Тут робили РЕБи та електроніку для космосу, а зараз здають приміщення в оренду: сумна історія київського "Оріона"

Уявіть собі науковий інститут, де працювало 400 людей, де створювали електронні прилади для радіолокаційних станцій, систем зв'язку та навігації, де розробки захищали 411 свідоцтвами та патентами, а продукцію експортували у США та Китай. А тепер уявіть, що цей самий інститут скоротив кількість працівників утричі, а його приміщення почали здавати в оренду. Це реальна історія Науково-дослідного інституту "Оріон" у Києві.

"Телеграф" розповідає, як один із найважливіших наукових центрів України, що мав стратегічне значення для безпеки держави та світове визнання, втратив колишню потужність і перетворився на напівпорожню будівлю.

1961 рік: коли Київ став центром радіоелектронної науки, а амбіції сягали небес

Історія почалася в 1961 році, коли в Києві створили Інститут радіотехнічних проблем Академії наук УРСР. Його заснували на базі Лабораторії струмів високої частоти Інституту електротехніки. Перші кроки були скромними, але амбітними. Новий науковий центр мав працювати над електронікою надвисоких частот, що тоді вважалося передовим напрямом.

Першим директором став Іван Акаловський, який очолював інститут до 1968 року. Саме за його керівництва тут сформувалися наукові школи з розвитку електровакуумних приладів. Учені Георгій Рапопорт та Зінаїда Тараненко стали одними з тих, хто закладав фундамент майбутньої слави "Оріона".

За перше десятиліття інститут створив виробничу базу із замкненим циклом. Це означало, що всі процеси — від розробки до випуску готової продукції — відбувалися в одному місці. Така самодостатність давала величезну перевагу. Не треба було чекати комплектуючих від інших підприємств, не треба було залежати від чужих виробничих потужностей.

Як радянський інститут став постачальником для світових ринків: 400 працівників і експорт у п'ять держав

У 1970-х роках "Оріон" вийшов на новий рівень. Тут побудували виробничо-технологічну базу для створення напівпровідникових приладів та компонентів на основі кремнію та арсеніду галію. Це були матеріали, які використовували в найсучаснішій на той час техніці. Сформувалася наукова школа з вивчення та розроблення напівпровідникових компонентів міліметрового діапазону.

Інститут став провідною державною установою зі створення електронної бази надвисоких частот. Тут розробляли та випускали прилади для частот від 1 до 300 гігагерців. Цю техніку використовували в радіолокаційних системах, телекомунікаційному обладнанні, засобах зв'язку, апаратурі для наукових досліджень.

У 2011 році в інституті працювало 400 осіб. Серед них — 110 наукових співробітників, один доктор наук та 24 кандидати наук. Це був справжній науковий потенціал. Продукцію "Оріона" експортували у Вірменію, Литву, США, Південну Корею, Китай. Українська розробка конкурувала на світових ринках.

Прилади без аналогів і 21 лауреат Держпремії: коли українська наука могла пишатися своїми досягненнями

Фахівці інституту створювали прилади, які за технічним рівнем не поступалися світовим. А частина компонентів взагалі не мала аналогів. Це не перебільшення — так писали в офіційних документах. 21 вчений та інженер "Оріона" отримали Державну премію України в галузі науки і техніки за видатні досягнення у розробленні та організації промислового виробництва електровакуумних і напівпровідникових приладів.

Інститут працював над фундаментальними дослідженнями фізики кванторозмірних структур, вивчав технологічні та електродинамічні особливості напівпровідникових матеріалів. Розробляв компоненти та багатофункціональні пристрої для вітчизняних підприємств у галузях літако- та суднобудування. Створював системи зв'язку, радіолокації, навігації. Випускав прилади для медицини та енергетичного комплексу.

У 2000-х роках тут розробили та впровадили у виробництво приймально-передавальні пристрої для малогабаритних радіолокаційних станцій міліметрового діапазону. Ці станції визначали рухомі об'єкти автоматично, цілодобово, в будь-яку пору року, навіть без оптичної видимості. Також випускали вітчизняні металокерамічні рентгенівські трубки нового покоління з покращеними характеристиками для медичної та технічної діагностики.

Як держава втратила контроль над власним науковим надбанням

Інститут "Оріон" був внесений у перелік установ, які мають стратегічне значення для безпеки держави. Але це не врятувало його від занепаду. До сьогодні в "Оріоні" працює близько 150 осіб. Це втричі менше, ніж у 2011 році. Кількість наукових співробітників скоротилася відповідно.

31 березня 2025 року Фонд державного майна України видав наказ, яким внесли зміни до переліку об'єктів малої приватизації. Серед іншого там з'явилася оренда державного нерухомого майна — частини нежитлового приміщення у підвалі та на другому і четвертому поверхах інженерного корпусу "Оріона". Загальна площа — 240,3 квадратного метра.

Отже, державне підприємство, яке створювало електроніку для оборонного комплексу, тепер здає приміщення. На фото видно порожні коридори з облупленою фарбою, занедбані кабінети з розкиданими папірцями та меблями, сходи з блідо-блакитними стінами, де час начебто зупинився десятиліття тому.

Колись тут кипіла робота, стояло складне обладнання, науковці проводили експерименти. Зараз це виглядає як декорації до фільму про занепад.

27 серпня 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення передати весь майновий комплекс НДІ "Оріон" від Міністерства освіти і науки до Фонду державного майна. Коли державне підприємство передають від профільного міністерства (у цьому випадку — Міносвіти) до Фонду держмайна — це завжди означає, що:

• Підприємство готують до продажу (приватизації);
• Або до ліквідації з подальшим розпродажем майна;
• Держава фактично відмовляється від нього як від наукової установи.

Історія "Оріона" — це історія про те, як державі не вистачило волі, ресурсів чи бажання зберегти те, що будувалося десятиліттями. Інститут, який мав 411 авторських свідоцтв і патентів, який експортував продукцію в п'ять країн світу, який створював техніку без аналогів, опинився в ситуації, коли його приміщення здають в оренду, а згодом можуть продати.

Нагадаємо, що це не перший науково-дослідний інститут, якого спіткала така сумна доля. Історія закинутого львівського науково-дослідного інституту, що постачав обладнання для літаків та космічних станцій — яскравий приклад того, що Львів колись був потужним науковим та промисловим центром. Проте зараз він у стані занепаду.