Десять років Кличка у владі Києва: найбільші досягнення мера-боксера

Цього тижня, 25 травня, виповнюється рівно десять років, як Віталій Кличко де-факто очолив владу міста, перемігши на виборах міського голови навесні 2014-го. Вже 5 червня того ж року він вперше прийняв присягу як мер столиці. А 25 червня Кличка призначили на посаду голови Київської міської державної адміністрації (КМДА).

"Телеграф" проаналізував найбільші успіхи міського голови та його головні помилки. У першій частині статті піде мова про п`ятірку досягнень столичного мера/голови КМДА.

Топ-5 досягнень

Політичні пояси

Попри урізання повноважень голови КМДА на час воєнного стану, Кличко продовжує залишатися у великій політиці. Мало того, за деякими показниками він перевищив здобутки деяких політичних діячів.

Так, наприклад, ексмер Києва Олександр Омельченко перебував у владі міста неповні десять років.

Також Кличко — найбільше серед міських голів столиці перемагав на виборах мера — робив це тричі (у 2014, 2015-му і 2020-го). До нього двічі тріумфували на мерських перегонах Омельченко і Леонід Черновецький.

Загалом же у великій політиці київський градоначальник — вже 18 років, з далекого 2016 року. Тоді він вперше одночасно балотувався до Верховної Ради та Київської міської ради як очільник Блоку "Пора — ПРП", а також змагався за посаду міського голови Києва. Переможними для Віталія стали вибори до міськради.

Примітно, у радянський період найбільшу кількість років керував столицею УРСР функціонер Олексій Давидов. Останній перебував у владі Києва 16 років (1947-1963). Але варто зазначити, що робота у тоталітарній структурі — це одна річ, а політична кар'єра у демократичній країні з виборами та жорсткою конкуренцією — зовсім інша історія.

Водночас Кличко досі вважається політичним важковаговиком. Зокрема він чи не єдиний у країні топ-посадовець (якщо оцінювати по адміністративній лінії КМДА) може собі дозволити показово не прийти на засідання Тимчасової спеціальної комісії по Києву, понизивши її статус до "посиденьок" і "шоу". А також час від часу робити гострі публічні випади на адресу центральної влади.

Його ж тертя з Банковою з певною періодичністю і загостреннями тривають вже п'ять років.

В актив Кличка можна також записати і його міжнародні контакти та зустрічі на високому рівні. Так, мера Києва приймають і у Вашингтоні, і в Берліні, і в Брюсселі тощо.

Бюджетне покращення

Номінально за 10 років бюджет Києва зріс з 49 млрд грн у 2014 до 80 млрд грн у 2023-му (в 1,6 раза). Цьогоріч кошторис столиці Київрада затвердила з видатками на рівні 85 млрд грн, тоді як доходи головного фінансового документа міста заплановані у розмірі 72 млрд грн. Тобто 2024-го бюджет схвалили дефіцитним.

Тут варто нагадати, що десять років тому після Революції Гідності мер приймав місто з фактично порожнім бюджетом та багатомільйонними кредитними боргами.

Формально прогрес очевидний. Водночас при об'єктивній оцінці цього показнику варто враховувати інфляцію (номінальну і реальну), зростання курсу долара, фактор війни тощо. А ще — рішення центральної влади перерозподіляти 100% "воєнного" податку з доходів фізосіб (ПДФО) на користь держбюджету.

За деякими оцінками, минулого року від такої бюджетної ревізії місто втратило не менш як 1,5 млрд грн і може позбутися ще біля 6 млрд грн 2024-го (або майже 10% запланованих доходів).

Водночас у столиці існує дисбаланс і зі "звичайним" ПДФО — 40% надходжень від цього податку залишається в міському бюджеті, а 60% йде до державної скарбниці. А це — десятки мільярдів.

У порівнянні з іншими містами і громадами, навпаки 60% ПДФО залишається на місцевих рівнях, а 40% спрямовується в держбюджет.

Нагадаємо, іще до бюджетної децентралізації в Україні при мері-"господарнику" Омельченку 100% ПДФО йшло до державної скарбниці. Тож якщо такий курс на централізацію продовжиться, фактично станеться податковий відкат до часів Сан Санича.

