Як і коли з'явилася кутя з рису: чому українці змінили давній рецепт

У ХХ столітті в Україні відбулася тиха кулінарна революція, яка змінила традиційні обрядові страви. Радянська влада, експериментуючи з сільським господарством, започаткувала вирощування рису на українських землях, що мало несподівані наслідки для національної кухні.

Історик Вадим Назаренко розповів, що рис, який раніше називали "риж", почав набувати популярності в Україні в середині XIX століття. Етнограф Матвій Номис у своїх працях зазначав, що традиційна кутя з пшеничної крупи почала змінюватися на рисову, що викликало обурення серед традиціоналісток. Зміна рецепта була пов'язана із соціальним статусом: рис вважався дорогим продуктом, який демонстрував достаток господарів.\

Рисові страви стали популярними завдяки імпорту з Османської імперії. У XVIII — першій половині XIX століття рис споживали переважно заможні люди, оскільки ціна на нього була високою. Наприклад, у 1746 році один фунт рису коштував 6 копійок, що було вдвічі дорожче за свинину. Цей продукт часто використовувався в елітних стравах, поєднуючи його з дорогими інгредієнтами, такими як мигдаль та чорнослив.

Експерименти з вирощуванням рису розпочалися у 1930-х роках. Південні регіони України — Херсонщина, Одещина та Крим — виявилися придатними для культивування цієї незвичної для наших широт культури. Завдяки сприятливому клімату та наполегливій праці агрономів, рис успішно прижився на українських землях. На Херсонщині навіть було створено спеціалізований Інститут рису, який, на жаль, зараз перебуває під російською окупацією.

Масове виробництво вітчизняного рису зробило цей продукт доступним для широких верств населення. Якщо раніше рис вважався делікатесом і використовувався переважно в панських домах, то тепер він став звичною частиною щоденного раціону українців.

Особливо цікавим є те, як рис вплинув на традиційні обрядові страви. В різних регіонах України почали використовувати рис для приготування куті та колива — страв, які традиційно готувалися з пшениці. Деякі дослідники пов'язують це з дефіцитом пшеничної крупи в радянські часи, проте така теорія є надто спрощеною.

Географія поширення рисової куті демонструє цікаву особливість: навіть у межах однієї області можна знайти райони, де дотримуються різних традицій. В одних місцевостях продовжують готувати кутю з пшениці, дотримуючись старовинних рецептів, а в інших перейшли на рисову версію.

Причини такої кулінарної диверсифікації є комплексними. Вони включають економічні фактори, рівень урбанізації різних регіонів, а також більш суб'єктивні чинники, як-от смакові уподобання молодшого покоління. Багатьом дітям рисова кутя здавалася смачнішою за традиційну пшеничну, що вплинуло на формування нових родинних традицій.

Сьогодні обидва варіанти куті — як пшенична, так і рисова — стали невіддільною частиною української кулінарної спадщини. Вони демонструють здатність національної кухні адаптуватися до змін, зберігаючи при цьому свою культурну значущість.

Раніше "Телеграф" розповідав, чи існує "правильна кутя". Адже різні регіони України змінювали традиційні рецепти ще у ХІХ столітті.