Коли припинять відключати світло і що треба встигнути до зими — глава Укренерго відповів на головні запитання

З самісінького початку повномасштабного вторгнення росіяни методично атакували українську енергетику. Але якщо 2022 року вони били переважно по магістральних електромережах, то цього року — вже намагались знищити генерацію. Втрата потужностей знову призвела до примусових графіків відключення світла для населення і промисловості.

Про те, як швидко пройде відбудова енергетичних потужностей і яку енергосистему Україна будує, "Телеграф" поговорив з головою правління ПрАТ "НЕК "Укренерго" Володимиром Кудрицьким.

Відновлення пошкодженого і будівництво нового

— Яким шляхом зараз йде відновлення енергетики: відбудова старої теплогенерації чи побудова нової?

— Ми не можемо собі дозволити зараз обрати тільки один якийсь шлях. Нам треба і максимально відновлювати пошкоджене, і починати будувати нову генерацію, розподілену територіально. Тільки так. Нова генерація швидко побудована не буде. Це не історія про те, як врятувати нас наступної зими. Це, можливо, навіть не буде історія про зиму 2025/26 років. До початку опалювального сезону 2024/25 років будуть реалізовані лише перші проєкти "нової хвилі". А цей період треба якось прожити.

Щоб ми могли з мінімальними втратами для споживачів пройти зими цього і наступного років, нам потрібно максимально відновлювати пошкоджені російськими ракетами електростанції. І головний фактор тут – час. Бо строки відновлення дуже залежать від того, в якому стані енергоблок. Деякі можна відновити досить швидко, умовно за тижні. Інші — за рік-півтора. Решту — ніколи.

Міжнародні організації та міжнародні банки закривають нам найбільш необхідні потреби, а все інше має зробити приватний капітал.

Хочу підкреслити, що допомога, яка надходить зараз – одна з ключових умов нашого відновлення. Нам дуже допомагають наші міжнародні партнери. Наприклад, "Укренерго" за час повномасштабного вторгнення залучила понад 1,2 млрд доларів міжнародної підтримки на відновлення, закупівлю високовольтного обладнання та підтримку ліквідності. Більша частина цих коштів – гранти урядів країн ЄС та США, інша – кредити МФО.

Без цієї допомоги складно сказати взагалі, як би ми впоралися минулої зими і зараз після численних масованих атак росіян. Але ми не можемо розраховувати завжди лише на донорів і партнерів. Тільки приватний капітал здатен покрити всю потребу України в нових маневрових потужностях.

— Скільки відсотків у системі займе нова розподілена генерація?

— Вона повинна буде через два-три роки повністю або майже повністю замістити існуючу теплову генерацію. Причому це буде не заміна один в один, тобто мегават вугільної теплової електростанції на мегават газотурбінної станції або станції на біопаливі. Це буде заміна умовного мегавата ТЕС на мікс із промислових вітряків та сонячних батарей, великих накопичувальних систем, газових високоманеврених станцій, можливо, станцій на біопаливі. Замість 1000 МВт теплової вугільної станції буде 100 маленьких станцій по 10 МВт. Буде змінена структура енергоринку та й архітектура енергосистеми.

Атомна енергетика залишиться основою української генерації. Але будуть розвиватися відновлювальні джерела енергії – сонячні та вітрові електростанції, тому що вони дешевші за всі інші. Сподіваюся дуже, що буде розвиватися гідроенергетика, бо це конкурентна перевага будь-якої енергосистеми. Це завжди значить, що електроенергія буде дешевшою, і є гнучкість у системі, необхідна для балансування.

Простіше кажучи – гнучкість означає, що у нас будуть декарбонізовані потужності, маневрені, тобто здатні швидко змінювати режими роботи. І таким чином дуже швидко реагувати на зміну рівня споживання протягом доби.

