Колись була у кожній хаті. Забута споруда викликала хвилю ностальгії в українців

Колись в українських селах, на подвір'ї чи в саду, часто стояла піч. Це кабиця – традиційна відкрита літня піч, на якій готували в теплу пору року. Її й досі можна зустріти в селах, особливо негазифікованих.

"Телеграф" розповідає про забуту, але дуже зручну українську піч. У літню спеку кабиця виручала: не треба було розпалювати велику піч у хаті й нагрівати житло ще більше.

Під дописом про кабицю на Facebook-сторінці журналу "Материнка" багато українців розповіли, що в дитинстві в них була така пічка. Мами й бабусі варили на ній смачні борщі та галушки, а ще – абрикосове чи вишневе варення, кукурудзу. У багатьох із кабицею пов’язані теплі дитячі спогади.

Кабиця слугувала і для господарських робіт: на ній варили їжу для домашніх тварин і кип’ятили воду. Таку пічку ставили на подвір’ї або в садку, зазвичай у затінку дерев. Від дощу її захищав легкий навіс.

Кабицю викладали з цегли, каменю чи глини. Щоб скріпити матеріали й обмазати піч, зазвичай використовували суміш глини із соломою.

Про матеріали, з яких робили печі на Катеринославщині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, писав етнограф Василь Бабенко. Його опис наводить Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека в матеріалі про традиційну українську піч на Придніпров’ї.

"Будова печей була різною, частіше просто з глини, іноді змішаної з мілким камінням або цеглою", – описував етнограф Василь Бабенко.

Раніше "Телеграф" розповідав, чим вигідніше опалювати будинок цієї зими. Що обрати — дрова чи газ.