В Україні є селище, яке розібрали і зібрали заново на новому місці: де воно і як виглядає

Стару Ушицю сьогодні знають як мальовниче поселення на березі Дністра, куди їдуть за спокійним відпочинком, природою і тишею. Але за цим звичним пейзажем приховується історія населеного пункту, який довелося розібрати по частинах і перенести в інше місце.

Перші згадки про населений пункт датуються 1144 роком — про нього йдеться в Київському літописі. Довгий час Ушиця (так село називалося до 1826 року) розвивалася як типове поселення на Поділлі. Воно розташувалося на лівому березі Дністра, поруч із впадінням річки Ушиці, приблизно за 55 кілометрів від Кам’янця-Подільського. З часом село стало центром місцевої громади, тут жили тисячі людей, формувалася своя інфраструктура та уклад.

У XX столітті Стара Ушиця поступово набувала значення промислового та курортного місця. З 1961 року тут почали розробляти поклади бентонітових глин, які використовувалися в нафтопереробній і фаянсовій промисловості.

Одночасно з цим селище приваблювало людей своєю природою. Лісисті пагорби, широка течія Дністра, пляжі та фруктові сади робили Стару Ушицю популярним місцем відпочинку. Влітку сюди приїжджали зміцнити здоров’я, провести відпустку біля води.

Але вже на початку 1970-х років життя в цих місцях змінилося остаточно. Під час будівництва Дністровської гідроелектростанції було прийнято рішення створити водосховище, яке мало затопити значну частину долини. У зону майбутнього затоплення потрапили понад 60 сіл, зокрема й Стара Ушиця.

Жителям оголосили про переселення. Цей процес не обмежився переїздом. Людям довелося власноруч розбирати свої будинки, засипати колодязі, вирубувати й спалювати сади. Залишки вивозили, а кладовища переносили на нові місця.

У 1977–1979 роках Стару Ушицю перенесли приблизно на п’ять кілометрів. А вже у 1980 році територія старого села опинилася повністю затопленою.

Сьогоднішня Стара Ушиця поступово розвивається як місце відпочинку на Дністрі.