Окрім підвищення гнучкості енергосистеми, є ще одна важлива мета, якої вдасться досягти із допомогою розподіленої генерації. Це підвищення енергетичної безпеки країни. Ворогу буде складніше влучити в 200 невеликих електроустановок різного типу, аніж у 20-25 великих електростанцій.

— Ці проєкти з нової генерації вже вийшли за межі розмов?

— Так, просто це не завжди відбувається в публічному полі. Низка проєктів вже перебуває на стадії досить активного розвитку. Є багато ідей, ми всі їх дуже вітаємо, але ставка робиться на традиційні для Європи, США, Японії проєкти зі встановленню систем накопичення енергії. Лише за останні два роки під час війни "Укренерго" погодило різним компаніям технічні умови на приєднання накопичувальних установок на 1,2 ГВт. Це свідчить про дуже високий інтерес приватних інвесторів до цього сегменту.

Я впевнений, що першу таку систему ми побачимо в Україні вже цього року. На відміну від, наприклад, газової генерації, введення в експлуатацію накопичувальних систем потребує значно менше часу – менше року від моменту прийняття інвестиційного рішення до моменту введення в експлуатацію об'єкта.

Без ППО захистити великі електростанції неможливо

— А щодо розширення імпорту електроенергії для покриття дефіциту?

— Якщо ми кажемо про швидкі рішення, то не можемо сподіватися на радикальне подальше збільшення технічної спроможності інтерконекторів для імпорту з ЄС. Воно вже відбулося протягом 2023/2024 років. Із 500 МВт до 1700 МВт. Це поки стеля. А далі все буде залежати від того, наскільки швидко зможуть реалізувати наші європейські колеги – оператори енергосистем сусідніх країн – проєкти з розширення спроможності своїх мереж. Щоб усунути "вузькі місця", які заважають сильно збільшити імпорт, потрібен час і гроші, насамперед, нашим колегам з Європи. Щоб посилити деякі їхні підстанції, встановити додаткові автотрансформатори або збудувати нові лінії електропередачі.

Торік ми ввели в роботу дуже потужний інтерконектор з Польщею, який до цього не працював з 2013 року. Це, напевно, унікальний досвід для Європи. Зараз ми ведемо переговори зі словаками та румунами щодо побудові нових або розширення існуючих інтерконекторів теж. Але ці проєкти займають роки. Це не те, що нам допоможе наступної зими. І що важливо розуміти, це проєкти, які реалізують дві сторони. Українська і словацька, або українська і румунська.

Гадаємо, 3,5-4 ГВт пропускної здатності міждержавних інтерконекторів – це те, що ми можемо мати в горизонті п’яти років.

— Яка ситуація з реалізацією промисловістю проєктів з власної генерації електроенергії?

— Дуже багато українських компаній (причому таких, які раніше не мали стосунку до енергетики) зараз розглядають реалізацію енергетичних проєктів. Це дуже важливо. І я відчуваю, що ми можемо бути на порозі нового етапу досить швидкого розвитку нових розпорошених по країні, децентралізованих енергетичних потужностей. Щоб цей процес пішов швидше, нам потрібні гроші приватних інвесторів.

Потрібно створити для них відповідні умови на українському ринку електроенергії, щоб ті інвестиції, які вони будуть вкладати в нашу енергетику, були окупними. І інвесторам були зрозумілі правила гри на вітчизняному ринку.

Ми говоримо про те, що їм потрібні довгі контракти на допоміжні послуги (плата за надання резервів енергосистемі) та відповідний регламент, яким чином такі контракти укладати за результатами аукціонів. Зараз ми разом з національним регулятором НКРЕКП закінчуємо роботу над ним. Сподіваюся, що протягом наступних тижнів він буде прийнятий. Ще до берлінської конференції з відновлення України 11-12 червня.

