Має ім’я найбільш радикального українського художника: де знаходиться ця вулиця в Києві та як вона називалася раніше

Кожна вулиця великого міста має свою унікальну біографію. Історія вулиці Казимира Малевича у Голосіївському районі особливо цікава — вона демонструє, як змінювалося обличчя Києва протягом останніх півтора століття.

Від промислової околиці до престижного району, від Бульйонської до Малевича — це шлях, який пройшла не лише одна вулиця, а й ціле місто. "Телеграф" розповість про це докладніше.

Від фабричного району до культурної пам'яті

Історія вулиці розпочалася в середині XIX століття, коли активно розвивалося регулярне планування київських вулиць. Тоді вона була частиною району Нова Забудова — промислової зони, яка росла вздовж річки Либідь та залізничних колій.

Спочатку територія складалася з двох окремих вулиць: Бульйонської (до сучасної Німецької вулиці) та Заводської. До 1915 року вся вулиця мала назву Бульйонська — ймовірно, за назвою одного з місцевих підприємств або за прізвищем впливового мешканця.

Радянська влада принесла нові назви: 13 березня 1941 року вулицю перейменували на честь Василя Боженка — учасника Громадянської війни на боці більшовиків. Ця назва проіснувала аж до 2012 року, переживши розпад СРСР та перші два десятиліття незалежності України. У 2012 році вирішили вшанувати мистецьку спадщину і перейменували на честь Казимира Малевича — уродженця Києва, який став одним з найвпливовіших художників XX століття.

Малевич, творець супрематизму та автор легендарного "Чорного квадрата", народився в Києві в 1879 році. Його революційні ідеї в мистецтві випередили час і вплинули на розвиток світового авангарду. Тому переіменування вулиці стало символічним поверненням до культурних коренів міста.

Архітектурні трансформації

Сьогодні вулиця Казимира Малевича простягається від Короленківської до Загородньої у південно-східному напрямку, паралельно вулицям Антоновича та Ямській. Двосторонній рух забезпечує зручне сполучення між різними частинами Голосіївського району.

Архітектурний образ вулиці кардинально змінився за останні десятиліття. Якщо раніше тут переважали одно- та двоповерхові будинки, характерні для промислового району кінця XIX — початку XX століття, то в 1980-90-х роках почалася масштабна реконструкція.

Стара забудова поступово поступилася місцем багатоповерховим житловим комплексам та сучасним закладам обслуговування. Лише окремі будівлі нагадують про історичне минуле вулиці, ставши своєрідними архітектурними пам'ятками епохи.

Раніше "Телеграф" розповідав, на честь якого тосканського міста названа вулиця в столиці України. Історія її розпочалася у другій половині 1960-х років, коли вона мала скромну назву "Нова".