Головні досягнення України на Берлінській конференції: що може піти не так - Дмитро Олексієнко

Які питання лунали за лаштунками Берлінської конференції

Головною метою конференції було об'єднання зусиль партнерів для планування процесу відновлення України. Станом на початок 2024 року Світовий банк оцінював вартість повоєнної відбудови у $486 млрд. Залучення такого обсягу інвестицій потребує ретельної підготовки та координації. Цьому питанню були присвячені попередні конференції з відновлення в Лугано-2022 та у Лондоні-2023. Але вони запам’яталися насамперед нереалістичними планами українського уряду, на кшталт зростання ВВП до $1 трлн за 10 років або заявою про наміри всемеро збільшити виробництво електроенергії.

У Берліні на порядку денному вже були конкретні ініціативи та проєкти. Зокрема, було представлено концепцію відбудови за чотирма вимірами: бізнес, людський капітал, місцевий розвиток та європейська інтеграція. Значна увага приділялась презентації інвестиційних можливостей та заохоченню саме приватного бізнесу до участі у відновленні.

Загалом риторика спікерів була сповнена оптимізму щодо майбутнього відродження України як сучасної європейської країни. Однак за лаштунками лунали й скептичніші думки. Чи можливо повноцінно планувати відбудову, коли країна щодня втрачає критичну інфраструктуру через ворожі атаки? Чи готові інвестори ризикувати в умовах воєнних дій? Ці питання залишились дещо в тіні амбітних декларацій.

Головні домовленості

Попри скепсис, на конференції було досягнуто низку важливих домовленостей і розпочато цікаві ініціативи. Розглянемо їх детальніше.

Альянс стійкості малого та середнього бізнесу

Ця ініціатива з бюджетом понад 7 млрд євро спрямована на підтримку українського малого та середнього бізнесу, як основи відновлення економіки. До Альянсу долучились 12 країн та 17 міжнародних інституцій, які зосередять зусилля за трьома напрямками:

• реформування бізнес-середовища та впровадження Стратегії розвитку малого та середнього підприємництва до 2027 року;
• розбудова інфраструктури підтримки бізнесу, зокрема, створення на базі Фонду розвитку підприємництва установи розвитку;
• покращення доступу до фінансування через гарантії, гранти, пільгові кредити.

Це, безумовно, амбітна та потрібна ініціатива. Однак є певні застереження. По-перше, вона прямо конфліктує з урядовою Національною стратегією доходів 2024—2030, яка ставить за мету знищення малого та середнього бізнесу шляхом ліквідації спрощеної податкової системи та посилення повноважень нереформованих контролюючих органів.

По-друге, незрозуміло, як підтримуватиметься бізнес в умовах активних бойових дій і руйнувань тієї ж самої енергетичної інфраструктури. Тут знову постає питання первинності завдань.

Особлива увага має бути приділена підтримці малого та середнього ветеранського бізнесу. Держава вже інвестувала у ветеранські підприємства понад 313 млн грн для 684 ветеранів та членів їхніх родин. Однак, попри масштаби проблеми, ці зусилля видаються недостатніми. Адже станом на червень 2024 року статус учасника бойових дій мають вже понад 1 млн громадян України.

І можна впевнено прогнозувати, що значна частина з них виявить бажання розпочати підприємницьку діяльність. Розвиток малого та середнього бізнесу за участю ветеранів — це не лише економічна необхідність. Це інвестиції в соціальну стабільність та психологічну реабілітацію людей, які пережили жахіття війни.

Skills Alliance для перекваліфікації українців

На розвиток людського капіталу спрямована ініціатива Skills Alliance із бюджетом 700 млн євро. Мета — перекваліфікувати чи підвищити кваліфікацію 180 тис. українців за 3 роки, особливо представників вразливих груп — ВПО, ветеранів, молоді. Один із проєктів — Skills4Recovery, що фінансується ЄС та декількома країнами, і передбачає навчання затребуваним на ринку праці професіям.

