Чи можна везти паски та крашанки на фронт? Священник дав пояснення

Напередодні великих свят, як от Великдень, українські військові, котрі перебувають у зоні бойових дій, просять волонтерів привезти їм домашні смаколики. Однак не завжди їхні побажання можна виконати і доставити консервацію, пиріжки, вареники, холодці, котлети, відбивні, налисники, "олів’є" чи "шуби".

Про це в інтерв'ю "Телеграфу" розповів настоятель Свято-Пантелеймонівського храму Православної церкви України, благочинний Лубенського округу на Полтавщині о. Володимир (Ігнатович). Він пояснив, яку їжу і коли можна везти бійцям на фронт.

Більше читайте у публікації: "Хіба це не Божий знак?": священник з Полтавщини молитвами рятує бійців на фронті".

— Домашню їжу, яка швидко псується, возимо тоді, коли дозволяє температура, по-перше. По-друге, лише після узгодження з бійцями. Паски й крашанки я особисто відвожу на фронт на другий день після освячення — ті, які парафіяни приносять до церкви. Спеціально нічого не печемо, не варимо й не купуємо. Іноді хлопці замовляють великодні атрибути не лише на свій підрозділ, а й на сусідні. В усякому разі, такого не було, аби у них щось пропадало, — каже панотець.

За його словами, запити від військових на домашню їжу існують. Однак не завжди, не всюди й набагато менше, аніж раніше.

— Продуктові передачі дуже доречні, коли військові, наприклад, переїжджають з позиції на позицію. Мінімум тиждень-два, поки їх не поставлять на баланс чи не прикомандирують до якоїсь бригади або роти, у них завжди є проблеми з харчуванням, — пояснює священник.

Він додав, що коли підрозділ виводять на відновлення — матеріальне забезпечення бійців значно зменшується, тому вони витрачають на харчування чималі власні кошти.

— Тоді теж іноді скромно в індивідуальному порядку запитують, чи нема у нас можливості підкинути їм домашніх страв, — розповідає настоятель храму.

Як приклад він навів індивідуальні замовлення бійців 44-ї артбригади ЗСУ, які вийшли на відновлення.

— Якраз відгонили джип, який капітально відремонтували в Лубнах, і завантажили його по максимуму. Я за п’ять днів до поїздки виставив пост у Фейсбуці, і люди назносили до церкви всього, що хлопці замовили й того, що, може, не замовляли, — розповів о.Володимир.

Раніше він розповів "Телеграфу", як саморобна ікона стала "чудотворною" на передовій і врятувала 10 бійців.