Підняв бунт через зіпсоване м'ясо у борщу: яким було життя страченого керівника повстання на панцернику "Потьомкін" Панаса Матюшенка (фото)

Панас Матюшенко, уродженець Харківщини, очолив одне з найвідоміших повстань у світовій історії — бунт матросів на панцернику "Потьомкін", що сколихнув імперію і став передвісником боротьби за волю.

За свої діяння він "заплатив" власним життям. Йому було всього 28 років. "Телеграф" розповість детально про його долю та повстання, яким він керував 11 днів.

Дитинство та юність

Панас Матюшенко народився в селі Деркачі, нині районному центрі Харківської області, у родині шевця. Закінчив церковно-парафіяльну школу.

Він дружив зі своїм видатним односельцем — письменником, музикантом і вченим Гнатом Хоткевичем. Пізніше увійшов до складу "Харківської Української студентської громади", де познайомився з майбутнім революціонером Олександром Коваленком.

Рано залишив рідне село й подався на заробітки: працював мастильником у Харківському паровозному депо, вантажником в Одеському порту, згодом — кочегаром та помічником машиніста на суднах Добровільного флоту.

Служба на флоті

У листопаді 1900 року Матюшенка призвали на військову службу та зарахували до 36-го флотського екіпажу, який комплектував команду нового панцерника Чорноморського флоту — "Князь Потьомкін-Таврійський".

Він навчався в Школі мінних машиністів у Кронштадті, пізніше служив на навчальному судні "Березань". Командиром цього судна був капітан І-го рангу Євген Голиков. Вони разом будуть і на "Потьомкіні"

Після закінчення школи, у жовтні 1902 року, Матюшенка призначили мінним машиністом на панцернику "Потьомкін". 1 січня 1905 року він отримав звання мінно-машинного квартирмейстера І статті.

Повстання на панцернику

У червні 1905 року на панцернику "Потьомкін" спалахнуло повстання, яке стало одним із найвідоміших у світовій морській історії — на кораблі розпочався відкритий бунт проти командування. Його поштовхом став наказ капітана покарати тридцятьох матросів, які відмовилися їсти борщ, зварений зі зіпсованого м’яса.

Першим до протесту закликав унтер-офіцер Григорій Вакуленчук, який вигукнув українською мовою: "Та доки ж ми будемо рабами?!".

Під час сутички Вакуленчук застрелив артилерійського офіцера Леоніда Неупокоєва, але сам був смертельно поранений старшим офіцером Іполитом Гіляровським.

Після його загибелі керівництво повстання взяв на себе Панас Матюшенко.

Матроси під його проводом захопили панцерник, убили кількох офіцерів і вирушили до Одеси, де тоді тривали масові антиурядові виступи. Повсталі сподівалися на підтримку інших кораблів, однак допомога не надійшла.

Попри це, "Потьомкін" одинадцять днів залишався у відкритому морі.

Заклик до миру й еміграція

Під час 11-денної одіссеї "Потьомкіна" Матюшенко проявив себе як справжній лідер — рішучий, сміливий і переконаний у своїй правоті. Він написав звернення "До гнобителів народу", яке починав словами, перегукуючись із Шевченковим закликом: "Схаменіться, будьте люде!".

Коли корабель прибув до румунського порту Констанца, він передав іноземним консулам два документи — "До всього цивілізованого світу" та "До всіх європейських держав", у яких пояснював суть повстання та вимагав міжнародної підтримки.

Команда панцерника попросила політичного притулку. Царський уряд вимагав видати моряків як злочинців, однак Румунія відмовила.

Після цього Матюшенко деякий час жив у Бухаресті, де написав спогади "Матроси Чорного моря" і сприяв створенню матроських комітетів та комун у різних містах. Однак навіть за кордоном його переслідували агенти російської поліції.

У березні 1906 року його заарештували в Констанці за революційну діяльність і рішенням Ради міністрів Румунії вислали з країни. Звідти він переїхав до Швейцарії, потім до США, а через деякий час — до Франції. Через переслідування поліції змушений був тікати до Швейцарії.

Повернення та страта

Попри все, у червні 1907 року Матюшенко вирішив повернутися до Російської імперії. Його близький друг Гнат Хоткевич намагався відмовити його від цього кроку, але Панас залишився вірним своїм переконанням і бажанню продовжити боротьбу.

Невдовзі після повернення він був заарештований у Миколаєві. Його перевезли на міноносці до Севастополя під посиленою охороною.

У жовтні 1907 року військовий суд ухвалив вирок — страта через повішення. Прохання про помилування Матюшенко подати відмовився. Вирок йому зачитували понад годину, перераховуючи всі "злочини" проти влади й армії.

Вже 2 листопада 1907 року в Севастополі вирок було виконано.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що сестра Лесі Українки, Ольга Косач, вивезла родинний архів, лікувала дітей і була заарештована. Ми розповіли, чим ще було насичене життя письменниці.