Розвиток людського капіталу, безумовно, важливий компонент відбудови. Проте амбітні плани можуть наразитися на об'єктивні перешкоди воєнного часу — обмежені ресурси, проблеми безпеки, міграцію робочої сили тощо. Тож, реалізація цієї ініціативи потребуватиме чималої гнучкості й адаптивності. Також важливо, щоб всі бюджети не пішли на роботу неефективної Державної служби зайнятості та гонорари іноземним консультантам.

Фінансова підтримка від партнерів

На конференції було оголошено про низку фінансових угод. Зокрема:

• надання Євросоюзом 1,9 млрд євро бюджетного фінансування до кінця червня 2024 року;
• підписання з ЄС гарантійних угод на 1,4 млрд євро за програмою Ukraine Facility;
• пакет допомоги на підтримку енергетики від США — $824 млн;
• домовленості зі США про виділення $7,8 млрд бюджетної підтримки і $1,5 млрд на економічне відновлення;
• грант Світового банку на $230 млн для покращення транспортної інфраструктури;
• $350 млн фінансування від DFC США для страхування воєнних ризиків;
• дофінансування гуманітарного розмінування — понад $35 млн.

І хоча обсяги вражають, є декілька "але".

По-перше, більшість коштів спрямовані до бюджету, тобто на поточні, а не відновлювальні потреби.

По-друге, вони покривають лише частину дефіциту державного бюджету. І по-третє, темпи виділення допомоги партнерами поки відстають від обіцянок. Тож, попри прогрес, Україні варто активніше працювати над залученням фінансування, адже без цього відбудова неможлива. І це має бути не тільки державна підтримка.

Приватні інвестиції вирішуватимуть все: як їх залучити

Для успішного відновлення економіки України критично важливим є залучення приватних інвестицій. Саме вони здатні дати потужний поштовх розвитку бізнесу, створенню нових робочих місць та модернізації інфраструктури. Для цього необхідно сформувати привабливий інвестиційний клімат та забезпечити довіру інвесторів до держави.

На жаль, останні кадрові рішення українського уряду напередодні Берлінської конференції з відновлення можуть негативно вплинути на настрої потенційних інвесторів. Звільнення ключових посадовців, відповідальних за відбудову, без чітких пояснень причин, створює враження непослідовності та непрозорості в діях влади.

Реалізація амбітних домовленостей, досягнутих на конференції у Берліні, багато в чому залежатиме від того, кого буде призначено на вакантні посади та наскільки ефективно вони зможуть налагодити роботу відповідних відомств. Інвестори уважно стежитимуть за цими кадровими рішеннями, оцінюючи потенційні ризики для своїх вкладень.

Ще одним суттєвим чинником, який впливає на оцінку інвестиційної привабливості України, є розслідування кримінальних справ проти менеджменту програми "Велике будівництво". Ці резонансні справи, які стосуються можливих зловживань та неефективного використання бюджетних коштів, б'ють по бізнес-іміджу всієї держави. Від прозорості та результативності цих розслідувань залежатиме, чи повірять інвестори в справедливість та верховенство права в Україні.

Без глибокого реформування контролюючих органів — Бюро економічної безпеки, Державної податкової та митних служб, — також марно розраховувати на масштабний прихід іноземних інвесторів. Допоки ці установи залишатимуться під політичним впливом окремих груп всередині влади та використовуватимуться для тиску на бізнес, інвестиційна привабливість України буде під великим знаком питання. Іноземні компанії навряд чи ризикнуть вкладати серйозні кошти в країну, де їхні бізнес-операції можуть бути заблоковані податківцями, а вантажі затримуватимуться на митниці без об'єктивних причин.

Тому для залучення приватних інвестицій, без яких повноцінне економічне відновлення неможливе, Україні вкрай необхідні не лише гучні інвестиційні форуми, а й реальні реформи, спрямовані на детінізацію економіки, боротьбу з корупцією, забезпечення рівних та прозорих правил гри для бізнесу. Тільки тоді обнадійливі плани, представлені у Берліні, зможуть перетворитися на конкретні інвестиційні проєкти, які принесуть відчутні результати для розвитку країни та добробуту її громадян.