшення кількості призовників. Зауважу, такі дії путін робить не вперше і часто збільшує кількість армії після провалів на фронті.

Але хіба ситуацію в зоні БД в Україні зараз можна назвати провалом? Війська продовжують рух, захоплений Вугледар, хіба ж це не успіх? Ось тому й річ, що ні в стратегічному, ні в оперативно-тактичному сенсі – ні. На сьогодні РОВ, з початку 2024 року не досягли жодного оперативно-тактичного рівня успіху, а всі ті, про які з пафосом та придихом заявляє російська пропаганда та перелякана західна преса, мають здебільшого тактичне значення.

Навіть Вугледар, про якого стільки розмов із домішкою апокаліптичних сценаріїв, не дає РВВ будь-якої вирішальної переваги, за винятком можливості відновити залізничне сполучення через Волноваху… на свій страх та ризик.

Так, після Вугледару, який вимотав і виснажив РОВ, намагатимуться рухатися на Богоявленку та Новоукраїнку, але це етап досить довгострокових боїв у полях. РОВ хоче швидкої перемоги із спектра основних завдань. Але це точно не Покровськ, для наступу на який має бути сформований південний фланг, а станом на сьогодні навіть не закрито лівобережну кишеню по річці Вовча. Крім того, Селидове як кістка в горлі у РОВ на Покровському напрямку, і бої за нього для росіян стануть не менш вимотуючими, ніж за Вугледар.

У Торецьку для РОВ бої проходять зараз у набагато складніших умовах, ніж це було на самому початку наступу на агломерацію, коли штурмові підрозділи буквально просочувалися до міської забудови. Тепер, крім боїв у міських умовах, присутні промислові зони, ландшафтно-рельєфні особливості та інші перепони. Торецьк виснажує ресурс РОВ, так само як це робив Вугледар чи Авдіївка.

Але, найболючішою темою для РОВ стає Часів Яр, наступ на який окупанти розгорнули одночасно з наступом на Авдіївку, у жовтні 2023 і досі оббиваються на лівому березі каналу, втрачаючи до роти на добу у спробі прорватися на правий берег.

Дуже схожа ситуація, до речі, у Вовчанську, що на півночі Харківської області. Адже там РОВ не лише за 2024 рік не розширили "успіх", а й втратили контроль над Агрегатним заводом.

Все вказує на те, що за досить скромного набору цілей, жодного обласного центру в їх списку – нема, РОВ не мають можливості їх впевнено реалізувати, при цьому, маючи тотальну кількісну перевагу в зоні БД – понад 550 тис. осіб. А це натякає на явне виснаження ударних та наступальних можливостей.

Ні, в 2024 росія не зупинить наступ, але все, що відбувається, натякає на те, що у 2025-му вона не зможе не те щоб наступати приблизно в такому ж темпі, а й навіть утримувати захоплені території.

Джерело — Facebook Alexander Kovalenko.