Чому на старому посуді є червоні та сині штампи: як їх розшифрувати

Довіряйте надійному — підпишіться на Telegraf у Google Новинах

Старі тарілки та чашки можуть приховувати більше інформації, ніж здається на перший погляд. Червоні й сині штампи на їхньому дні допомагають визначити виробника, особливості виготовлення, а в деяких випадках — сорт і приблизний період випуску.

"Телеграф" розповість, як розшифрувати клейма на старому посуді, чому їх наносили різними кольорами та на які деталі варто звернути увагу, щоб не помилитися з походженням виробу.

Що означають червоні та сині клейма

Клейма на фарфоровому та фаянсовому посуді виконували практичну функцію. Вони могли містити назву або символ виробника, позначення майстерні, номер декору чи інші виробничі відомості.

У європейському фарфорі синій колір часто використовували для маркування кобальтовим пігментом, який витримував високу температуру випалу. Червоні позначки також могли бути заводськими марками, однак їхнє значення залежало від конкретної мануфактури та способу нанесення.

Іноді на одному виробі можна побачити відразу кілька позначок. Це не обов’язково свідчить про підробку: одна марка могла вказувати на виробника фарфорової основи, а інша — на майстерню, яка займалася розписом.

Чому на радянському посуді використовували різні кольори

У радянській системі маркування червоний штамп означав перший сорт, синій — другий, а зелений — третій, пояснює видання "Оцінка і покупка". Отже, колір був способом позначити сортність виробу. Її також передавали написами "1с", "2с" або "3с".

Кольорові клейма використовували й для позначення виробника. Марки найчастіше виконували синім кобальтом, хоча трапляються золоті, коричневі, чорні, жовті та інші. Тому значення кольору визначають разом із малюнком, написами й періодом випуску посуду.

Як визначити виробника та вік посуду

Починати варто з огляду нижньої частини виробу. Саме там зазвичай розташовані заводські марки, цифри, літери та інші позначення.

Під час перевірки зверніть увагу на такі деталі:

• Назва або символ фабрики. Це може бути монограма, корона, герб, геометрична фігура чи інший характерний знак.
• Цифри та літери. Вони можуть позначати модель, декор, виробничу партію або інші параметри.
• Спосіб нанесення. Клеймо може бути під глазур’ю, поверх неї або втиснутим у керамічну масу.
• Країна виробництва. Написи на кшталт назви країни чи позначення для експорту можуть допомогти звузити період пошуку.

Колір штампа не дає змоги самостійно встановити точний рік випуску. Для цього потрібно порівняти конкретне клеймо з каталогами виробника та врахувати особливості самого виробу.

Чи можна визначити цінність старої тарілки за штампом

Заводське клеймо — важлива підказка для колекціонерів, але воно не є гарантією високої вартості. Під час оцінювання враховують виробника, рідкість моделі, вік, стан збереження, декор та історію походження.

Крім того, відомі заводські марки могли копіювати, а деякі вироби виготовляли без клейм. Тому оцінювати посуд лише за кольором штампа або одним символом ризиковано.

Раніше "Телеграф" розповідав, за які радянські статуетки та сервізи готові платити сотні доларів.