"Натисни на Путіна": чого Україні чекати від поїздки Сі Цзіньпіна до Європи

У другий тиждень травня президент Китаю Сі Цзіньпін здійснить перший за п’ять років візит до Європи. Глава КНР зустрінеться із лідерами Франції, Сербії та Угорщини.

У Пекіні європейські візити Сі розглядають як "новий імпульс мирному розвитку в усьому світі". Але чому китайська сторона обрала саме ці країни, і чи буде війна Росії проти України темою зустрічей глави КНР із лідерами згаданих держав – читайте далі в матеріалі "Телеграфу".

Промацати червоні лінії

Уже офіційно оголошено, що українське питання буде в центрі зустрічі китайського лідера з французьким президентом. Еммануель і Бріджит Макрон приймуть Сі та його дружину Пен Ліюань у Парижі 6 травня.

Політолог Олег Саакян висловлює "Телеграфу" думку, що обговорення російської агресії проти України між лідерами пройде в "хронічному" режимі.

"Позиції цивілізованого Заходу і Китаю непримиренні. Скоріше за все, лунатимуть чергові фрази і жодного просування в жоден бік на сьогодні не проглядається.

Безумовно, обидві сторони будуть порушувати це питання і промацувати. Європа буде промацувати Китай на предмет того, наскільки він готовий вплинути на Росію. Своєю чергою, Китай буде промацувати Європу на предмет того, чи готові вони вплинути на Україну, щоб завершити гарячу фазу війни якимось варіантом заморожування, який не передбачав би переможців і переможених в цій війні", — каже експерт.

Голова Центру політичних студій "Доктрина" Ярослав Божко припускає, що безпека й інших держав на Європейському континенті стане предметом дискусій Макрона та Сі.

"Зауважте, що мова не лише про Україну, а й про країни Балтії, щодо яких країни-члени НАТО мають серйозні зобов'язання і стикаються з безпосередньою небезпекою в разі російського нападу на країни Балтії. Це все більш обговорювана тема, коли стається одна провокація за іншою.

Макрон, вочевидь, спробує донести Китаю, щоб Пекін повпливав на російського лідера Володимира Путіна припинити війну в Україні в тій чи іншій формі. З іншого боку, величезне питання, що може статися подальша ескалація саме щодо Балтії. Макрон, ймовірно, хотів би донести Китаю певні застереження, щоб превентивно можна було все вирішити".

Експерти вважають, що глобально "турне" Сі варто пов’язувати насамперед з економічними інтересами Китаю — першою чергою, в Сербії та Угорщині. Не дарма глава КНР вирушає на Європейський континент напередодні виборів у США та самій Європі.

Китайські гроші в Європі

Олег Саакян пояснює, що Китай намагається скористатися своєрідним вакуумом безпеки, який виник у Європі через занепокоєння в кризовості ситуації у Сполучених Штатах.

"Сі Цзіньпін намагається активізувати власну діяльність у Європі та конвертувати це в збільшення простору для економічної співпраці без оглядки на Сполучені Штати в тій мірі, в якій вона існувала до цього", — каже політолог.

До прикладу, і в Сербії, і в Угорщині за китайські кошти розгортають багато економічних проєктів в рамках глобальної ініціативи "Один пояс — один шлях" (або "Новий Шовковий шлях), яка, на думку деяких експертів, є елементом прихованого нарощування впливу на країни світу. За умови накладених на продукцію КНР обмежень, Сербія та Угорщина потрібні, щоб закріпитися на європейських ринках і максимально отримати вигоду.

"І Сербія, і Угорщина – це ті регіони, в які Китай може активно інвестувати, щоб заволодіти ще більше їхньою політичною лояльністю і використовувати як інструмент для тиску на Захід, на Сполучені Штати. І в цьому розрізі всі проєкти "Шовкового шляху" – це тільки обгортка для маскування політичних інтересів Китаю", — вважає політолог Ярослав Божко.

"Китай через Сербію та Угорщину досить активно виходить на європейський ринок зі своїми товарами, електронікою, електротехнікою і навіть зброєю", — своєю чергою розповідає "Телеграфу" керівниця Аналітичного центру балканських досліджень Катерина Шимкевич.

За її словами, Пекін активно вкладається в розбудову залізниць, готелів, інших інфраструктурних об'єктів безпосередньо в Сербії.

"Все відбувається доволі хитро: Китай виграє тендери на будівництво на безальтернативній основі. Там, де тендерів нема, дають величезні кредити. Китай вводить країни в велику заборгованість і потім отримує з цього величезну вигоду по відсотках, набагато вищих від собівартості проєкту, який був запланований, наприклад, два роки тому", — каже аналітикиня.

