Борщ без помідорів і вечеря без картоплі: що їли українці тисячу років тому

Українська кухня має заслужену славу однієї з найбагатших і найсмачніших у світі. Проте, чи замислювалися ви коли-небудь над тим, що їли князь Володимир, княгиня Ольга чи козацька старшина?

Як виглядав стіл наших предків тисячу років тому? Які страви дійсно можна вважати автентично українськими, а які з'явилися відносно недавно?

Від картоплі до борщу: що насправді традиційне?

Багато продуктів, які ми вважаємо невіддільною частиною української кухні, з'явилися на наших землях лише після XVII століття. Картопля, яка сьогодні є одним із найулюбленіших продуктів в Україні, стала популярною лише за радянських часів. Тоді її активно пропагували як заміну дорожчій пшениці, яку вивозили на експорт. Томатна паста в борщі — теж винахід XX століття, раніше наші прабабусі готували його з буряковою закваскою.

М'ясний асортимент: від мисливства до господарства

За тисячу років існування української державності найменше змінився склад м'ясних продуктів. Яловичина, баранина, свинина, курятина, гусятина — усе це варили, смажили, запікали у великій кількості. З американських континентів до нас потрапила тільки індичка, решта м'ясного асортименту залишилася практично незмінною. Наші предки споживали багато м'яса, оскільки займалися важкою фізичною працею.

Дичина тоді складала значно більшу частину раціону. Тварин було більше, людей менше, і хоч рушниці з'явилися значно пізніше, різноманітні пастки, капкани, лабети, ловчі ями разом із луками, списами та дротиками давали хороший результат.

Річки та озера: багатство рибних страв

Риби у старі часи теж було більше, перш за все через те, що території були більш зволоженими. Розорювання степів та лісостепу призвело до знищення значної частини дрібних струмків та річок. Риба була предметом великого бізнесу аж до XX століття. Її засолювали, обкладали льодом та везли возами за сотні кілометрів.

Осетри, білуги та стерляді ловилися у значно більших кількостях, ніж тепер. Кав'яр (ікра) також був поширеним продуктом, який солили та возили на продаж.

Злаки та овочі: основа харчування

Першою культурою, яку почали вирощувати на наших землях, була пшениця, точніше її напівдикий предок — полба. У шостому столітті араби привезли до Європи жито і просо, що суттєво змінило життя людей. Саме ці культури зробили землеробство більш продуктивним і дозволили людям осісти на одному місці.

Цікаво, що на Русі крім жита і проса їли також рис, який привозили зі Сходу північною гілкою Великого шовкового шляху. В народі його називали "сарацинським просом". Гречка з'явилася в раціоні українців лише у XV столітті, але швидко стала одним із сакральних злаків.

Серед овочів наші предки їли горох, буряки, редьку, ріпу, цибулю, часник та капусту. Помідори, картопля та квасоля з'явилися значно пізніше. Огірки, хоч і родом з Індії, вирощувалися на наших землях здавна. Жовта диня, кавуни та інші баштанні культури прийшли з Азії разом із кочовими торговцями.

Страви, що єднають покоління

Різдвяна кутя – одна з найдавніших страв, яка робиться виключно з продуктів, що тисячі років вирощуються на наших землях. Кутя – це спосіб доторкнутися до давньої Русі, а можливо, навіть до скіфських часів.

Борщ, попри відсутність помідорів та картоплі, також має дуже давню історію. Сама назва "борщ" походить від слова "бърщ", так у давнину називали буряки, які надавали страві характерного червоного кольору.

Окрім борщу, на Русі варили юху – з м'яса чи риби з додаванням круп. Саме від слова "юха" походить сучасне "юшка". До рідких страв додавали різноманітні трави для аромату та смаку, тому їх часто називали "варево із зіллям".

Вареники: суперечка про походження

Науковці стверджують, що вареники прийшли до нас із Китаю, де подібних страв існує неймовірна кількість. За поширенням вареникоподібних страв (манти, пельмені тощо) можна простежити території, які входили до складу Золотої Орди.

Однак є підстави вважати, що вареники – автентично українська страва. Поляки називають їх "пироги руські" (не російські, а саме руські), що вказує на їхнє походження з Русі. Крім того, різноманітність варіантів вареників в українських регіонах вражає: від великих полтавських, зварених на пару, до маленьких гуцульських та трикутних бессарабських з прісного тіста.

Отже, українська кухня формувалася протягом тисячоліть, вбираючи в себе вплив різних культур та адаптуючись до місцевих умов. Попри те, що деякі продукти, які ми звикли вважати традиційними, з'явилися відносно недавно, наша кулінарна спадщина залишається багатою та різноманітною.

Раніше "Телеграф" розповідав, коли в Україні почали їсти картоплю. Спочатку населення ставилося до нового овочу насторожено, але згодом він назавжди змінив раціон українців.