Чим хворий Путін і чого він хоче від України — Цимбалюк про війну і те, на кого ставлять США

Український журналіст Роман Цимбалюк, який 13 років жив і працював у РФ, став широко відомий після своїх гострих запитань Володимиру Путіну на пресконференціях російського диктатора. Днями одна з таких подій традиційно відбулася в РФ, втім, "незручні" запитання від "ручних" пропагандистів там, звісно, вже не звучали.

В інтерв'ю "Телеграфу" Цимбалюк розповів, чому Путін знову увімкнув заїжджену платівку про "государственный переворот" в Україні, чого ми не розуміємо в діях Трампа і яке б запитання журналіст поставив диктатору по закінченню четвертого року повномасштабної війни.

"Путін хоче рахувати голоси на українських виборах"

— Романе, 19 грудня відбулася так звана пряма лінія з Путіним. Тебе там щось здивувало? Чи це просто болото, яке повторюється з року в рік?

— Для тих, хто там живе і працює, зрозуміло, що це подія. Але, за великим рахунком, Путін перестав бути ньюзмейкером. З точки зору сенсів він нічого [нового] не говорить, повторюється. Росіяни, якби у них було трохи більше розуму чи рішучості, мали б поставити питання: якого х** дід починає свій спіч про "государственный переворот" у 2014 році в іншій країні? От і все. Всіх цікавило питання війни і миру, а маньячело на це відповіді не дає. Або ж дає такі відповіді, з яких зрозуміло, що війна буде продовжуватись.

— Мене насправді також тригернув цей "государственный переворот". Ну слухай, вже скільки років одне й те саме. І що? Росіяни це "хавають" і досі?

— А хіба їх хтось питає? Худоба на те вона і худоба, щоб їсти те, що дають. Є люди, які все чудово розуміють, але ж нам від цього не легше і не гірше, бо вони ні на що не впливають. І я не про "хороших русских" (в своїй масі це не дуже гарні люди, фанати секти "прекрасная Россия будущего"). Я говорю про тих, хто залишається в Росії. Їх відсотків п'ять, а може, вже менше.

— Від чого особисто у мене відпала щелепа, це коли Путін сказав, що взагалі-то на території Росії проживають мільйони громадян України і коли в Україні будуть вибори, то РФ, бачте, має право вимагати, щоб ці українці там голосували. Це взагалі що таке?

— Маньячели, по-перше, це не стосується. Він говорить про те, що Зеленський має переобратись, бо вони ж переобиралися під час бойових дій. Російському дебілу ми скажемо: "У вас же не воєнний стан". Плюс, на жаль, у нас немає ракет, які б долетіли до Уралу. Але політичний хід [Путіна] зрозумілий: Зеленський нелегітимний, проводьте вибори. Але проведіть вибори таким чином, щоб я рахував ваші голоси. В іншому випадку я не визнаю ці вибори, і все спочатку. У багатьох мешканців, наприклад, Криму, є українські паспорти, і вони всі там на контролі. Всіх зберуть і відправлять на виборчі дільниці. Агітувати на окупованій території буде телеканал "Мордор 1" (більш відомий як "Россия 1"), а рахувати голоси, на думку маніяка, буде сам маніяк.

Але ми маємо сказати потворі, що дипломатична практика передбачає відкриття дільниць в посольствах і консульствах. З огляду на те, що у нас там немає ні посольств, ні консульств, то пливи за курсом руського воєнного корабля. Тобто він чудово розуміє, що цього [виборів на території РФ та окупованих територіях України] не буде. Але, таким чином, він вже ставить під сумнів виборчий процес, коли б він не відбувся. Хоча я не думаю, що найближчим часом будуть вибори. Принаймні, поки не буде якогось рішення, як каже наш американський дідусь, на рівні "пісділ" (від англ. peace deal – мирна угода. — Ред.).

— Тим не менш Зеленський нещодавно підняв тему виборів під час війни. І як кажуть, в "Слузі народу" вже працюють над відповідними змінами до законодавства. Як вважаєш, це помилка? Чи Зеленський вимушений грати в цю гру, тому що цього вимагає Трамп?

— Це не помилка президента. Вибори ж все одно будуть. Тільки в цій дискусії Зеленського і Трампа Путін не потрібен. Трамп цю риторику використовує виключно для того, щоб здійснювати тиск на Україну, і ми вийшли з Донбасу Путіну на радість. Коли Зеленський звертався до американців, він же сказав, що ми "за" вибори, але ж ви обіцяли нам припинення вогню. Якщо Путін поводив по рудому чубу не дуже приємним предметом, то це ваша історія. А ви свою роботу не виконали. Тому до нас, будь ласка, приходьте одразу, як тільки про щось домовитесь з Путіним. Ви ж відповідальні за цей трек. Провести вибори, взагалі-то, хочуть українці, але таким чином, щоб їх не вбило на виборчій дільниці.

— На твою думку, навіщо російському диктатору взагалі потрібен цей церемоніал з прямою лінією? Ну рейх вже сформувався, ні перед ким на внутрішній арені не треба відповідати. Тоді навіщо в це грати?

