Під "дахом" ГУР чи ознака близького миру? Навіщо в Україні хочуть легалізувати приватні військові компанії

Повномасштабна війна в Україні порушила питання розвитку приватних військових компаній, ставши майданчиком для піару однією з найвідоміших з них – ПВК "Вагнер". Однак після загибелі її засновника Євгена Пригожина та тяжких втрат в Україні компанія зосередилася на діяльності в Центральній Африці. Але й там її частини було розгромлено повстанцями-туарегами в Малі.

Проте в Україні вирішили піти цим шляхом, що викликало зростання дискусій навколо долі законопроекту про легалізацію ПВК. Зареєстрований ще 29 квітня за №11214 документ пропонував дозволити створювати т.зв. "міжнародні оборонні компанії", які могли б працювати за кордоном. Але при цьому вони підкорялися б Головному управлінню розвідки Міноборони України.

Про що може говорити запропонований законопроект і як його автори бачать діяльність ПВК в Україні, розбирався "Телеграф".

Витоки ПВК в Україні

Зазначимо відразу: за чинним законодавством, військова служба громадян України за контрактом за кордоном є незаконною та підпадає під дію статті 447 Кримінального кодексу "Найманство". Покарання за участь у збройному конфлікті за межами нашої країни загрожує найманцю позбавленням волі на строк від 5 до 10 років. Втім, залежно від обставин, можна отримати і до 15 років.

За даними ЗМІ, у 2008 році в Одесі МВС України припинило діяльність компанії Muse Professional Group, яка займалася відправкою українців до Афганістану. До 2011-го йшло вербування до охопленої громадянською війною Лівії. Українських бійців, фахівців з техніки, ППОшників та бойових пілотів заманювали зарплатами від 2 до 12 тисяч доларів.

У 2019 році спалахнув скандал навколо російсько-української ПВК "Вега", за даними групи Conflict Intelligence Team (CIT) вона навчала бійців друга Путіна, диктатора Сирії Башара Асада. Військова компанія була організована навколо створеної у 2011-му році у Миколаєві компанії Vega Strategic Services. Її власник Анатолій Смолін пізніше заявив журналістам, що компанія у 2012-му році переїхала на Кіпр і займається виключно охоронною діяльністю, маючи філію, зокрема, в Сирії.

У Службі безпеки України цей скандал назвали провокацією російських спецслужб, у якій взяли участь бійці ПВК "Вагнер". Втім, жодного продовження скандал не отримав.

2021-го вже сама СБУ заявила про викриття незаконної "приватної військової компанії", на чолі якої стояв екс-командир батальйону "Донбас" та колишній нардеп Семен Семенченко, а також "агент НАБУ" Євген Шевченко. За даними спецслужби, особовий склад компанії налічував близько 150 осіб, ПВК уклала договори з низкою країн Близького Сходу. Вели переговори і про постачання зброї.

Колишньому політику інкримінували створення незаконного збройного формування, за що йому загрожує термін від двох до п’яти років, щоправда, з літа 2022 року він перебуває під домашнім арештом.

Були найманцями – стануть операторами міжнародних оборонних компаній

Якщо зараз участь українців у бойових діях в інших країнах підпадає під статтю "Найманство", то автори законопроекту пропонують законодавчо врегулювати це питання. Тепер, якщо наш громадянин укласти договір із міжнародною оборонною компанією в Україні, він стане "оператором" і перебуватиме у правовому полі.

Автор законопроекту №11214 народний депутат Сергій Гривко відомий багатьма вельми екзотичними законодавчими ініціативами, у тому числі про легалізацію шаманів, запровадження податку на бездітність і навіть розстріл військових за непокору командирам.

Втім, у законопроекті про легалізацію ПВК народний обранець пропонує начебто здорові речі:

• дозволити діяльність в Україні міжнародних оборонних компаній, які б надавали послуги на світовому ринку;
• видавати таким компаніям ліцензії;
• передати регулювання ринку Держслужбі у справах міжнародних оборонних компаній, що створюється, підконтрольній та підзвітній Головному управлінню розвідки МО України;
• дозволити створення таких компаній лише громадянам України та фірмам, що належать громадянам України, причому таким, що не підпадають під санкції;
• затвердити перелік послуг, які можуть надавати такі компанії за межами України, які не передбачають прямої участі у бойових діях;
• дозволити мати свої запаси зброї, спорядження, полігони та інше майно, причому все це має бути виключно у прикордонних областях з РФ як країною, визнаною в Україні терористом;
• обов’язок бути мобілізованими до лав ЗСУ у разі запровадження військового стану та за рішенням РНБО України;
• до лав операторів компанії можна набирати не лише громадян України, а й іноземців та осіб без громадянства, які досягли 21 року, але при цьому служили у військових підрозділах України не менше року;
• оператори компанії мають право застосовувати зброю та спецзасоби у суворо обмежених випадках та зобов’язані передавати правопорушників до рук правоохоронців.

