Вважали щастям тюльку на столі: історія успіху бізнесменів з Полтави, які продають найдорожче сало в Україні

Читать на русском
Автор
5722
Вважали щастям тюльку на столі: історія успіху бізнесменів з Полтави, які продають найдорожче сало в Україні

Подружня пара змогла з 300 кредитних гривень створити трансатлантичний бізнес

Найдорожче сало в Україні — це такий собі їстівний "сувенір", який придумали в Полтаві. Дійсно, підчеревину, замариновану в різноманітних спеціях й розфасовану в оригінальні баночки, не соромно презентувати навіть людині з великими статками.

Чому сало найдорожче? Чому його нема в роздрібній торгівлі? В якій країні виявилося найбільше поціновувачів українського національного продукту? Про ці та інші нюанси ведення сального бізнесу "Телеграф" розпитував успішних полтавських підприємців.

Почали бізнес, маючи 300 гривень на кредитній картці

Віталій та Марина Мостові з листопада минулого року зуміли прищепити "генетичний код нації" ледь не половині світу. На своє фірмове сало вони підсадили багатьох жителів Європи. До речі, найбільше поціновувачів цього продукту у Фінляндії. Постійні замовники також з’явилися у США й Канаді. А недавно пробну партію замовили наші переселенці з Австрії та навіть з якихось екзотичних островів, назву яких подружжя не запам’ятало. В Україні ж найчастіше замовляють їхній товар кияни, дніпряни, одесити та львів’яни.

Це при тому, що у Мостових — найдорожче сало в Україні. Саме під такою назвою вони постачають на світовий споживчий ринок дрібно нарізану добірну підчеревину, засолену й замариновану в різних спеціях. Сальної продукції поки п’ять видів: традиційне сало — з сушеними кропом, петрушкою, зеленою цибулею і часником; пікантне — з сушеними томатами і базиліком; класичне — з сумішшю мелених перців; фірмове — з копченою паприкою. А також "Козацька закуска" з меленого сала з часником та кропом, яку зручно намазувати на хліб. Це, кажуть виробники, бестселер.

Віталій та Марина Мостові
Віталій та Марина Мостові вже підсадили на свою продукцію багатьох жителів Європи

Ціна баночки сала вагою 350 грамів уроздріб — 250 гривень. Тобто кілограм коштує 750 грн. Наприклад, на Бессарабці в Києві "генеральське" сало — з двома тоненькими м’ясними смужками, що нагадують генеральські лампаси, — коштує ще дорожче, 950 гривень за кілограм. Але ж на той ринок не кожен піде.

Мостові продають свій товар переважно через інтернет й тричі на тиждень відправляють замовлення адресатам. Зазвичай по 1000 баночок на тиждень. За кордон передають через перевізників, які їдуть до західних кордонів України, звідки його забирають оптові покупці. "Найдорожче сало в Україні" ще можна придбати в крамницях крафтових товарів у Києві та віднедавна у Львові.

Сало на замовлення
Сало на замовлення

— Маємо мрію познайомити з нашим салом увесь світ, — цілком серйозно каже Віталій Мостовий. — Нагодувати не вдасться, бо це продукт не для щоденного вжитку. Та й свиней на Полтавщині стільки не набереться.

Сам 42-річний підприємець, у минулому торговий представник, щоранку обов’язково снідає салом. Його улюблене — традиційне. А от 31-річна дружина, за фахом бухгалтер і перукар-стиліст, узагалі байдужа до цього продукту.

— Ми вже сім років разом і стільки ж ведемо сімейний бізнес. То я тільки зараз трохи від’ївся, — усміхається чоловік. — Підприємництвом починали займатися, маючи 300 гривень на кредитній картці. Купили на них продуктів для борщу та плову й зайнялися розвезенням комплексних обідів на замовлення. Клієнтів знаходили через створену у Viber групу. Викладали меню, приймали замовлення. Дуже швидко набрали власну клієнтську базу. Потім почали готувати напівфабрикати та пропонувати полтавцям заморожені галушки, голубці, млинці… Торгували також шашликами.

