Україна отримала велику можливість: що нам може дати Південна Корея і чи не завадять друзі Росії в Сеулі

Південнокорейські медіа 29 жовтня повідомили, що уряд Республіки Корея розглядає можливість постачання Україні 155-мм артилерійських снарядів у відповідь на залучення військ КНДР до російсько-української війни на боці РФ. Проте через кілька годин адміністрація президента РК Юн Сок Йоля спростувала інформацію, обмежившись повідомленнями про обмін дипломатичними делегаціями з Києвом.

Історія з постачанням південнокорейського летального озброєння вже не вперше обговорюється під час повномасштабної війни України проти Росії, але значного прогресу у цьому питанні не спостерігалося, за винятком факту передачі боєприпасів через треті країни.

Які фактори стримують Сеул від надання летального озброєння Україні? Та чи зміниться ситуація після вступу Північної Кореї у російсько-українську війну?

Страх перед "ескалацією"?

У перші дні російського вторгнення в Україну уряд тодішнього президента Республіки Корея Мун Чже Іна засудив агресивні дії Москви та поступово, особливо після приходу до влади чинного лідера країни Юн Сок Йоля у травні 2022 року, запроваджував економічні санкції проти Російської Федерації. Сеул також надавав Києву гуманітарну та нелетальну військову допомогу (каски, бронежилети та медичне обладнання). Єдиним табу у спектрі підтримки Україні в південнокорейському керівництві залишається пряме постачання летального озброєння – бронетехніки, артилерії та боєприпасів.

Варто зазначити, що ВПК Південної Кореї один з найбільших у світі, а за останні кілька років Сеул увійшов в топ-5 міжнародних експортерів озброєння. Присутність на півночі агресивного сусіда змусила владу Республіки Корея вкладати великі інвестиції у розробку власної конвенційної зброї для стримування КНДР. Наприклад, Сеул налагодив тісне військово-технічне співробітництво з Польщею та Румунією, продавши танки К2 та самохідні артустановки К9. Поглиблене військово-технічне співробітництво РК та Польщі несе колосальну вигоду для Києва, оскільки дає Варшаві змогу передавати застаріле радянське озброєння Україні, замінюючи його сучасними південнокорейськими аналогами. Отримання якісного південнокорейського озброєння значно покращило б бойову ефективність ЗСУ, проте ймовірність такого сценарію дуже невелика.

Південна Корея утримується від надання летального озброєння та прямого постачання боєприпасів до України через складні внутрішні суперечності. Сеул керується принципом непостачання напряму зброї в гарячі точки сторонам збройного конфлікту. Окрім цього, головна опозиційна сила країни лівоцентристська Демократична партія "Тобуро" виступає проти більшого залучення Південної Кореї у російсько-українську війну.

Лідер опозиції Лі Чже Мьон неодноразово виступав проти військової підтримки України, пояснюючи це тим, що РК потрібно зберігати дружні відносини з КНР та Росією. Демпартія відома своїм позитивним ставленням до режиму в Північній Кореї, намагаючись знайти порозуміння з Пхеньяном за допомогою Пекіну чи Москви. Попередній президент Південної Кореї Мун Чже Ін, який був представником Демократичної партії, під час свого терміну проводив політику "Сонячного тепла" стосовно КНДР, що полягала у відновленні дипломатичного діалогу з північчю шляхом компромісів та поступок, як, наприклад, зняття санкцій. Сьогодні в опозиції розглядають потенційну пряму військову допомогу Україні як загрозу погіршення відносин з Китаєм та РФ, тому блокування в парламенті угоди про постачання боєприпасів цілком вірогідний сценарій.

Проблема балансування між економічним співробітництвом з Китаєм та безпековим союзом зі США також стримує Сеул від рішучих дій. Попри відкрито прозахідний курс Південної Кореї, торгові відносини з КНР перебувають на високому рівні, що змушує владу не йти на конфлікт з Пекіном. Постачання летальної зброї Україні може цілком негативно вплинути на економічний аспект співробітництва з Китаєм, а також підвищити загрозу збройних провокацій КНДР на Корейському півострові.

Правила гри змінюються

Вступ Північної Кореї у російсько-українську війну кардинально змінює підхід РК до питання допомоги Києву. Очевидно, що Пхеньян використовує військово-технічну співпрацю з Росією не лише заради фінансової винагороди, але й для підготовки збройних сил та модернізації ракетно-ядерного арсеналу, що становить пряму загрозу національній безпеці Південної Кореї. Спроби Сеулу через дипломатичні канали стримати Москву від тіснішого військового співробітництва не дали свої результати, а прямі погрози Кремля на адресу РК демонструють зміну взаємовідношення між країнами.

Росія як фактор стримування КНДР більше не актуальний інструмент для Південної Кореї. Повідомлення про появу північнокорейських військовослужбовців у Курській області та в Україні надали поштовх до трансформації ставлення офіційного Сеулу до питання відправки летального озброєння Києву. Сама поява обговорення у публічному просторі РК можливості постачання боєприпасів чи зброї для ЗСУ вже великий сигнал про позитивні зрушення. Південна Корея розглядає відправку військового персоналу до України з метою консультації щодо тактики ведення бою солдатами КНДР, допомоги з перекладом та оцінки можливостей військових Кім Чен Ина. А це можна оцінювати як початок плідної співпраці між Києвом та Сеулом, що цілком може перерости у більший масштаб. Проблема постачання 155-мм артилерійських боєприпасів до України також має своє рішення, бо раніше Південна Корея надала США близько 500 тис. снарядів, що дало Штатам більшу гнучкість у питанні постачання ЗСУ. РК має на складах запаси в кілька мільйонів 155-мм снарядів (розрахунок на 30 днів активних бойових дій). Можливості оборонної промисловості країни забезпечують виробництво 200-300 тис. снарядів на рік. Експорт озброєння за допомогою третіх країн можливо єдиний шанс обійти заборони південнокорейського законодавства.

У Південній Кореї повністю усвідомлюють роль України у стримуванні експансії ревізіоністських режимів. Російська агресія значно посилила політичні та військові спроможності Північної Кореї, чого на півдні не можуть не помічати. Рух до зміцнення режиму Кімів, економічне піднесення Китаю, агресивні дії Росії та Ірану демонструють необхідність для демократичних країн об’єднуватися перед спільною загрозою. Нормалізація відносин між Республікою Корея та Японією – яскравий приклад відсторонення міжособистісних суперечностей перед зовнішньою небезпекою.

Чинна адміністрація правоцентристського президента Юн Сок Йоля активно підтримує боротьбу України та підкреслює протистояння "демократичних та авторитарних цінностей" у російсько-українській війні, що створює паралелі з конфліктом між КНДР та РК. Попри небезпечні аспекти вступу солдатів Кім Чен Ина у війну на боці Росії, одночасно це створює великі можливості здобути вірного військового союзника в особі президента Юн Сок Йоля та південнокорейської держави.