Українська відома поетеса Вікторія Бірюкова померла від тяжкої хвороби

У четвер, 14 листопада, померла 42-річна поетеса та літераторка Вікторія Бірюкова, яка була авторкою чуттєвої та патріотичної поезії. В останні роки тема війни була однією із головних тем у її творчості.

Вона була представницею української діаспори в Йорданії, де її знали як Вікторію Абу Кадум. Про смерть поетеси повідомила Мар'яна Барабанова у Facebook.

Вікторія Бірюкова (в дівоцтві — Бричкова, в попередньому шлюбі — Абу-Кадум) народилася у 1982 році у Чернівцях, в сім’ї студентів-медиків, які з часом переїхали в селище Кути на Івано-Франківщині.

Здобувати вищу освіту Вікторія вирішила у Чернівецькому національному університеті, обравши спеціальність хіміка-еколога. Там зустріла свого майбутнього чоловіка-іноземця, разом з яким у 2002 році, коли він закінчив навчання, виїхала до Йорданії.

Там вона була відома як Вікторія Абу Кадум і майже 20 років мешкала в її столиці м.Амман, виховуючи чотирьох дітей. Вікторія стала однією з найвідоміших сучасних українських поетес за кордоном, однією зі співорганізаторів українського культурного товариства в Йорданії, брала участь у багатьох культурно-мистецьких заходах, які влаштовувало посольство.

"Вся її творчість та діяльність була пов'язана з Україною, душа її була завжди тут. Вона переживала, що знаходиться далеко від того жаху і нічим не може підтримати своїх земляків, тому старалася зробити це словом. Старалась "добре слово" донести до воїнів. Її вірші – це пам’ять про полеглих солдат", – йдеться у дописі.

Через особисті обставини Вікторія повернулася на Батьківщину, де у 2023 році знайшла своє кохання та одружилась з українським захисником Денисом Бірюковим.

Влітку чоловіка поранила ворожа граната. Але Вікторія казала, що їх любов переживе всі негаразди. Це остання поезія, яку тяжко хвора літераторка опублікувала у Facebook:

Ти ж обіцяв мене любити –

Отож люби мене, люби…

Допоки серце не розбите

Останнім подихом журби…

Допоки дихаю й плекаю

Я мрію світлу, молоду…

Люби від краю і до краю,

І ще, як я за край впаду…

І беззавітно, і бездумно

Люби мене, як можеш ти…

Допоки не сховали трунви

І в інші не йдемо світи…

Боготвори, обожнюй, пести,

Кохай, лелій, голуб, носи…

Люби мене у кожнім жесті

І напряму, і навскоси…

Колись востаннє гойднуть віти,

Зрубають дуба на гроби…

Ти ж обіцяв мене любити,

Отож люби мене, люби…

Раніше ми розповіли, чим відома поетеса Ірина Сеник і показали, як виглядає її могила. Поетеса була членом ОУН та визнана одною зі 100 героїнь світу. Видатна жінка провела 34 роки у засланнях і таборах, а була реабілітована лише в 1991 році.