Віталій Мостовий
"Сім років ведемо сімейний бізнес, але я тільки зараз трохи від'ївся", - сміється Віталій Мостовий

Згодом до Марини й Віталія почали звертатися великі компанії: замовляли фуршети, банкети. Щоб розширюватись, доводилось вкладати більше коштів, аніж могли заробити. На свій перший банкет, до речі, позичили в одних друзів скатертину, в інших — бокали, ще в когось термобокс, слайсер… Влазили в кредити, прогорали. Було таке, що за щастя мали тюльку на столі…

— Частенько до батьків ходили в гості, щоб у них поїсти, — продовжує спогади Марина. — А от на дні народження друзів не ходили років три, бо не мали за що купити подарунки. Вони вважали, ми загордилися, відколи зайнялися бізнесом. Але насправді нам було незручно комусь зізнатися в тому, що не можемо заробити грошей. Наша донька, до речі, якій зараз п’ять років, виросла в одязі, який мені віддавали подруги, що залишився від їхніх дітей.

Хочете наїстися сала — йдіть на базар

Нині основний вид діяльності фірми "Золота сота", якою володіють Мостові, — кейтеринг. Багато полтавців саме їм замовляють організацію банкетів, фуршетів, весіль. Паралельно подружжя веде ще кілька бізнес-напрямів. Мають дві садиби в приміському селі Петрівка, розвивають екотуризм, займаються бджільництвом. Організовують екскурсії на пасіку, проводять майстер-класи з виготовлення галушок, розпису медових пряників, приготування борщу… До речі, фірмовий борщ родини Мостових — з медом, лимоном і самогоном — став відомий далеко за межами України. До них приїздять гурмани, щоб спробувати цей кулінарний витвір мистецтва і просто відпочити душею!

Сало готове їхати до споживача
Сало готове їхати до споживача, каже Марина Мостова

Наразі зайняті запуском розфасованих у тару з харчового пластику десертів — тирамісу й торту "Наполеон". У найближчих планах запустити самогоноваріння й пивоварню…

— Можливостей для підприємництва дуже багато, аби було бажання ним займатися, — переконаний Віталій. — Дехто зі знайомих каже, ми з Мариною такими вродилися, що на всьому заробляємо. Хоча, думаю, треба лише уважно стежити за світовими тенденціями й, можливо, повторити чийсь досвід, додавши щось своє.

Втім, не приховує, задатки комерсанта він мав ще з дитинства: вже в сьомому класі підторгував сигаретами. Хлопцям ліньки було бігати на перерві до кіоску, а він не лінувався заздалегідь запастися куривом, щоб мати з того навар.

А чи не було бажання кинути бізнес, коли він не йшов? — цікавлюся.

— Я кілька разів поривався це зробити. Хотів влаштуватися далекобійником, щоб їздити за кордон і мати постійний заробіток. Але дружина не здавалась і мене завжди переконувала ще трохи потерпіти — вона бачила в нашій комерції перспективу.

Та все ж ближче до сала.

Чому воно найдорожче в Україні? Бо з якоїсь особливої породи свиней, яких годували особливим кормом? — питаю підприємців.

Ми використовуємо лише добірну підчеревину й біле сало, — пояснює Марина Мостова. — Купуємо в одній з торгових мереж, куди фермери здають свою продукцію. Купувати у них напряму не виходить, оскільки їм треба здати на реалізацію всю тушу, а не шматочками. Мати власну ферму для нас — недозволена розкіш. Тому ми уклали угоду з директорами магазинів цієї торгової мережі, за якою з певної партії завозу продавці відбирають кращі шматки, що підходять для нас. Та навіть з них у баночки йде 30—40 відсотків, а некондиція — у відходи. Зазвичай ми її роздаємо своїм співробітникам і пускаємо на благодійність, оскільки переробного виробництва не маємо.

Намазка - хіт продажів
Намазка - хіт продажів

Мінімальна собівартість однієї баночки такого сала становить 190 гривень. У ціну закладається робота кухарів, яким ми платимо гідну зарплату, самі баночки та кришки, витрати на поліграфію, рекламу. Ну і, звісно, вартість натуральних інгредієнтів для маринування, а також наш прибуток.

Коли ми тільки представили своє сало в соцмережах, піднявся хайп: чому так дорого? Ми спочатку пояснювали, а потім вирішили зняти всі запитання назвою продукту. Зрештою, кожен може повторити наш досвід і знизити ціну. Але у нас досі нема ні партнерів, ні конкурентів. А тим, хто нас критикує, відповідаємо: хочете наїстися сала — сходіть по нього на базар.

Сало - генетичний код нації, сказано на етикетці
Зняли усі запитання про ціну назвою продукту

Мистецтва продавати треба вчитись

Мостові розповідають, що ідея із засолюванням сала в банках виникла після того, як знайома, збираючись до Америки, попросила їх нарізати тоненькими шматочками український національний продукт у півлітрову банку, щоб він мав пристойний вигляд. Згодом вони побачили, що їхній знайомий фасував солоні горішки та розливав холодну каву в оригінальну пластикову тару. І Віталій з Мариною вирішили "поєднати" підчеревину з такою тарою.

