Україна має нарощувати внутрішню силу, тоді нас сприйматимуть всерйоз - Олексій Копитько

У стрічці одним за одним вискакують пости шанованих людей щодо балансу цінностей та інтересів у контексті сучасних загроз. І як із цим жити. Тема насправді дуже серйозна. Спочатку приклади, як живуть інші, високодуховні глибокоціннісні цивілізовані люди.

1.17 липня 2014 року (рівно 10 років тому) російський екіпаж російського "Бука" збив цивільний літак МН17. Усі поінформовані особи (у т.ч. – голландський уряд) ні на мить не сумнівалися, хто винуватець. Судовий процес і його половинчатий результат всі пам’ятають.

Одночасно з цим:

• Майже 10 років у Нідерландах утримували колекцію українських музейних експонатів із Криму. Причини були умовно формальні, але від усієї цієї історії тхнуло небажанням голландців сваритися з Москвою. Тим більше, що в Амстердамі чудово працювала філія Ермітажу. А у лютому (!) 2022 року Ермітаж ще планував загальноєвропейський проєкт, присвячений Петру I. Проєкт мав закінчитись пафосним заходом в Амстердамі.

• 5 днів тому (через 9 років!) суд оштрафував голландську компанію, яка у 2015-2016 рр., тобто. – після МН17 допомагала росіянам будувати міст в окупований Крим. Нещодавно легенько посварили німців, які постачали турбіни до Криму. Тобто це підхід такий.

Нідерланди — імпортер №1 із Росії до ЄС за підсумками 2023 року, використовуються як юрисдикція для реєстрації компаній тощо. І це ті ж Нідерланди, які надають нам реально велику допомогу.

Наочний приклад, що принцип "ЦЕ ІНШЕ" є абсолютно легітимним. І не треба соромитися його включати, коли є потреба.

2. У 2021-2022 році стався яскравий скандал між Австралією та Францією щодо контракту на будівництво підводних човнів. Австралійці спочатку замовили французьких човнів на $63 млрд, а потім їх передумали.

У результаті човни будуть американо-британськими. Також США та Британія надсилатимуть до Австралії свої човни для патрулювання та захисту (маю на увазі – від Китаю). Австралія домовилася про виплату Франції компенсації у розмірі 555 млн євро, але осад залишився.

Маємо ілюстрацію принципу "концепція змінилася". Тобто, змінювати концепцію по ходу взагалі не соромно. Головне мати ресурс це зробити.

3. Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику. Мій найулюбленіший принцип і приклад на цю тему.

Закон про іноземних агентів.

У США встановлено найжорстокіше законодавство, покликане виключити небажаний вплив зовнішніх гравців на осіб, що приймають рішення, і політику в цілому. Щобільше, активно прищеплюється думка, що навіть думати у цьому напрямі – травматично.

Нещодавно був приклад із виданням "Тексти", які зробили правильний і абсолютно безневинний матеріал про, м’яко кажучи, спірну поведінку ряду американських фігурантів. Що спровокувало лавину тиску у відповідь.

Спробуйте організувати у ФБ/Гуглі кампанію критики якогось американського політика ззовні. Або навіть зсередини США, але на користь когось зовнішнього (з приводу якогось зовнішнього питання). Миттєво відчуєте всю гаму суперечливих почуттів. Те, що роблять США – дуже мудро. Так і треба. Це і є національний суверенітет у концентрованому вигляді.

Мрія для української держави робити не те, що радять США чи інші шановні партнери, а те, що вони самі роблять в аналогічних ситуаціях. Без огляду на чиєсь бурмотіння. Вірю, цей час настане.

Практика показує, що цінності є дуже важливими. Вони працюють. Але лише тією мірою, якою ти можеш їх забезпечити.

Не соромно бути двоособовим, спритним, гнучким у плані обіцянок, якщо ти можеш витримати тиск чи дати відсіч. Тоді можна. Тоді є мотивація вибудовувати передбачувані довірчі стосунки. Незабезпечені цінності перетворюються на посміховисько.

Немає іншого шляху до розмови мовою цінностей, крім нарощування внутрішньої сили та перетворення її на острівці суверенітету, об’єднання острівців на якусь опору. Тоді прийматимуть серйозно.