"Я не хочу бути декорацією": головні заяви Федорова про відставку, тиск і проблеми ЗСУ

Колишній глава Міністерства оборони дав велике інтервʼю "Українській правді", де розповів про ключові причини своєї відставки з посади міністра оборони, конфлікт з головкомом Олександром Сирським та Генштабом, а також підкреслив критичні проблеми у системі управління під час війни.

За його словами, головним тригером став систематичний супротив реформам з боку груп впливу та критичні проблеми всередині армійської вертикалі, які відмовляється помічати військове керівництво. "Телеграф" зібрав основні заяви експосадовця.

Як Федоров дізнався про звільнення

Федоров зазначив, що рішення було прийнято спонтанно та без глибоких розборок. Про те, що на його посаду подають кандидатуру Ігоря Клименка, йому повідомили буквально за пів години до засідання фракції.

Формальним аргументом під час розмови Президент назвав конфлікт між Міністерством оборони та військовим керівництвом (Генштабом), хоча сам Федоров переконаний, що це лише привід.

"У нас була нормальна розмова. Не було конкретних аргументів, що не так. В першу чергу лунало про те, що є певний конфлікт… Але я б не хотів переказувати всі розмови з Президентом. Це розмови між нами двома, і я хотів би, щоб вони залишилися між нами".

Причини відставки: чому Федоров пішов та відмовився від посади радника

За словами Федорова, будь-які спроби навести лад у оборонному відомстві впиралися в опір "тіньових гравців", які роками заробляли на оборонному бюджеті. Коли команда реформаторів перекрила фінансові потоки та ліквідувала кулуарні домовленості, проти них об'єдналися бізнес-інтереси та пов'язані з ними політики.

Реалізувати реформи в таких умовах без повної підтримки стало неможливо. Після рішення про відставку Володимир Зеленський пропонував Федорову залишитися в команді у статусі радника Президента, однак той категорично відмовився, оскільки вважає цю посаду "беззубою":

"Президент пропонував мені залишитися радником. Але я не вірю в статус радника. Якщо у тебе немає повноважень, якщо ти не відповідаєш за конкретний результат і не можеш змінювати систему — це просто ілюзія роботи. Я не хочу бути декорацією".

Чи закриті двері для повернення та що робить Федоров зараз

Журналісти прямо запитали Федорова, чи триває його діалог із Главою держави і чи вважає він "закритими двері" до уряду. Ексочільник Міноборони натякнув, що комунікація з Зеленським все ще триває:

"З моєї точки зору, комунікація ще триває, і ми повинні вийти з цієї ситуації для того, щоб Україна стала сильніша… Мені Президент сказав: "Поступай по совісті; як вважаєш за потрібне, так і роби". Тому сказати, що він тиснув — ні. Парламент зняв мене з посади, але він не може забрати візію й ідеї, що робити далі".

Війна за закупівлі: як зламали систему "для своїх"

Основний конфлікт всередині оборонного сектора розгорнувся навколо забезпечення фронту безпілотниками та зброєю. Раніше розподіл ресурсів часто відбувався в ручному режимі: лояльні до керівництва підрозділи отримували найкраще обладнання, а інші залишалися на "пайку".

Команда Федорова запустила нову математичну модель — забезпечення почали вираховувати за чіткими формулами й передавати безпосередньо військовим корпусам та бригадам. Це позбавило посередників і чиновників можливості впливати на розподіл, що викликало хвилю обурення та дискредитаційних атак:

"Ми зламали принцип "лояльний отримає, а нелояльний ні". Передали забезпечення корпусам і бригадам напряму, зробили формульні розрахунки. Але кожен крок до прозорості викликав шалений опір тих, хто звик ділити ресурси вручну".

Діагноз армійській системі: "паралельна реальність" і покарання ініціативних

Найгостріша частина інтерв’ю стосується внутрішньої культури в Силах оборони. Федоров заявив про системну проблему викривлення інформації: на вищих щаблях генералітет часто отримує прикрашені звіти, які повністю відриваються від реального стану справ на "нулі". Замість вирішення проблем система приховує втрати й дефіцит, а провини спускають на нижчі ланки:

"Найбільша проблема нашої системи управління зараз — це брехня і перекладання відповідальності. Коли на папері все добре, підрозділ укомплектований і готовий до бою, а в реальності там 30% людей і немає засобів — це коштує життів".

Ексочільник Міноборони розповів про рапортування, де все виглядає ідеально, поки бійці з передової у приватних повідомленнях благають про допомогу:

"Іноді ти сидиш на нараді і слухаєш доповіді, в яких усе чудово, а паралельно тобі в месенджер пишуть командири з переднього краю і показують зовсім іншу картину. І ця прірва між доповідями і реальністю — це те, що нас насправді послаблює".

Окрім цього, Федоров звинуватив командування у знищенні боєздатності бригад через так зване "смикання" батальйонів. Замість того, щоб дати бригаді воювати як єдиному організму, від неї хаотично відривають підрозділи й кидають на інші ділянки фронту без нормального зв’язку та взаємодії. При цьому ініціативні командири, які намагаються змінювати підходи, отримують не підтримку, а тиск і бюрократичний опір:

"Пів року ми погоджували нову оргструктуру Міністерства оборони через бюрократичні зауваження Генштабу. Пів року під час повномасштабної війни! Система часто виштовхує і токсичить людей, які показують результат. Якщо командир починає говорити правду про проблеми, його роблять винним у всьому".

Мобілізація та філософія війни: чому примус не спрацює

Торкаючись теми мобілізації, Федоров наголосив, що силові методи ТЦК та адмінресурс вичерпали себе. На його думку, державі потрібен новий чесний суспільний договір: цивільні мають чітко розуміти терміни служби, проходити якісний вишкіл та бачити гарантії для своїх родин. Без довіри створити ефективне військо неможливо.

Федоров переконаний, що наш єдиний шанс на перемогу полягає у технологічній перевазі та збереженні життів бійців:

"Ми не переможемо Росію, якщо будемо воювати як маленька радянська армія проти великої радянської армії. Наша єдина перевага — це швидкість технологій, гнучкість і цінність людського життя. Якщо ми втрачаємо технологічність і повертаємося до радянських методів — ми програємо".

Раніше "Телеграф" розповідав, де народився Михайло Федоров і чим прославилось його рідне місто.