Цієї правди боялась радянська влада: які сліди злочину вона хотіла "закопати" на Поділлі (фото)

Майже 85 років тому урочище Дем’янів Лаз, що в Івано-Франківську, стало свідком масової страти в’язнів НКВС. Довгі роки про це місце майже не згадували, поки наприкінці 1980-х не розпочалися перші розкопки.

"Телеграф" вирішив поділитись історією перепоховання жертв радянського режиму у Дем'яновому Лазі та показати архівні світлини трагедії, взявши дані з репортажу у "Локальна історія". Нині там діє меморіальний комплекс.

Трагедія Івано-Франківська

У вересні 1939 року, коли польська поліція і спецслужба залишали Станіславів, у них виникли питання, що евакуювати і що залишити з документації. 18 вересня місто окупувала Червона армія, і серед документів польської поліції виявили матеріали про український визвольний рух. Уже за місяць почалися арешти, і хвиля репресій швидко охопила Галичину. Людей тримали в місцевих тюрмах, а згодом відправляли до табору ГУЛАГу. Однак навесні-влітку їх почали страчувати в урочищі Дем'янів Лаз.

Зіновій Дума, народний депутат першого скликання та голова товариства "Меморіал" наприкінці 1980-х, ініціював розкопки в Дем’яновому Лазі. Спочатку місцева влада ставилася скептично і навіть погрожувала. Дозвіл на розкопки дали після того, як український емігрант розповів у "Голосі Америки" про те, як йому вдалося вижити, вибравшись із могили.

Розкопки тривали з 21 вересня до 29 жовтня 1989 року. Було розкопано три ями, де знайдено останки 524 осіб – 359 чоловіків, 159 жінок і шість осіб, стать яких не встановили. Деяким жертвам було 17 років. У роботі брали участь як члени молодих патріотичних організацій, так і звичайні люди різного віку. Між них Іван Павликівський, який із родиною був вивезений до Сибіру. Місцеві підтримували ініціаторів розкопок їжею та коштами, що допомогло команді довести справу до кінця.

Поміж знахідок є одяг, взуття, гребінці, окуляри, прикраси та інші предмети побуту. Їх зберігають у музеї при храмі, побудованому на горі 1998 року, з меморіальною табличкою "Дем’янів Лаз". Предмети розташовані та підписані так, як у звичайних музейних експозиціях, і свідчать про повсякденне життя тих, хто загинув. Серед експонатів можна побачити ремінці жертв як ознаку того, що їх навіть не встигали обшукувати перед стратою.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що на території однієї тюрми в Україні є масове поховання жертв радянської влади. Свого часу там сиділи Бандера та Чорновіл.