— Є традиції. Хоча вони скоротили цей весь моціон. Раніше було два великих заходи: "общение со смердами" і окремо велика пресконференція, куди я час від часу колись ходив. Зараз вони це об'єднали, щоб царя не напружувати. Але окрім церемоніалу, Путін продемонстрував, що він живий, не здається і планує воювати далі. Головний сигнал саме такий.

— Коли ти ставив Путіну запитання на пресконференціях, він нервував? Запитання ж були гострі.

— А які причини йому нервувати? Він там цар, все навколо нього обертається, біля мене сидить офіцер ФСО з пістолетом. Чого йому нервувати? Все гаразд. Вони грали в демократію, ми ставили питання.

"США все одно ставлять на Україну"

— Віриш в будь-які шанси перемир'я на Різдво чи до кінця року, як, наприклад, про це говорять окремі депутати.

— Прізвища цих депутатів. Держава має знати своїх мрійників.

— Федір Веніславський казав, що 2025 рік може стати роком завершення війни.

— Ну я його вітаю з цим. Він може бути або правий, або ні. Я теж чув багато тез про те, що ми на грані "пісділу". Я тільки нагадаю всім, що ми не з американцями воюємо. Якийсь результат, в теорії, має бути, але коли хтось це прогнозує, це пальцем в небо. Там є купа кроків з усіх боків, щоб це сталося. І дата залежить саме від цих кроків, а вони мало прогнозовані.

— По риториці Путіна і російському бюджету на наступний рік, в принципі, все зрозуміло – війна триватиме. Але чому? Трамп пропонує Путіну шикарні умови для того, щоб зупинитися. Він же хотів вирішувати долю світу разом з американцями. Так ось же воно, Трамп сам пропонує.

— Зупинка війни тут і зараз означає, що Росія цю війну програла. Крапка. Тому він і впирається максимально.

Плюс вони ж не випадково намагаються не проговорювати зайвий раз формулювання "денацифікація" і "демілітаризація". Чому? Тому що не дивлячись на всі ці перемовини, США все одно (хоч це і здається неочевидним) ставлять на Україну як на форпост НАТО. Як на державу, яка буде завжди антиросійською. І тут завжди буде все гаразд з готовністю вбивати російських солдатів, офіцерів і навіть генералів.

Росіяни кажуть, що перемир'я — це буде перепочинок для української армії. Звісно! Але і для російської в тому числі. Там є розмови по телебаченню, коли різні люди кажуть, що, можливо, ми і погодимося на якийсь час на припинення вогню, тому що це дасть можливість не гинути російським солдатам. Але принципово нічого не змінюється в цьому розкладі. Чотири роки війни, всі це дивляться і розуміють, що окопні хробаки ще є, і вони небезпечні. Але не планується параду. І це найбільше фіаско російського маньячели.

— Ти кажеш, що попри все, США ставлять на Україну як на форпост НАТО. Тобто є шанс, що ми чогось не розуміємо в політиці Трампа, а насправді це така геніальна гра, результати якої нас приємно вразять?

— Приємно не вразять, тому що не зрозуміло, на якій лінії фронту закінчаться бойові дії (якщо закінчаться). Я просто говорю про їх політику, заяви. Наприклад, з того, що стало відомо, розглядається опція 800 тисяч склад ЗСУ. 800 тисяч – це найбільша армія в Європі. Найбільша! І в жодному документі, які зараз обговорюються, немає жодного слова про обмеження на ракети. Це і говорить про те, що держава в НАТО не ввійде, але буде створювати свої власні військові союзи з європейськими державами, а можливо, на якомусь етапі і з США. Можливо, навіть при цьому дідові.

— Путін боїться повернення "наших мальчиков" додому? Зустрічав таку думку, що йому взагалі плювати. Ну будуть вони там різати один одного і цивільних в містах Росії, нікого це не обходить.

— Чому йому боятися? Як окрема військова сила вони виступати не зможуть. А сплеск кримінальної ситуації… Це на царя впливає чи що? Він що, останніх своїх охоронців з ФСО під Покровськ відправив? Ні. Всі ці ОМОНи в бойових діях участі не беруть. І все, що стосується забезпечення фашистського режиму всередині, все відпрацьовано і на місці. Тому я не бачу тут загроз для режиму. Якісь злочини будуть? Так це і зараз відбувається. Взагалі після війни кримінальна ситуація скрізь і завжди йде вверх. І у нас так само буде. Але ж це не означає, що якісь окремі випадки впливають глобально.

"Общак" Путіна

— Днями ЄС не вдалося погодити репараційний кредит для України за рахунок російських заморожених активів. Дали свої гроші. А чому так? Злякалися погроз Путіна?

— Не думаю. Я взагалі вважаю, що ми якось неправильно цю ситуацію сприймаємо. Це не репараційний кредит з боку російських потвор, а європейські гроші? А нам яка різниця? Наша фінансова система буде стабільною. З моменту [повномасштабного] вторгнення Захід інвестував в Україну близько 300 мільярдів доларів. За великим рахунком, це і є ленд-ліз. По-різному називається, але суть цього процесу – ленд-ліз.

