Від пустиря з волоцюгами до VIP-базару: як будували легендарний Бессарабський ринок (фото)

У самому центрі столиці знаходиться легендарний Бессарабський критий ринок, який вважається одним із найстаріших та найдорожчих у Києві. Будівля базару, незважаючи на військові дії та революції, практично не змінилася з моменту свого відкриття і сьогодні продовжує виконувати свою головну місію – пропонує покупцям різноманітну продукцію.

Бессарабський ринок знаходиться на однойменній площі на західному кінці Хрещатика. Складно повірити, але раніше тут був похмурий пустир, на якому збиралися кримінальні елементи — розбійники та грабіжники. Увечері з’являтися в цьому районі було дуже небезпечно…

"Телеграф" розповідає про будівництво Бессарабського ринку та ділиться з читачами дивовижними фактами з його найбагатшої історії.

Історія Бессарабського ринку

Пустир з поганою репутацією

Ще в середині ХІХ століття на місці сучасної Бессарабської площі був пустир, який постійно заливали потоки води з усіх навколишніх пагорбів. Місцевість ця була дуже брудна і всіяна побутовими відходами.

Тут збиралися волоцюги та жебраки, а також кримінальні елементи — грабіжники та розбійники. Відомо, що ввечері з'являтися в районі Бессарабки було небезпечно.

Пізніше тут розташовувалися постоялі двори, проводилися святкові балагани і встановлювалися циркові павільйони. Публіка збиралася при цьому найрізношерстіша і за чистотою тут ніхто не стежив.

У 1869 році розпочалася інтенсивна забудова Хрещатика сучасними будинками — тут з’являлися офіси, магазини, банки, готелі та ресторани. У зв’язку з цим похмурий пустир міська влада вирішила упорядкувати — розбити сквер, оформити площу та встановити пам’ятник Богдану Хмельницькому.

Однак у 1870 році було вирішено перенести на площу ринок з вулиці Хрещатик, оскільки сюди було зручно здійснювати підвезення товарів. Так на Бессарабці виник торг (базар).

Насправді ж, виглядав він дуже неохайно і навіть огидно. Тут були відсутні нормальні санітарні умови, довкола бігали полчища щурів і лежали купи гнилих відходів.

На тлі красивого, відбудованого на "європейський зразок" Хрещатика Бессарабка виглядала убого і обурювала киян. Торг називали "гнійним пухирем Хрещатика" і намагалися обминати його десятою дорогою.

На тлі цього міська влада і вирішила провести "ребрендинг" місцевості та побудувати тут критий капітальний ринок.

Заповіт Лазаря та будівництво ринку

У 1902 році влада Києва вирішила побудувати на Бессарабській площі критий ринок. Цей задум вважався "високорентабельним вкладенням державних коштів".

Вартість будівництва оцінили в 500 тисяч рублів, при тому, що дохід Києва становив 2-3 мільйони рублів на рік. Звісно, грошей на реалізацію такого амбітного проекту так і не знайшли.

У 1910 році помер один із найбагатших людей імперії, промисловець і меценат Лазар Бродський, який заповів Києву гроші на будівництво Бессарабського ринку. Будівлю почали зводити цього ж року за проектом польського архітектора Генріха Гая.

Конструкція ринку була неймовірно складною. Товсті цегляні стіни поєднувалися з багатотонним металевим каркасом, на який спиралося перекриття скляного даху. Світлопроникний дах дозволив досягти недоступної до цього часу освітленості внутрішнього простору.

Досвіду будівництва подібних споруд у місцевих архітекторів не було і щоб краще підготуватися до роботи головного інженера Бобруса навіть відправили до Європи для огляду та ознайомлення з улаштуванням критих ринків, які тоді існували у великих містах Західної Європи.

Зрештою Бессарабський ринок був побудований у стилі пізнього модерну. Його фасади прикрашені барельєфами на пасторальні теми: "Молочниця", "Селянин із биками", "Риби". Арки входів увінчують голови бугаїв, а грати воріт прикрашені качками, що злітають з озерної гладі. Над головним входом розміщено було барельєф архангела Михайла, захисника міста Києва.

Бессарабський ринок був обладнаний за останнім словом техніки і в його підвалах навіть було встановлено першу в Києві та третю в імперії холодильну установку.

Будівництво тривало два роки і вже 3 (16) липня 1912 відбулося урочисте відкриття ринку.

Бессарабський ринок уцілів під час війни і навіть за часів окупації там продовжували торгувати. На початку вісімдесятих років минулого століття ринок хотіли знести, а на його місці збудувати транспортну розв’язку.

На щастя, початок перебудови та розпад СРСР завадили цим планам.

З 2015 по 2022 рік на Бессарабському ринку провели відновлювальні роботи фасаду будівлі, замінили покрівельні частини даху, покращили торгові місця, облаштували місця для фаст-фудів та приміщення для магазинів.

Зараз у будівлі прописалися супермаркети, магазинчики та заклади харчування. Бессарабський ринок вважається найдорожчим у Києві та тут пропонують заможним клієнтам товари преміум класу.

На Бессарабці можна купити овочі та фрукти, м’ясо, птицю та рибу, а також спеції, сухофрукти та соління.

Цікаво, що будівля базару, яка була відкрита в 1912 році, практично не змінила свій зовнішній вигляд і не дивлячись на свій солідний вік виглядає цілком привабливо.

Нагадаємо, американський вчений та громадський діяч Томас Тейлор у 1970 році відвідав київський ринок та зробив серію яскравих фотографій. За часів СРСР столичний базар складався з кількох павільйонів і не міг запропонувати покупцям великий асортимент продуктів чи заморську екзотику. Усі позиції були чіткими та зрозумілими, а ціни фіксованими.

Наприклад, картопля коштувала 33 копійки за кілограм, морква — 70 копійок, огірок та буряк — по 40 копійок, а сливи по 1 рублю 20 копійок.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, як виглядав Центральний гастроном на Хрещатику в період дефіциту. Саме біля цієї торгової точки можна було побачити кілометрові черги, які іноді формувалися ще з вечора.

Кожен потенційний покупець сподівався на те, що саме він потрапить на "викид" дефіцитного товару: ковбаси та сосисок, молочних продуктів, кока-коли, верхнього одягу, порошку чи соди.