"Король" ринку "Юність", який став "щуром": що відомо про київського авторитета 90-х "Конона"

У Києві початку 90-х минулого століття, де бізнес будувався на страху, а кар'єра вимірювалася кількістю підконтрольних "точок", своє ім'я голосно заявив Юрій Кононенко – "Конон". Його історія могла б стати сценарієм гангстерського фільму: колишній спортсмен без шкідливих звичок, який за п'ять років пройшов шлях від рядового бійця до "короля" найприбутковішого ринку столиці.

Але це не Голлівуд, а Україна часів розпаду СРСР. Епоха, коли кримінальні авторитети ділили між собою цілі райони міст, а співробітники міліції часом працювали на обидві сторони закону.

Шлях у криміналі

Юрій Кононенко народився 1961 року на Чернігівщині. Колишній спортсмен, не мав шкідливих звичок. Його кримінальна діяльність розпочалася у 1988 році з приєднання до банди авторитета Патішука ("Патя"). Після смерті останнього, "Конон" увійшов до групи іншого лідера – "Черепа", де очолив боївку й взяв під контроль частину бізнесів попереднього "боса".

"Конон" сформував власну "бригаду", куди влилися спортсмени та студенти. У 90-ті роки Київ був поділений між численними кримінальними угрупованнями. ОЗУ "Конона" вирізнялася тим, що контролювала бізнеси на Лісовому масиві й торгові ряди ринку "Юність". Найбільше доходів приносила контрабанда алкоголю й тютюнових виробів, побори з підприємців, "обслуговування" автокооперативів і стоянок, а також частини гаражних та ринкових структур.​

Гроші йшли переважно на збагачення ватажка, розкішне життя, авто і квартири. Однак організаторських здібностей та підприємницького чуття йому бракувало – економічна база ОЗУ лишалася слабкою.

Схеми заробітку та рекету

Головною схемою "заробітку" були "каси обов’язкового страхування товару": торговці самі передавали кримінальникам "данину", щоб не стати жертвами вимагання чи насильства. З торговців щоденно могли зібрати тисячі (за неофіційними даними — до 200 тисяч доларів за добу). Окрім рекету, ОЗУ "Конона" займалося "кришуванням" валютних операцій, аферами, організацією "човників" (груп, які возили товари через кордон).​ Сам "Конон" курував контрабандні потоки алкоголю й тютюну. Частину прибутків він вивозив за кордон, зокрема до Німеччини.

Внутрішні конфлікти

ОЗУ "Конон" вступала у жорсткі конфлікти з конкуруючими угрупованнями Києва ("Салохи", "Ткача", "Рибки", "Прища", "Лейки"). Неодноразово траплялися збройні "розбірки", замовні вбивства, підпали й напади. Втрата "общакових" коштів, обвинувачення у їх привласненні стали причиною розпаду банди, втрати лідерських позицій Кононенка.

Від судимості до розпаду "банди"

1994 року проти "Конона" було порушено справу про контрабанду. Він отримав 4 роки ув’язнення, але вже через рік вийшов по амністії. Поки лідер був відсутній, частина угруповання розбіглася по інших "дахах", а група ослабла.

Повернувшись, "Конон" намагався відновити вплив на ринку "Юність", та втрачена репутація і ресурси далися взнаки. Внутрішні конфлікти, жорстокі "розбірки" призвели до значного ослаблення. Коли з тюрми вийшов представник "старої гвардії" – "Череп", до нього переметнувся найближчий сподвижник "Конона" – "Кабан".

Останній навіть звинуватив колишнього боса у привласненні "общакових" грошей. "Конона" оголосили "щуром", за кримінальними законами це рівнозначно вироку.

Засідка і фінал

Щоб урятуватися, "Конон" погодився на зустріч із "Черепом" лише за гарантії третьої сторони – лідера іншого угруповання "Салохи". Проте "стрілка" була зірвана: міліціонер попередив бандитів про засідку силовиків.

Після цього "Конон" остаточно порвав з криміналом, рідко з’являвся на людях, пересувався на скромній "дев’ятці", завжди з собакою. У грудні 1998 року його затримали співробітники СБУ та УБОП. Пішли чутки, що затримання стало "дахом" – захистом від смерті від рук своїх же "братків".

Так завершилася історія одного з найяскравіших персонажів кримінального Києва 90-х. Від "короля ринку Юність" до ізоляції та забуття — доля "Конона" стала типовою для багатьох босів злочинного світу епохи "лихих дев'яностих".

Раніше "Телеграф" розповідав про авторитета "Пулю". Він чи не єдиний спромігся втекти із Лук’янівського СІЗО.