Тотального колапсу вдалося уникнути

Попри "апокаліптичні" прогнози з початку повномасштабки, у столиці на третьому році великої війни вдалося уникнути тотальних колапсів. Місто більш-менш стабільно пройшло вже другий опалювальний сезон. Хоча точкові серйозні аварії і збої все ж відбувалися. Деякі проблемні точки (наприклад, Либідська площа) залишаються головною біллю влади протягом довгих років.

Комфорт життя

Попри війну, минулого року аналітики Economist Intelligence Unit (EIU, підрозділ британської Economist Group) повернули Київ в рейтинг комфортних міст світу. Попри те, що столиця перебувала у десятці міст із найнижчим індексом придатності для життя, автори рейтингу списували це саме на воєнний фактор.

У той же час здебільшого європейські міста увійшли до десятки тих, хто найбільше втратив позиції у переліку комфортних міст планети.

Так, Единбург (Велика Британія), який уперше потрапив до індексу 2022-го, посідаючи позаторік 35-те місце, опустився на 58-ме. Стокгольм впав у рейтингу на 22 позиції.

Лос-Анджелес і Сан-Дієго (США) "просіли" на 17 позицій. Як пояснювали аналітики, у цих американських містах не спостерігалося особливо різкого зниження індексу, але їм не вдалося досягти того ж зростання, якого досягли багато інших міст минулого року. Менш комфортнішим торік став навіть Лондон (мінус 22 бали).

Ще одним з опосередкованих факторів, що у столиці все ж не катастрофічна ситуація із комфортом — повернення кількості населення Києва (без врахування столичної агломерації) практично до довоєнних показників. Зокрема станом на серпень-2023 у Києві постійно проживало близько 3,2 мільйона людей. З них близько 350 тисяч — це зареєстровані переселенці з інших регіонів України.

Застосунок "Київ Цифровий" нараховував 3,13 мільйона населення столиці на серпень 2023-го.

А згідно з дослідженням EIU Worldwide Cost of Living, минулого року Київ посів 127 місце зі 173 міст світу у рейтингу найдорожчих мегаполісів. Першим у цьому індексі аналітики поставили Сінгапур і Цюрих (Швейцарія). На останньому місці — сирійський Дамаск. Грубо кажучи, на умовні $100 в столиці Сирії можна шикувати місяць, у Києві на ці гроші можливо прожити тиждень, а у Цюриху вистачить лише на чашку кави.

Інфраструктурні зсуви

За даними офіційного сайту Кличка, за десять років у столиці міська інфраструктура покращилась у цифрах за такими показниками: капітально відремонтували 175 мостів та шляхопроводів; відремонтували 1227 кілометрів доріг (З 1667 км запланованих); відремонтували 1871 внутрішньоквартальний проїзд та прибудинкових територій; 177 капремонтів у відділеннях міських лікарнях, а у 62 медзакладах оновили обладнання; 570 парків оновили чи створили нових; збудували або реконструювали 13 шкіл, звели/капітально відремонтували 36 дитячих садочків (загалом вдалося створити 22 тис. нових місць у дитсадках) тощо.

*Про найбільші провали Кличка на посаді мера/голови КМДА — читайте на "Телеграфі" у другій частині статті завтра, в суботу 25 травня.

Як повідомлялось, у березні цього року після скандалу довкола колишнього очільника столичного метрополітену Віктора Брагінського у парламенті створили Тимчасову спеціальну комісію по вивченню транспортних проблем міста (зокрема аварії на синій гілці метро). Також нардепи почали досліджувати й деякі інші гострі питання життєдіяльності Києва: відповідальність міської влади, укриття, загрози для пасажирів столичної підземки через недобуд на Поштовій площі тощо.

Також "Телеграф" писав, що в партії Кличка — УДАР — у відповідь на роботу ТСК заявили про відсутність конструктивного діалогу міської та центральної влад і що "слуги народу" нібито самі не знають, для чого створювали у ВР цю спецкомісію. При чому на противагу ТСК Ради у Київраді місцеві обранці створили свою Тимчасову контрольну комісію.