— Це було торік перед Великоднем, — пригадує Віталій. — Знайомий дозволив нам скористатися його автоматом для закатування кришок, і ми зробили пробну партію — двадцять баночок. Цілий місяць їх продавали! Наступні кілька місяців збут тримався на цій цифрі, тим паче, що в теплу пору року сало продається слабо. Вже були думки відмовитись від ідеї. Водночас у мене була думка освоїти професію програміста, щоб працювати онлайн. З початком великої війни з’явилося розуміння того, що в будь-який момент бізнес може бути знищеним або релокований.

Тому треба мати план Б. Але вчитися на програміста було б дуже довго й дорого. Тож вирішив навчитися продавати товари через соцмережі. Скористався кількамісячними платними курсами з інтернет-продажів відомого блогера. І в нашому бізнесі стався прорив. Тепер ми щомісяця купуємо 300—500 кілограмів підчеревини та сала для перероблення й відправляємо покупцям по 1000 баночок маринованої підчеревини та сальної намазки. Могли б і більше, але можливості наших фермерів обмежені.

сало в банках - зручна кришка

Про темні прожилки у підчеревині

Кухня, на якій працівники родини Мостових створюють кулінарні шедеври, невелика, але містка: яких тільки технічних приспособ тут нема! Одне з останніх придбань — машинка для закатування сала вартістю 1000 доларів. Тут вже кілька років знімають короткі відео про техніку приготування різних страв, які потім викладають у соцмережі.

— Під нашу сальну продукцію одна одеська фірма спеціально запускає виготовлення пет-банок і кришок, — із задоволенням розповідає господар "Золотої соти". — Нам буде дешевше їх купувати.

Значить, "Найдорожче сало України" втратить у ціні? — питаю.

— Навряд чи. Адже саме сало дорожчає, друкарські послуги дорожчають, ціна реклами зростає.

Який вид продукції має найбільший попит у покупців?

— 80 відсотків купують одразу всі п’ять видів. Оптовикам ми робимо хороші знижки. У Європі наше сало продають не менше як за 11 євро.

сало - 6 банок
Оптом дешевше

А чому в наших великих магазинах його нема?

— Ви купуєте в наших магазинах мед, наприклад? — запитує Марина, відповідаючи. — Ні! Бо натурального меду там нема. Тому ви йдете по нього на базар. Якби ми продавали наше сало у торгових мережах, то до нього було б, напевне, таке ж ставлення, як до штучного меду. Для крафтового виробництва це смертельно.

До того ж більшість населення настільки звикла до рожевого кольору переробленого м’яса, який досягається завдяки різним хімічним добавкам, що темний колір м’ясних прожилок у підчеревині сприймають як ознаку… зіпсованості. Хоча це якраз ознака натуральності. Ми не використовуємо ніяких нітритів, тільки природні інгредієнти.

сало - засолювання
Сало має маринуватися не менш як добу

Можна рецепт сумішей для маринування?

— Це секрет фірми. Пропорції були підібрані шляхом експериментів. Сало має маринуватися не менш як добу. Зрештою, кожен може зробити це на власний смак.

Який строк придатності у цього фірмового продукту?

— Сало стоятиме і два, й три місяці в холодильнику без зміни смакових якостей. Ми це тестували. Хоча рекомендуємо спожити протягом трьох тижнів.

Аби привабити ще більше покупців, Мостові запустили партію сальної продукції в баночках, які вполовину менші, і планують встановити ціну 130 гривень. Думають розширювати асортимент, може, фасуватимуть ще копчене сало.

Сало в баночках
Часник пасує до сала

— Треба не лінуватись, — пояснюють Мостові феномен свого успіху.

Водночас вони щосили допомагають фронту. З кожної партії розфасованого сала 20 відсотків віддають для ЗСУ, що еквівалентно 15 тисячам гривень щомісяця. А з вощини, отриманої на власній пасіці, роблять свічки, які відправляють своїй родичці в Японію. Вторговані там кошти спрямовують на допомогу воїнам і внутрішньо переміщеним особам. Могли б і самі виїхати за кордон, оскільки Віталій має шийну травму й мобілізації не підлягає. Але вони — великі патріоти. І свою місію вбачають у тому, щоб своєю працею зміцнювати та змінювати Україну.

Фото, відео надані Мариною та Віталієм Мостовими