Вхід сюди був лише для обраних: який вигляд мав будинок "слуг народу" в Харкові

Особняк на вулиці Свободи, 35 у Харкові завжди вирізнявся серед сусідніх будинків. Територія навколо дому була огороджена парканом, і потрапити туди могли не всі. А ще особняк став відомим завдяки людям, які зупинялися в його стінах. Спочатку він належав дворянам, а в радянську епоху тут зупинялися високопоставлені партійні діячі.

"Телеграф" пропонує дізнатися історію особняка Мігріних, який ще називають Будинок Гінзбурга.

Дворові місця по вулиці Ветеринарній (сьогодні вулиця Свободи) дружина лікаря Миколи Мігріна Софія купила у 1897 році. За даними otkudarodom.ua, під № 37 вона збудувала кам'яний двоповерховий будинок (сьогодні чотириповерхова будівля), у якому після смерті чоловіка жила з дітьми. А в 1902 році Мігріна збудувала одноповерховий особняк під № 35. Будівля спочатку планувалася для здачі в оренду, і незабаром її зняла родина Перлік.

Історики та краєзнавці не дійшли єдиної думки про автора проєкту особняка. Багато архітекторів, аналізуючи форми та стиль, припускають, що будинок міг спроєктувати Олександр Гінзбург. Документальних підтверджень цьому немає. Втім, це не завадило прижитися назві Будинок Гінзбурга.

У 1920 році будинок № 35 відібрали для родини Іона Якіра, а № 37 націоналізували. Родинам Мігріних та Перлік довелося жити у флігелі.

За деякими відомостями, до 1937 року в особняку жив командир харківського гарнізону Іван Дубовий, який, за спогадами очевидців, навіть дозволяв дітям із сусідніх дворів заходити в сад по яблука.

У радянський час особняк отримав неофіційну назву будинок "слуг народу", адже тут облаштували закритий готель для високопоставлених чиновників. Інтер’єри відзначалися масивністю та строгістю: величезний кабінет із портретом Брежнєва, кінозал на кілька місць, більярдна, кімнати охорони, їдальні та тераса, що вела в сад. На другому поверсі була спальня для генсека і невеликий кабінет. Гостей привозили рідко — дім вважався запасним варіантом для делегацій і партійних працівників.

Крім того, у різні роки в особняку розміщувалися виборча дільниця, фонд миру, товариство боротьби за тверезість.

У квітні 1980 року особняк визнали пам'яткою архітектури місцевого значення. Але у 2008 році його позбавили охоронного статусу. На той час будинок перебував у занедбаному стані: стіни руйнувалися, вікна та двері були забиті, усередині періодично селилися безхатьки.

У 2019 році стало відомо про плани збудувати на місці особняка 13-поверховий житловий комплекс із підземним паркінгом. У серпні того ж року розпочався демонтаж будівлі.

До початку повномасштабного вторгнення роботи частково тривали, але потім було зупинено. Наразі будинок зруйнований лише частково, а його доля залишається невизначеною.

Раніше "Телеграф" розповідав історію палацу "Залізничник" у Харкові.