Без друзів, гуртків і вільного часу: як навчаються українські діти в Польщі

Майже кожен третій український учень у Європі навчається одразу у двох школах: європейські та українській

Серед українських дітей у 10 країнах 29% поєднують місцеву школу з українським онлайн-навчанням, а понад чверть із них щодня витрачає на онлайн-уроки більш ніж три додаткові години, повідомляє UNESCO. У Польщі ця схема виглядає так: зранку дитина сидить на польських уроках, а ввечері підключається до українського класу. Батьки так зберігають для дитини дорогу назад, в українську школу. Діти платять за це втомою, гіршими оцінками й відсутністю вільного часу.

У Польщі таких дітей багато. Влітку 2024 року 51,5% українських школярів, які навчалися дистанційно за українською програмою, водночас були зараховані до польських шкіл, свідчить опитування UNHCR та IOM.

Після запровадження обов'язкового шкільного навчання для дітей-біженців (з 2024), яке додатково з червня 2025 року стало умовою отримання соціальної допомоги "800+", учнів-українців стало більше. У 2025–2026 навчальному році в польських школах навчалося близько 246 тис. іноземних учнів, із яких 86% (близько 210 тис.) — громадяни України, зокрема 155,3 тис. біженців зі статусом PESEL UKR. За оцінками дослідників, чисельність українських школярів у Польщі, які поєднували польську школу з українською дистанційною освітою, становила від 100 000 до 140 000 дітей.

Варшава й Київ переписали правила подвійного навчання

Щоб зменшити надмірне щоденне навантаження, у 2025–2026 роках українські родини все частіше переходять від повної дистанційки до українознавчого компонента (вивчення лише мови, літератури та історії України протягом 5–8 годин на тиждень із перезарахуванням решти предметів з польської школи), а також сімейної форми та екстернату.

Крім того, з 2025/2026 навчального року в польських школах дозволено викладати українську мову як другу іноземну, а у 2026 році випускники вперше складали матуру (іспит) з української мови

Та все одно діти часто не мають часу на гуртки, друзів і знайомство з місцевою громадою. Буває, що розклади просто не збігаються.

Подвійний розклад забирає в дітей увесь тиждень

Навесні 2023 року UNICEF провів консультації зі 104 дітьми й підлітками в Польщі, з них 90 були з України. Понад третина з них ходять у польську школу й водночас навчаються в українській онлайн. Їхній день влаштований однаково: зранку польська школа, після повернення додому вхід на українську платформу й щонайменше один-два онлайн-уроки.

Багато учасників консультацій UNICEF казали, що оцінки в польській школі гірші, ніж були в Україні. У тих, хто паралельно вчився в українській онлайн-школі, вони рідко бували такими ж добрими. Діти зізнавалися, що пріоритетом для них стала польська школа, а українське домашнє завдання відходило на другий план, особливо в молодших.

Найбільший стрес мають старші підлітки, які хочуть вчитися добре в обох системах. Чотирнадцятирічний учасник описав, як три дні польських іспитів звйшлись в часі з українськими уроками:

"Наближаються три дні іспитів у польській школі… Я мав час підготуватися до них, але не мав часу на українські уроки", – розповів 14-річний учасник консультацій UNICEF.

Половина з тих, хто навчався у двох системах, сказала, що таке поєднання їх розчаровує. Серед причин стресу діти називали саме балансування між двома системами, важкі українські домашні завдання й незручне онлайн-навчання. Навчання в такому форматі, за їхніми словами, було малоефективним, а часом і знеохочувало.

Навантаження росте там, де бракує кімнати, ноутбука й інтернету

Подвійне навчання ускладнюють побутові умови. У звіті UNICEF наголошують: тіснота й відсутність власного кутка погіршують ситуацію, коли діти вчаться двома мовами.

Ще одна проблема – зв'язок. Підлітки без стабільного Wi‑Fi підключалися до уроків через мобільний інтернет, а він дорогий. Деяким пощастило більше: громадські організації видавали їм ноутбуки й навушники та виділяли простору кімнату, куди діти щодня приходили на онлайн-уроки.

За даними CEO, надмірне навантаження, нестача комп'ютера й інтернету та погане житло часто змушують родини зрештою відмовитися від поєднання двох шкіл.

Родини тримаються за українську школу, щоб мати шлях додому

Найчастіше дві школи – це страховка. Родина залишає дитину в українському онлайн-класі, щоб вона після повернення без проблем продовжила навчання вдома. Польську школу обирають заради іншого:

"Ми залишилися в онлайн-навчанні лише для того, щоб мати закінчені класи в українській системі, тоді ми матимемо зрозумілу ситуацію, коли повернемося. А до польської школи вирішили віддати дитину заради соціуму, спілкування", – пояснила одна з батьків, опитаних CEO.

Стратегію родини, за висновком дослідників, визначають два чинники: вік дитини, зокрема чи вона в останньому чи передостанньому класі навчального етапу, і міграційні плани. Коли сім'я вирішує лишитися в Польщі, від українського дистанційного навчання зазвичай відмовляються. Учні старших і випускних класів, навпаки, тримаються української школи незалежно від планів і рівня інтеграції. Виняток становлять лише особливо здібні й добре інтегровані підлітки.

Причина ще й у тривалості навчання. У Польщі діти вчаться в школі 12–13 років, в Україні – 11. Через мовний бар'єр українців часто записують у нижчий або підготовчий клас, тож у Польщі навчання може затягнутися на рік, два чи навіть три. Сімнадцятирічні учениці розповідали UNICEF, що в польській школі їм довелося б учитися ще три роки. Дехто з дітей лишався тільки в українській школі через страх булінгу.

Скільки українських дітей зараз отримують одночасно освіту в двох країнах

Кількість українських школярів за кордоном, які продовжують онлайн-навчання в українській системі освіти, скоротилася майже вдвічі: з майже 520 тисяч у 2022 році до 316,8 тисячі у вересні 2025 року (315,5 тисяч на червень 2026 року) та 272 тисяч станом на вересень 2026 року (загальне скорочення на 48%). За даними МОН України, безпосередньо в школах Польщі у 2026/2027 навчальному році навчаються понад 227 тисяч українських дітей.

Як повідомляв "Телеграф", за опитуванням українських біженців у Польщі, 31% респондентів протягом останніх 12 місяців стикалися з дискримінацією через національну або етнічну належність.