Не "гладіолуси", і не "васильки": як ці квіти правильно називати українською

В Україні, де мова і природа тісно переплетені, назви квітів набувають особливого значення. Кожна рослина має свою історію, і її назва часто відображає глибокі культурні традиції та асоціації.

Проте довгий час ці назви зазнавали русифікації, тож кальковані слова міцно закріпилися у вжитку. Час пригадати, як улюблені квіти звучать українською.

Правильні назви квітів

Замість звичних російських назв, в українській мові існують свої, самобутні слова для позначення квітів. Ось деякі приклади:

• Замість "анютині глазки" кажемо "братки чи братчики". Назва зумовлена тим, що кожна квітка має різнокольорові пелюстки, тут прочитується відсилка до казки про брата і сестру, які, не знаючи про спільний родовід, одружилися, а щоб не розлучатися, перетворились у квітку.
• Замість "маргаритка" краще сказати "стокротка". Найменування запозичене з польської "sto" (100) та "krat" і пов'язане з великою кількістю крайових і серединних квіток у кошику суцвіття.
• Замість "гладіолуси" український народ витворив назву "косарики", яка утворилася асоціативним шляхом, адже форма листя рослини нагадує косу. Потрібно обов'язково підв'язувати косарики, аби рослина мала рівний пагін.
• Замість "васильки" у нас говорять "волошки". Найменування дає відсилку до волохатих пелюсточок квітки. А ще одна назва "блават" прийшла із середньо-верхньонімецької через польське посередництво та вказує на колір — синій.

Раніше "Телеграф" розповідав, як українською правильно говорити про овочі та фрукти. Виявилося, що ці слова – теж русизми.