П’ять вимірів Курської операції - Ганна Маляр

Минув рік з початку Курської наступальної операції — однієї з найзухваліших і найнеочікуваніших військових акцій сучасної війни. Вона шокувала світ та вже увійшла до програм підготовки військовослужбовців країн НАТО як: операція з найстрімкішим просуванням військ з часів Другої світової, перший у світовій історії наступ неядерної держави на територію ядерної, приклад ефективної операції в умовах десятикратної переваги противника в озброєнні й живій силі.

Та обмежуватися лише військовим аналізом — замало. Курська операція має щонайменше п’ять ключових вимірів, що визначають її місце в історії цієї війни.

Політичний вимір

Війна — це продовження політики іншими засобами. І Курська наступальна операція стала політичним сигналом для всього світу. Вона переконливо продемонструвала партнерам України: ми здатні досягати успіху у війні з Росією — за умови посилення військової підтримки.

Ця операція також зміцнила зовнішньополітичні позиції України, зруйнувала міф про "невразливість" Росії та виявила неспроможність її влади швидко реагувати на воєнну кризу на власній території.

Військовий вимір

Курська операція зірвала підготовку масштабного російського наступу на Сумському напрямку. За даними розвідки, Росія планувала літню операцію одночасно на Харківському та Сумському напрямках силами угруповань чисельністю до 160 тисяч осіб.

Операція перенесла бойові дії на територію противника. Російська армія змушена була витрачати ресурси на оборону, знищення власних інфраструктурних об’єктів і населених пунктів, які розраховувала використати для наступу на українській землі.

Удар по Курському напрямку змусив РФ перекинути туди свої найбоєздатніші підрозділи, що частково розвантажило східний фронт. Протягом року російські війська так і не досягли заявлених цілей на сході України.

Суттєво зменшений бойовий потенціал ворога: за рік боїв на території Курської області знищено або поранено понад 77 тисяч російських військових, виведено з ладу понад 7 тисяч одиниць техніки — від танків і БМП до засобів ППО, гелікоптерів і навіть один літак.

Історичний вимір

Україна веде боротьбу з Росією сотні років. Але саме Курська операція стала першим в історії масштабним наступом українського війська на територію давнього ворога.

Юридично Курщина нині є територією РФ. Але історично — це українська земля. Курськ був частиною Київської Русі. Наприкінці ХІХ століття більшість населення окремих повітів Курської губернії складали українці. Після більшовицького перевороту 1918 року Курська та Воронезька губернії були включені до складу Української держави, а Суджа — місто на Курщині — стала першою столицею Радянської України.

Правовий вимір

Оскільки українські війська фізично перетнули кордон РФ і рухались вперед, виникає закономірне питання — а чи не робимо ми те саме, що зробила свого часу Росія по відношенню до України? Ні, не робимо. Злочин агресії, що наразі триває, розпочався у 2014 році. Вчинила його Російська Федерація. Україна в цьому злочині є жертвою агресії та користується своїм невіддільним правом на самооборону передбаченим ст. 51 Статуту ООН.

Злочин агресії або війна буде тривати до її завершення. Це єдиний злочин охоплений єдиним умислом агресора. І в рамках цієї війни між двома державами агресор один. Той хто першим почав агресію. Про це йдеться у статті 2 Резолюції ГА ООН від 1974 року "Визначення агресії".

Тож, дії України не можна розглядати окремо від цієї війни, як окремий акт чи окрему операцію, адже вони є прямим наслідком війни проти нашої держави і вчинені виключно з метою військового ослаблення противника та зупинення війни.

Психологічний вимір

Курська операція вплинула не лише на політику й армію, а й на психологію — як ворога, так і союзників.

Для росіян вона стала тривожним сигналом: війна тепер не лише "по телевізору", вона приходить у їхні міста. Попри цензуру, в медіа та соцмережах почали з’являтися свідчення страху, втрат і обурення — навіть серед тих, хто раніше підтримував війну.

Для українців Курська наступальна операція стала ще одним джерелом віри в силу своєї армії. Для партнерів — доказом спроможності ЗСУ до стратегічних наступальних дій.