Буратіно то Піноккіо, Айболить то лікар Дулітл: радянські казки, які були вкрадені у Заходу
- Автор
- Дата публікації
- Автор
- 813
![Радянські казки, які були вкрадені](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428x240/c/c2/b5f7c258-a3f7d182474e61dec8c425a2962a3c2c.jpg?v=0012_2)
Не вкрали, а надихнулися?
Радянський союз відомий своєю любов’ю до "запозичення" західної техніки, фільмів та майже усього. Це ж саме стосується і казок, які у часи СРСР полюбляли і діти, і дорослі.
"Телеграф" підготував для вас добірку вкрадених у Заходу радянських казок. Найвідоміші з цього списку "Золотий ключик" та "Айболить".
"Золотий ключик" Толстого
![Піноккіо та Буратіно](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/0/c6/e209a7d8-973a79bcf7de3dc5e691362ee7679c60.png?v=8572_1)
Ця казка є одним з найочевидніших прикладів плагіату. Усі знають, що "Золотий ключик" Олексія Толстого вийшов друком у 1936 році. Але за п'ятдесят років до того в Італії Карл Коллоді написав дуже схожу казку — "Піноккіо".
Зауважимо, що російський автор не тільки списав основних персонажів, а майже слово в слово скопіював цілі сцени з італійської книги. Також свою роль у написані "оригінального" Буратіно відіграло те, що у 1924 році Олексій Толстой був редактором радянського видання "Піноккіо". Вочевидь, саме тоді він і надихнувся ідеєю створити щось подібне.
Згодом, автор добився заборони перевидання "Піноккіо" і таким чином просував у маси власну книгу.
"Чарівник Смарагдового міста" Волкова
![Кадр з мультика "Чарівник Смарагдового міста"](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/8/24/6fa0ee45-0565ec55c32aabd020941e8cbd963248.png?v=8572_1)
Прототипом радянського твору став "Чарівник з країни Оз", написаний у 1900 році Лайменом Френк Баумом. У 1939 році радянські читачі познайомились з "Чарівником Смарагдового міста" Олександра Волкова. Коли казка вийшла у друк, вона не мала відмінностей від закордонного аналога, і радше могла зватися "художнім перекладом".
"Пригоди Незнайки" Носова
![Порівняння книг](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/f/4a/9b82aa9a-af1ba9cc333f659405b0ec4dadb5b4af.png?v=8572_1)
Ця казка має найзаплутанішу історію плагіату, адже Микола Носов, який і написав "Пригоди Незнайки", вперше розповів про свій задум 1952 року українському письменнику Богдану Чалому. Російський автор "надихався" книгою Анни Хвольсон "Царство малюків". Вона, своєю чергою, взяла ідею книги і імена персонажів в художника Палмера Кокса. У 1880-х роках він випустив цілу серію коміксів під назвою "Неймовірні пригоди лісових чоловічків".
"Лікар Айболить" Чуковського
![Порівняння книг](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/a/e2/234d356c-f87d553ed58c1c81963e2b4490226e2a.png?v=8572_1)
Це фактично копія оригінальної всесвітньовідомої історії — "Лікар Дулітл". Корній Чуковський запозичив все у західного бестселера — героїв, сюжетну лінію тощо. Радянський автор заперечував плагіат, але схожість надто велика, щоб вірити у непідробність.
"Старий Хоттабич" Лазара Лагіна
![Кадр з фільму "Хаттабич"](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/0/7a/121a10bf-e7000013c608499c427ac12d710997a0.png?v=8572_1)
В основі цієї розповіді покладена оригінальна історія "Мідний глечик" англійського письменника Ф. Енсті.
Радянський варіант має незначні відмінності, які продиктовані ідеологічною складовою. Наприклад, піонер Васька переконував Хоттабича в тому, наскільки добре жити в СРСР і відмовлявся від подарунків джина через "відразу до приватної власності".
Зауважимо, що все ж твори закінчилися по-різному: в англійській казці джин повернувся назад у глечик, а в радянській — став звичайною людиною.
Раніше "Телеграф" писав про справжнє життя у радянській комуналці.