Необхідність ухвалення свого законопроекту Сергій Гривко обґрунтовує необхідністю зайняти військовослужбовців після демобілізації, легалізація ж ПВК нібито дасть:

• зростання безпеки України;
• зростання доходів бюджету за допомогою податків від підприємств;
• розвиток та безпеку районам розташування таких компаній;
• соціально-психологічну реабілітацію вчорашніх військовослужбовців із можливістю отримати високооплачувану роботу

Просто бізнес, потрібний країні та ветеранам?

Незважаючи на всю одіозність автора документа, законопроект може отримати підтримку на найвищому рівні. Ще у 2020 році президент Володимир Зеленський говорив про легалізацію ПВК в Україні, як один із механізмів соціалізації ветеранів АТО/ООС, за умови збалансованості пропозицій.

При цьому ситуація навколо законопроекту Сергія Гривка є досить неоднозначною. Так, хоч спочатку писали про повну підтримку документа з боку Міноборони, незабаром з’ясувалося, що оборонне відомство готове підтримати, але із зауваженнями. Зокрема створити робочу групу для доопрацювання законопроекту, який суперечить як законам України, так і міжнародному законодавству.

Водночас військовий експерт, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець вважає, що подібний закон має бути прийнятий якнайшвидше. Щоправда, щоб Україна могла залучити кваліфікованих спеціалістів із особливими навичками. Наприклад, медиків та техніків.

Ветеран російсько-української війни, екс-командир роти батальйону "Айдар" Євген Дикий вважає, що законопроект може принести користь Україні, оскільки:

• допоможе працевлаштувати вчорашніх військовослужбовців;
• дозволить заробити чималі гроші;
• сприяє набуттю Україною статусу суб’єкта на світовій арені.

– Після закінчення війни (а раніше говорити про створення ПВК немає сенсу), на українських військовослужбовців буде величезний попит, як таких що мають багатий бойовий досвід. І охочі підуть у такі компанії, але вони підуть туди звичайними контрактниками, а створення оборонних компаній в Україні дозволить нам зайняти частину цього ринку. А лише "Вагнер" заробляв в Африці до 200-250 млн дол. чистого прибутку щорічно, — наголошує експерт у коментарі "Телеграфу".

Окрім заробітку на наданні оборонних послуг, майбутні українські військові компанії допоможуть просувати вітчизняний бізнес на світовому ринку.

– Є ринки, насамперед у країнах, що розвиваються, в яких без забезпечення фізичного захисту просто неможливо вести справи, це насамперед Африка. Український бізнес не йде на такі ринки, оскільки не має надійного захисту, і оборонні компанії допоможуть це питання вирішити, – каже Євген Дикий про ще один аспект впливу майбутніх українських ПВК на розвиток економіки України.

З ним солідарний і політичний експерт Олег Постернак.

– Направити професійну військову активність колишніх українських фронтовиків на міжнародному напрямі у вигляді оборонних компаній дозволить вирішити багато проблем – дати можливість нашим військовим заробити, а Україні – посилити свій вплив на світові процеси, оскільки бойова слава української армії дуже впевнено зміцнилася за роки війни з Росією, – вважає експерт у коментарі "Телеграфу"

Водночас, екс-співробітник СБУ Іван Ступак сумнівається, що ПВК будуть ефективні в Україні саме як приватний бізнес. Причиною тому – війна, до закінчення якої створення ЧВК країни неможливо, і висока "ціна входу" до ринку.

"Спорядження, техніка, полігони, зарплата співробітників мінімум у 2-3 рази вища, ніж у регулярній армії — все це передбачає високий рівень інвестицій, яких в Україні просто немає. З цієї причини думаю більш ефективним міг би стати державний військовий бізнес", — вважає співрозмовник "Телеграфа".

На його думку, ефективнішим може стати механізм надання військових послуг іншим країнам державою Україна.

– Сьогодні у нас є маса військовослужбовців, які не бачать себе у громадському житті та хотіли б займатися військовою справою. У цих умовах було б більш правильним створення Держагентства, яке укладає прямі договори з іншими країнами на надання оборонних послуг, які не передбачають участі у бойових діях. Це може бути навчання особового складу, ремонт техніки, курси операторів БПЛА та інші.

Потім фахівці з числа військовослужбовців ЗСУ за приватними договорами з Держагенством направляються до країни, з якою Україна уклала договір на надання оборонних послуг. Тим самим держбюджет отримує доходи від контракту, а військовослужбовці ЗСУ зі спеціальними навичками можуть заробити більше, ніж в армії, не залишаючи військової служби, – говорить про альтернативний варіант легалізації в Україні надання оборонних послуг Іван Ступак.

