План компромісу чи капітуляції? Аналіз мирного плану нового спецпредставника Трампа - Мустафа Найєм

Дональд Трамп призначив своїм спеціальним представником з питань України та Росії генерала у відставці Кіта Келлога (Keith Kellogg), який у березні 2022 року в ефірі телеканалу Fox News звертався до американців із закликом "давайте знайдемо спосіб дозволити цій новій Спарті, Україні, перемогти в битві. І вони можуть. Ми просто маємо надати їм необхідну підтримку", а сьогодні є автором чи не єдиного публічного плану мирних перемовин з Росією.

Цього року Кіту Келлогу виповнилося 80 років. Він служив в армії США з 1960-х років, брав участь у війні у В’єтнамі, обіймав ключові посади в Пентагоні, а у першій адміністрації Дональда Трампа обіймав посаду керівника апарату Ради національної безпеки.

Він знає нашу війну не лише з телевізора. У січні 2023 року він особисто приїжджав до України, провів тут майже два тижні, відвідавши Бучу, Одесу, Харків та Ізюм. Повернувшись до Вашингтона, він виступив зі свідченнями перед Комітетом з питань збройних сил Сенату та активно закликав терміново збільшити військову допомогу Україні, детально перерахувавши види озброєнь, необхідних для перемоги.

До речі цю поїздку спонсорував Weatherman Foundation, яку очолює донька генерала Меган Моббс. Фонд був однією з перших організацій, яка розгорнула свою діяльність в Україні у перші дні повномасштабного вторгнення. Серед іншого, фонд активно бере участь у проєктах з евакуації поранених військових.

Утім згодом позиція Кіта Келлога стала більш песимістичною. У квітні 2024 року у співаторстві з колишнім аналітиком ЦРУ Фредом Фляйцем опублікував у журналі Foreign Affairs статтю із заголовком "America First, Russia, & Ukraine", у якій виклав своє бачення плану мирних переговорів із Росією.

Стаття об’ємна, з численними посиланнями, але я настійливо рекомендую її прочитати. У ній детально аналізуються причини виникнення цього плану, розвиток війни в Україні на різних етапах і, власне, невеликий розділ із самим планом переговорів.

На думку авторів, повномасштабне вторгнення стало наслідком нерішучості та недостатньої реакції міжнародної спільноти на попередні агресивні дії Росії, що створило у Москви відчуття безкарності.

Кіт Келлог і його колега вважають, що вторгнення можна було уникнути, якби США "підтримували мир із Путіним, а не провокували його агресивними глобалістськими кампаніями за права людини і демократію або спробами сприяти членству України в НАТО". Вони стверджують, що Сполученим Штатам слід було утриматися навіть від натяків на підтримку можливого членства України в НАТО та запропонувати Путіну угоду, яка передбачає відтермінування вступу України до Альянсу на десятиліття.

Наприкінці статті дуже стисло викладено основну рамку мирних переговорів між Україною та Росією. Автори стверджують, що війна в Україні затягується без перспектив швидкого вирішення. Незважаючи на значну західну допомогу, досягти вирішальних успіхів на фронті поки не вдалося, що викликає питання про доцільність продовження стратегії "озброювати стільки, скільки потрібно".

Кіт Келлог і його колега пропонують офіційно затвердити політику США, спрямовану на завершення війни шляхом припинення вогню та переговорів, суть яких можна звести до кількох пунктів:

1. Продовження військової підтримки України. США повинні продовжувати озброювати Україну та зміцнювати її оборону, щоб гарантувати, що Росія не зможе здійснити нові напади після припинення вогню або підписання мирної угоди.
2. Зобов’язання України брати участь у переговорах. В обмін на допомогу США мають вимагати від України участі у мирних переговорах із Росією, забезпечивши можливість вести переговори з позиції сили та чітко позначивши для Росії наслідки за порушення умов миру.
3. Відтермінування членства України в НАТО. Щоб переконати Путіна приєднатися до переговорів, лідери НАТО повинні запропонувати відкласти вступ України до Альянсу на тривалий період. Це буде частиною всеосяжної та контрольованої мирної угоди, яка гарантуватиме безпеку України.

Як частину плану автори посилаються на статтю Річарда Гааса і Чарльза Купчана в Foreign Affairs (квітень 2023 року), де стверджується, що Україні не буде запропоновано відмовитися від мети повернути всю свою територію. Однак для досягнення цієї мети Україна має погодитися використовувати виключно дипломатичні, а не військові засоби.

При цьому підкреслюється, що дипломатичний прорив стане можливим лише після того, як Путін залишить свій пост. До цього моменту США та їхні союзники зобов’язуються зберегти санкції проти Росії та нормалізувати відносини лише після того, як Росія підпише мирну угоду, прийнятну для України.

Окремим пунктом пропонується запровадити мита на експорт російських енергоносіїв для фінансування майбутнього відновлення України.

Стаття завершується майже трагічно: "Український уряд і народ України навряд чи зможуть прийняти мирну угоду, яка не поверне їм усю їхню територію або принаймні не притягне Росію до відповідальності за руйнування та страждання, завдані Україні. Їхні прихильники також матимуть труднощі з цим. Проте, як сказав Дональд Трамп на форумі CNN у 2023 році: "Я хочу, щоб усі перестали помирати". Це і наша позиція. Це хороший перший крок".

P.S. Запропонований план не є офіційним і, ймовірно, буде переглянутий, але вже зараз викликає питання. Поступки Росії, на яких він ґрунтується, лише заохочують агресію і створюють ризики нових порушень. На мою думку, гарантії безпеки для України після провалу Будапештського меморандуму виглядають ілюзорними, а ігнорування настроїв українського суспільства робить цей підхід утопічним.