Також Сербія важлива для КНР через природні запаси літію, необхідного для виробництва акумуляторів.

"У країні є декілька родовищ літію, які китайська компанія хотіла розробляти, але через протести екоактивістів роботи було припинено, але не відкладено зовсім або не скасовано, — каже експертка. — Ще Китай хоче отримати дозвіл на роботу в Боснії через Республіку Сербську. Там теж є запаси літію і різні проєкти з розробки корисних копалин, які Китаю цікаві".

Пекін прагне перейняти роль монополіста й витіснити потенційних конкурентів. Водночас показати, що Китай – це альтернатива ЄС і США, до якої завжди можна звернутися по підтримку.

"Це посил американським і європейським чиновникам, що Китай стоїть за спиною Сербії і буде надалі співпрацювати з нею", — наголошує Катерина Шимкевич.

На зустрічі Сі та сербського президента Александара Вучича не обійдеться без символічного підтексту – глава КНР їде до Белграда у 25-ті роковини випадкового бомбардування силами НАТО китайського посольства. Тоді американські ракети вбили трьох китайських журналістів. Експерти прогнозують, що за цим послідує спалах антиамериканських настроїв як у Сербії, так і у Китаї.

"Китай свідомо береться за цю тему, щоб її інструменталізувати. Це свідчить про те, що напруження між Китаєм і США далі лише зростатиме", — вважає Ярослав Божко.

Не слід залишати поза контекстом і напруження між Сербією та Косово, аналізуючи візит китайського президента, оскільки це точка потенційної дестабілізації, в якій зацікавлена Москва, але не зацікавлений Захід.

"Для Китаю питання Косово є прямою аналогією з питанням Тайваню. І зрозуміло, що Пекін на боці Белграда. Але ключове завдання — це продемонструвати стабілізуючу роль Китаю щодо Росії.

Думаю, що під час візиту Сі висловить, що виступає за безпеку в регіоні. Це стане демонстрацією, що РФ не буде дестабілізувати Сербію і Косово, оскільки це суперечить інтересам Китаю. І що Китай може бути партнером Європи в мінімізації викликів, зокрема від Росії, на тлі ненадійності США", — зазначає політолог Олег Саакян.

Наростити вплив на НАТО

Окремої уваги заслуговує зупинка Сі в Угорщині, де він планує зустріч із прем’єр-міністром Віктором Орбаном. МЗС Китаю акцентує увагу на ювілеї дипломатичних відносин Будапешта і Пекіна, і що їхня співпраця може вийти на небачений рівень.

"Це питання не ювілею, а меседжу тут і зараз. І він звучить таким чином: більша активність Сполучених Штатів і НАТО в Тихоокеанському регіоні у співпраці з Японією, Південною Кореєю, зокрема, навколо безпеки Тайваню, буде врівноважуватися більшою активністю Китаю з країнами НАТО, у тому числі, співпрацею з Угорщиною.

Китай буде мінімізувати наростання впливів НАТО в "його" регіоні за рахунок наростання впливів всередині Альянсу, для того, щоб у певні моменти можна було або саботувати рішення, або заблокувати їх", — вважає Саакян.

Встигнути зміцнити свої позиції глава КНР прагне до кінця року, коли в Білий дім потенційно може повернутися Дональд Трамп. За минулої каденції адміністрація республіканця дотримувалася жорсткого антикитайського курсу – це виливалося в низку обмежень для бізнесу з Китаю, зокрема компаній Huawei, ZTE, SMIC.

"Трамп хоче позиціонувати себе як кандидат, який точно "витрясе" з Китаю необхідні рішення і змусить Пекін поступитися з багатьох питань. Сполучені Штати й так вже проводять роботу зі згортання китайської присутності у світі, протидіючи різним китайським проєктам на кшталт TikТок або звинувачуючи китайські корпорації в кібершпигунстві.

Очевидно, що в таких складних умовах Сі Цзіньпінь хотів би напряму́ відвідати Європу, заручитися якимись взаємними гарантіями, що у разі обрання Трампа Європа хотіла б зберегти певні елементи взаємодії", — водночас пояснює голова Центру політстудій "Доктрина" Ярослав Божко.

Хоча Сербія і Угорщина не є стратегічно вирішальними для політики Євросоюзу, це держави, які вже мають конфронтацію з керівництвом ЄС.

"Вони будуть зручними партнерами для Китаю, щоб, можливо, впливати на Євросоюз, якщо він не погоджуватиметься на якісь умови від КНР", — підсумовує Божко.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав, що Китай різко збільшив продаж Росії технологій для війни.