ПВК під дахом ГУР – це нормально?

Стаття 4 законопроекту прописує покласти обов’язки щодо регулювання діяльності міжнародних оборонних компаній в Україні на Держслужбу у справах цих компаній. Але оскільки останню пропонують зробити підзвітною та підконтрольною ГУР, то, зрештою, саме військова розвідка України матиме вирішальний вплив на ринку військових послуг, якщо документ буде прийнято.

З одного боку, це дозволить легалізувати діяльність ГУР за кордоном під виглядом таких компаній. Тим більше, що відомство Кирила Буданова провадить таку діяльність у деяких африканських країнах проти ПВК "Вагнер".

Про це прямо говорить Євген Дикий, він наголошує, що ПВК є приватними лише за назвою.

– Усі подібні компанії координуються спецслужбами та дозволяють просувати національні інтереси – це світова практика, і той самий "Вагнер" просто копіював існуючу модель. Тож ПВК – це один із механізмів держави, досить брудний, – пояснює експерт.

Як підкреслює екс-командир роти батальйону "Айдар", з початку російського вторгнення в Україну до нас звернулися багато повстанських рухів, що борються з РФ, але офіційно визнали ми лише незалежність Ічкерії.

- Не секрет, що ГУР присутня в Африці, де протистоїть "Вагнеру". Але офіційно визнана лише наша підтримка уряду Судану, який є законним та визнаним у світі. У Малі місцеві туареги воюють проти проросійського уряду і забезпечує його перебування при владі "Вагнер". Але Азавад у Малі ніким не визнається і діяти офіційно там Україна не може, а ПВК вирішила б цю проблему. І тим самим ми знову посилювали б свої позиції та суб’єктність у світі, – пояснює співрозмовник "Телеграфа".

Проте Іван Ступак вважає, що робота таких ПВК під егідою спецслужб матиме високі корупційні ризики, адже діяльність останніх завжди засекречена з об’єктивних причин.

– Ми можемо зіткнутися із ситуацією, коли складатимуться подвійні контракти, фінансова звітність буде закритою, а кошти за різними схемами залишатимуться за кордоном. І загалом, ГУР це насамперед розвідка та диверсії, не їхня справа будувати міжнародний бізнес, – наголошує екс-співробітник СБУ.

Виконання "мирного плану Бориса Джонсона"?

Ще одним варіантом, який пояснює ажіотаж навколо документа, може бути бажання зайняти демобілізованих після війни бійців ЗСУ. Справді, чутки про переговори про мир звучать дедалі частіше. І думати про те, куди подіти сотні тисяч бійців після її закінчення потрібно все сильніше, тим більше, що в соцмережах звучать версії про підготовку до припинення війни.

Одним із напрямків для демобілізації з лав ЗСУ може стати виконання мирної ініціативи екс-прем’єра Великобританії Бориса Джонсона. У її рамках військовослужбовці ЗСУ могли б замінити військових із США на базах у Європі, на що може знадобитися до 70 тисяч осіб. Це допоможе вирішити безліч проблем – від соціальних до політичних, упевнений експерт.

Іван Ступак звертає увагу на численні складнощі під час реалізації цих планів.

Наприклад, при поверненні до довоєнних штатів чисельність ЗСУ може скоротитися до 250 тисяч осіб. Розміщення ж 70 тисяч осіб або майже 30% особового складу української армії за кордоном буде надто ризикованим і тому малоймовірним.

Іншою проблемою стане факт присутності військовослужбовців ЗСУ на базах Північноатлантичного альянсу. Адже оскільки Україна не є членом НАТО, це буде дивним.

– Звичайно, можна було б припустити, що на бази вирушать не військовослужбовці, а якісь контрактники з ПВК, але я все ж таки думаю, що закон нардепа Сергія Гривка не має шансів на прийняття, – підкреслив експерт.

Євген Дикий повністю відкидає будь-який зв’язок між законопроектом про створення міжнародних оборонних компаній і можливим миром з РФ.

– Законопроект почали розробляти за участю ГУР понад півтора року тому, коли ні про який умовний "договірник", не могло бути й мови. Просто закон дозволить легалізувати деякі операції, які й так йдуть і в яких беруть участь фахівці ГУРу, а також налагодити контакти з тими, з ким держава Україна офіційно не може мати справ, – резюмував експерт.

А тим часом без будь-яких ПВК як прикриття міжнародних операцій бійці ГУР завдали удару по російській авіабазі в Сирії. На її території, до речі, тренують іноземних найманців, які воюють проти України.