Також потрібна лібералізація цін на оптовому ринку електроенергії, щоб інвестор міг вкластися в нову генерацію і отримати за свою електроенергію справедливий дохід. І ми повинні також звикнути до тої думки, що на оптовому ринку електроенергії України ціна, принаймні в періоди дефіциту, мусить бути на рівні або вищою, аніж у Європі. У наших сусідів нема глобальних руйнувань електростанцій, таких, з якими стикається Україна. Відтак, у них дефіциту нема, а нам потрібен імпорт з цих країн.

— Як ви оцінюєте на даний момент захист енергосистеми?

— ППО нам не вистачає, а захистити великі електростанції без неї неможливо. Високовольтна мережа, на відміну від електростанцій, має досить великий запас міцності. Ми фактично відновили більше третини трансформаторної потужності магістральних високовольтних мереж після російських атак в жовтні 2022. Це дуже багато. Ця магістральна мережа будувалася 40 чи 50 років у Радянському Союзі, а потім і весь період незалежності України. Це десятиліття. А зараз треба було буквально за рік-півтора зробити великий ривок, до того ж в умовах постійних російських атак.

Але зараз наша магістральна мережа має унікальний для України і для інших країн захист. Вона має більшу стійкість, аніж об'єкти генерації. Крім того, ми торік після масового пошкодження наших підстанцій замовили таку кількість обладнання, зокрема автотрансформаторів, що на сьогодні не відчуваємо його дефіциту. Тобто залишилася проблема захисту саме об’єктів виробництва – електростанцій.

Я дуже сподіваюся на швидкий розвиток нової розподіленої генерації. Саме це дасть захист від атак російських окупантів, які відбуваються зараз кожні два тижні, коли по 40-50 ракет випускають по електростанціях. Тому що зараз реальність виглядає так: енергетики намагаються відновити якусь частину потужностей, але – знову атака, знову зниження спроможності енергосистеми виробляти електрику.

Борги будуть зведені до нуля

— До якого рівня вдалося знизити споживання населенням електроенергії закликами до економії та примусовими відключеннями?

— У нас не стоїть завдання знизити частку побутових споживачів в загальному споживанні електроенергії в країні. Це було б абсолютно некоректно. Завдання в тому, щоб споживання населення стало енергоефективним.

Дуже прості побутові приклади: виходите з кімнати, вимикайте світло; запрограмували пральну машину на денні години доби, коли багато сонячної енергії в системі, не ставте ввечері бойлер на обігрів і вимкніть кондиціонер, не вмикайте електрочайник тощо. Тобто немає оптимального проценту споживання населення в загальній структурі споживання. В деяких районах це може бути 60%, в деяких – 25%. Це дуже залежить від структури економіки в кожному регіоні.

В Україні досі залишається помітним споживання великої промисловості. Воно, щоправда, є відносно стабільним, тобто його нерівномірність споживання підприємств протягом доби не така, як у населення. Але ми не можемо сказати, що "Укренерго" як оператор надає перевагу якійсь одній категорії споживачів.

Просто треба розуміти: коли фізично бракує потужності електростанцій, її бракує для всіх – і для населення, і для бізнесу, і для великої промисловості. І тоді треба відмовлятися і від необов'язкового споживання в побуті, і від необов'язкового споживання підприємствами. Наприклад, ми часто закликаємо торгові центри зменшити інтенсивність освітлення торговельних залів і рекламних вивісок. Це має стати певним трендом, елементом української культури споживання.

У період дефіциту електроенергії незручно багато споживати має бути всім. Але має бути певна солідарність і в несенні тягаря відключень світла. Економія електроенергії має також стосуватися і вуличного освітлення. Я в жодному разі не закликаю вимикати світлофори. Ми — за безпеку руху. Але точно необов’язково освітлювати автотраси в комендантську годину. Десь на вулицях у містах теж можна зменшити інтенсивність освітлення. Тобто є десятки чи навіть сотні шляхів оптимізувати споживання і допомогти енергосистемі.

