Коли писати "не потрібно", а коли "непотрібно": вичерпний гід з українського правопису

У сучасній українській мові правопис деяких слів може стати нелегким випробуванням навіть для тих, хто вважає себе знавцем. Це стосується й написання слова "не/потрібно".

Чи писати його разом, чи окремо? Виявляється, правильні обидва варіанти, але їх використання залежить від контексту та синтаксичної ролі слова в реченні.

Написання окремо: "не потрібно"

"Не потрібно" пишеться окремо, коли воно виступає головним членом в односкладному безособовому реченні. У такому випадку "не потрібно" виконує роль присудка (у вищій школі це називають категорією стану).

Приклади:

• Мені не потрібно їхати до банку.
• Тобі не потрібно зайвий раз хвилюватися: твій син уже дорослий і може подбати про себе.
• Не потрібно давати брехливих обіцянок.

Порада: щоб перевірити, чи речення односкладне безособове, спробуйте переробити його у двоскладне:

• Я не потребую їхати до банку.
• Ти не маєш зайвий раз хвилюватися <…> про себе.
• Ніхто не повинен давати брехливих обіцянок.

Написання разом: "непотрібно"

"Непотрібно" пишеться разом у двох випадках:

1. Коли це прислівник, що виконує роль обставини в реченні:

• Ти завжди бігаєш куди непотрібно, а потім жалієшся на витрачений час.
• Краще хай це буде непотрібно, аніж не вистачить.

2. Коли це частина прислівникового складеного присудка у двоскладному реченні:

• Тепер я відмовляюся від допомоги, це стало мені непотрібно (це — підмет, стало непотрібно — присудок),
• Розмовляти так зі служником закону було непотрібно (було непотрібно — прислівниковий складений присудок, розмовляти — підмет).

Отже, написання залежить від ролі цього слова в реченні. Окремо ("не потрібно") пишемо, коли це головний член односкладного безособового речення. Разом ("непотрібно") — коли це обставина або частина присудка у двоскладному реченні.

Раніше "Телеграф" розповідав, як правильно говорити українською: відкривати, відчиняти чи відмикати двері. Різниця між цими дієсловами досить суттєва.