Тут був величезний комплекс із зоопарком, а тепер стоять руїни: що сталося з легендарною тютюновою фабрикою в Івано-Франківській області

Колись у невеликому селищі Заболотів Івано-Франківської області працював великий тютюновий завод, який змагався з відомими та великими світовими виробниками. Його продукція постачалася в різні країни Європи та навіть у Латинську Америку. Це був великий і сучасний свого часу комплекс, який тепер стоїть занедбаним і поступово руйнується.

Історія підприємства почалася ще в XIX столітті. У 1866 році вірменська сім'я Агапсовичів, яка володіла землями в Заболотові, виділила ділянку біля залізниці Коломия – Чернівці для перевалочного пункту тютюну. Вже у 1872 році тут відкрилася фабрика, першим директором якої був Францишек Круліч.

Власником підприємства була компанія "Австрійська тютюнова монополія". Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 році фабрика перейшла у власність Польщі, а в 1919-му її передали в управління "Дирекції польської тютюнової монополії".

Завод займався не тільки виробництвом сигарет, сигар і тютюну, а й контролював вирощування сировини. У 1895 році площа посівів сягала майже 3 тисяч гектарів, а до виробництва були причетні близько 35 тисяч домогосподарств. Для нагляду за процесом у Коломиї створили Цісарсько-Королівську інспекцію з вирощування тютюну, яка контролювала роботу в 350 громадах.

Співробітники фабрики отримували на ті часи непогану зарплату.

Особлива методика ферментації дозволяла випускати якісніший тютюн. На заводі переробляли не тільки місцеву сировину, а й імпортну — з Куби, Пуерто-Ріко та Бразилії. Продукція Заболотівської фабрики експортувалася в Європу і країни Латинської Америки. Найбільшу популярність підприємство здобуло за директора-технолога британця Яна Беффінгера.

Комплекс фабрики складався з 15 будівель, побудованих у стилі неоренесансу. Тут працювали виробничі корпуси, ферментаційні камери, механічні та столярні майстерні, котельня, гаражі, клуб, їдальня, гуртожиток і навіть гостьовий будинок. На території фабрики був яблуневий сад і власний зоопарк з павичами та оленями. Місцеві жителі також згадують, що на території також був дерев'яний павільйон для відпочинку, куди можна було потрапити через прохідну.

Після Другої світової війни виробництво змінилося: випуск сигар припинили, але завод продовжував вирощувати й обробляти тютюн для українських підприємств. За радянських часів він був одним з п'яти найбільших в країні.

Фабрика працювала аж до 2006 року. Після її закриття власники вивезли з території обладнання і металобрухт. Сьогодні більшість будівель перебуває в аварійному стані: у старому гуртожитку протікає дах, дерев'яні перекриття прогнили, а на першому поверсі досі лежать мішки із залишками тютюну.

Кам'яні дороги і бруковані доріжки, якими була вимощена територія, приховані під землею і травою. Місцеві жителі називають фабричний комплекс пам'яткою промислової архітектури, а історики впевнені, що його все ще можна відновити.