Наприклад, торік був проєкт із заміни старих ламп розжарення на світлодіодні. Десятки мільйонів ламп замінено по енергосистемі за грантові кошти Євросоюзу. Це досить серйозна економія.

Всі ми як країна мусимо прагнути такої культури ощадливого споживання, і вона має полягати не тільки в закликах "Укренерго" до економії. Кожен може внести в неї свою власну частку: і населення, і муніципалітети, і підприємства.

І найголовніше – це вирішення проблеми неплатників на оптовому ринку електроенергії. А борги виникають, тому що є підприємства, в основному державні і комунальні, яких не можна відключати, тому що це, наприклад, водоканал великого міста. Але вони просто не платять за електроенергію. І роблять це роками, іноді десятиліттями.

"Укренерго" зараз працює над створенням умов, щоб ці борги перестали рости. Для цього буде прийнято певне рішення, яка дозволить споживачам, яких дійсно не можна відключити, отримати спеціальні умови постачання електроенергії і цю проблему локалізувати. А решты доведеться розраховуватися, принаймні за поточними платежами або бути відключеними.

— Тобто ви збираєте почистити й "список недото́рканих"?

— "Список недото́рканих" давно вже вимагає того, щоб його почистити. І зараз важливо розуміти, мова йде не просто про припинення зростання боргів. Без цього неможливий розвиток цієї нової генерації, про якому ми всі говоримо. Інвестору потрібно розуміти, що він заробить за це гроші. А якщо залишити все як є, то жоден інвестор не прийде на енергетичний ринок, де ти виробляєш і продаєш електрику сьогодні, а гроші за неї отримуєш через 12-14 місяців.

Крім того, треба шукати фінансовий ресурс, щоб одноразово здійснити погашення боргу електростанціям, щоб нові електростанції могли бути збудовані з нуля і працювати без накопичення заборгованості. Цього року я планую, що наші борги на балансуючому сегменті ринку, де власне і виникає ця проблема з неплатниками, будуть зведені до нуля. Зараз компанія активно працює над досягненням цієї мети.

— А як, з вашої точки зору, має виглядати ідеальна енергосистема України майбутнього?

— В енергосистемі майбутнього буде менше великих, потужних електростанцій з потужними лініями електропередачі на сотні кілометрів. Виробництво енергії стане компактнішим, більш розосередженим і ближчим до споживача. Для Києва буде своя генерація, для Харкова – своя. Не йдеться про децентралізацію атомних станцій, йдеться про децентралізацію інших видів генерації. Перш за все теплової.

— Яку ви можете дати пораду населенню з власного досвіду відповідального споживання?

— Мені дуже легко економити електроенергію, тому що я рано їду з дому і пізно повертаюсь (сміється). Ноу-хау у мене такі, як у більшості наших споживачів: не забувати світло вимикати, не користуватися одночасно всіма енергоємними приладами, які є в будинку чи в квартирі, переносити споживання на ті години доби, коли навантаження на енергосистему низьке. Зараз це денні години.

Якщо вже казати особисто про мене, оскільки я багато часу провожу на роботі – я майже не вмикаю світло в кабінеті, намагаюся не використовувати кондиціонер на обігрів чи охолодження, особливо вранці та ввечері. Таку ж культуру споживання сповідують мої колеги в наших офісах і на об’єктах по всій країні. Дотримання простих правил економії і енергосистемі допомагає і знижує вартість платіжки для споживача.

Ощадливе споживання, як правило, дуже позитивно позначається на гаманці кожного українця. Так що справа вигідна. Ну і підлаштовуватися під графік відключень, коли вони є. Українцям точно нема рівних у світі в цій вправності підлаштування до періоду, коли світло з'являється. Ми гарно адаптовані ще з минулої зими.

Не думаю, що ворог може відкрити нам щось нове про життя при дефіциті електроенергії. Просто треба бути готовими до всього і, по можливості, вносити в цю енергетичну битву свій посильний вклад.