І можна по-іншому подивитися на ситуацію. Ці гроші де залишились? В Європі (на Заході). Їх росіянам планують віддавати? Ні, не планують. Американці хочуть розпоряджатися цим капіталом, в тому числі, щоб інвестувати у відновлення України. Тобто ці гроші росіяни назад ніколи не отримають. І зараз [Україні] виділені гроші з європейських бюджетів. Ну це ж класно! Тобто російська кубишка ще ціла і саме на ці гроші, в тому числі, ми відновимо мости, які вони зараз руйнують в Одеській області.

— А Путіну особисто ці 300 мільярдів — це боляче?

— Насправді це ж його особисті гроші. Росія – його власність, відповідно, і гроші його. Я б взагалі цей капітал називав "общаком". І на фоні падіння цін на нафту і постійних неприємностей з їхніми танкерами, зрозуміло, що це образливо і боляче. Мені подобаються формулювання, які почали там звучати: "Хто розмістив гроші в Європі? Це була велика помилка". Вони на Ельвіру всі кивають (Ельвіра Набіулліна – голова Центробанку РФ. — Ред.), але нічого подібного. Це гроші Путіна, відповідно, Ельвіра тільки його номінал.

— Економічна поразка Росії це ключ до завершення війни? Або ж росіян можна "стригти" ще багато років, наприклад, зменшуючи соцвиплати, пенсії, але "годувати" війну.

— Я думаю, що тут немає якоїсь чарівної дії. Це війна. На війні б'ють по економіці, людям, містам. Все те, що вони роблять з нами, те і ми маємо робити, тільки в 150 разів більше, ніж зараз. Зрозуміло, що "бабло" потрібно для ведення війни. Але ж ми десь знаходимо гроші, і вони десь знайдуть. І ми приблизно знаємо, де вони їх можуть знайти і хто може їх дати, наприклад, в обмін на Байкал.

Взагалі мені здається, що ці всі розмови про те, що ось-ось все обвалиться через падіння цін на нафту, це з області або "так", або "ні". Нафта впала, і завтра Путіна знесуть… А можуть не знести ні завтра, ні післязавтра. І вони будуть жити в своєму лайні, в якому вони завжди живуть. На цій прямій лінії поставили питання: "Почему Ульяновськая область живет, как в средневековье"? Ну їх це влаштовує. Ну раз на рік [Путін] буде вислуховувати маячню якихось там людей про те, що їм на щось не вистачає. А потім буде вимагати народжувати йому солдат. В ідеальному ж світі треба закрити для початку чотири порти: Приморськ, Усть-Луга, Туапсе і Новоросійськ. І подивитися, що буде.

Адольф сучасності

— В ті роки, коли ти жив і працював в РФ, на побутовому рівні як відчувалася ненависть, зневага до українців?

– Це ж така дуже особиста річ. До мене ніхто зневажливо не звертався. Декілька разів хтось намагався мене назвати "х*хол", то я їм сказав: "Ребята, ко мне обращаться — потомок великих укров". І так вони і робили. Я ж слов'янської зовнішності, у мене чудова російська мова (в 150 разів краще, ніж у Рамзана Кадирова і половини російського населення).

Ця зверхність, зрозуміло, що є. Але якщо у тебе є гроші і ти живеш в центрі Москви… І якщо у тебе ще є "запасний парашут", як у мене. А що це? Мій паспорт. Я іноземець там був, турист. Я одружився в Москві, і моя кохана дружина казала, що, звісно, мені класно, я в будь-який момент сів і поїхав. Тобто якщо ти всіляко демонструєш, що, як мінімум, не гірший і кращий, просто під них не прогинаєшся, то до тебе нормально ставляться. Я там не страждав. Я ж не дебіл страждати 13 років.

— А зміг діагностувати за цей час, на чому базується їхнє марення про велич? Економіка сировинна, масова культура не інтегрована в світову. Тоді велич в чому? Як вони пояснюють це самі собі?

— Ядерна бомба. Це важливий фактор в цій всій історії. Плюс система нацистського виховання з дитячого садочка. Рішення залишити цю територію було ухвалено мною через дуже незначний (як комусь може здатися) фактор. Якось з дитячого англомовного садочка з іноземним персоналом, умовно, "Oxford Kinder Junior", мій синочок старший прийшов з колорадською стрічкою. І для мене це була головна історія. Ну все, треба їхати. Щоб заср*ли голову дитині – це просто недопустима річ. І слава богу. Краще бути в Києві, ніж в полоні у Донецьку або в Москві.

— Ми почали прямою лінією, хочу нею і закінчити. Яке б питання ти поставив Путіну зараз?

— Ну насправді питань немає. Але якщо формулювати на загал, то, мабуть, запитав так: чи звертається він до психіатра? Чи розуміє, що він єб*бо? Тобто психологічно хвора людина. Можна було б взяти декілька фотографій Бахмута і сказати: "Ти що, дебіл? Ти це називаєш "спасением русскоязычных? Где русскоязычные, тварь? Так ты Адольф современности". От в такому контексті. Але це ж не питання – це позиція. Хоча, в принципі, на цьому заході цінуються питання тільки з позицією. І тільки вони і запам'ятовуються.