Діти за цими велосипедами просто тряслись. Що зараз з легендарним мотозаводом, який дарував мрії (фото, відео)

"Електрон" не був єдиним підприємством Львова, про яке знав весь Радянський Союз. Львівський мотозавод теж належав до тих легендарних гігантів, чия продукція розходилася мільйонними тиражами по всіх республіках. Велосипед у ті часи був справжньою мрією кожної дитини в СРСР, але далеко не в кожної родини він був.

На ці двоколісні скарби збирали гроші місяцями, стояли в чергах багато місяців, а потім берегли як зіницю ока. "Телеграф" розповідає про історію культових велосипедів "Тиса" та долю легендарного Львівського мотозаводу, який від виробництва підків дійшов до випуску 300 тисяч мопедів на рік, але зрештою не зміг пережити економічні потрясіння початку незалежності.

Від підков до велосипедів: неймовірна трансформація

Історія почалася ще в 1916 році, коли у Львові відкрили завод "Метал". Тоді підприємство випускало зовсім іншу продукцію — пилорами, гайки, болти, труби та звичайні підкови. У 1930-х роках освоїли виробництво возів — по 12 штук щодня. Такою була скромна початкова продукція майбутнього велетня радянської мотоіндустрії.

Справжня трансформація почалася лише в 1951 році. Завод освоїв випуск віялок і транспортерів, а в 1958-му — автолавок і причепів. Але найкардинальніші зміни чекали попереду. У 1960 році підприємство повністю перепрофілювали на випуск велосипедів та легкої мототехніки.

У цехах заводу, який тепер називався Львівський завод мотовелосипедів, встановили обладнання з Харківського велосипедного заводу. Почали випускати мотовелосипеди В-902 з допоміжним двотактним двигуном Д-4 потужністю всього 1 кінська сила. Об'єм циліндра становив лише 45 кубічних сантиметрів.

У 1961-1962 роках конструкторське бюро заводу створило принципово нову модель — мотовелосипед МВ-042 "Львів'янка". Серійний випуск розпочався в 1963 році. Це була революційна машина, яка хоч і мала назву мотовелосипеда, але фактично вже була справжнім мопедом.

"Львів'янка" отримала спеціальну несучу раму зі штампованих профілів, глибокі крила, телескопічну передню вилку і маятникову задню підвіску. За технічними характеристиками вона значно випереджала час і стала основою для майбутніх успіхів заводу.

Золота доба: "Верховина" і "Карпати" підкорюють СРСР

У 1968 році підприємство перейменували на Львівський мотозавод і розробили перший справжній мопед — МВ-043. Він відрізнявся двигуном Ш-51К об'ємом майже 50 кубів і потужністю 2 кінські сили. Двигун працював у блоці з двоступеневою коробкою передач з ручним перемиканням.

Цікаво, що двигуни виготовляв литовський завод "Вайрас" у Шяуляї. Саме з цими моторами Львівський мотозавод випускав свої найвідоміші в СРСР мопеди — "Верховину" і "Карпати". Підготовка до серійного виробництва розпочалася в другій половині 1960-х років.

Тоді сформували характерний дизайн з округлою зовнішністю нового мопеда МП-054 "Верховина". Цей зовнішній вигляд з невеликими змінами зберігся до кінця виробництва. Головна концепція машини теж залишалася незмінною: телескопічна передня вилка, маятникова задня підвіска, 50-кубовий двотактний двошвидкісний двигун з допоміжним педальним приводом.

Мільйони мопедів: пік слави заводу

У 1970 році розпочався серійний випуск "Верховини-3". Потім її змінила дещо удосконалена "Верховина-4", а пізніше — "Верховина-5". Популярність львівських мопедів зростала з кожним роком. У 1978 році завод виготовив двомільйонний мопед — це була справжня віха в історії підприємства.

На початку 1980-х років випуск досяг свого абсолютного максимуму — до 300 тисяч машин щороку. Львівські мопеди розходилися по всьому Радянському Союзу, їх експортували до країн Східної Європи, на Кубу, в Південну Америку. Завод став єдиним підприємством в Україні, яке серійно випускало мотовелопродукцію.

Але за кількістю почала страждати якість. Модельний ряд майже не оновлювався, а двигуни литовського заводу "Вайрас" відрізнялися дуже низькою якістю. Через це попит на вироблені у Львові мопеди різко впав, і на заводі вибухнула криза перевиробництва.

"Тиса" та інші: велосипеди від мотогіганта

Паралельно з мопедами завод випускав велосипеди різних класів. Веловиробництво, з якого починав свою діяльність завод наприкінці 1940-х, давно відійшло на другий план, але повністю не припинялося. У 1980-90-х роках Львівський мотозавод виробляв дитячі та підліткові велосипеди декількох моделей і модифікацій.

Найвідомішою серед них стала "Тиса-2" — підлітковий велосипед моделі 172-151, який випускався з 1988 по 1994 рік. Ця модель виділялася незвичайним дизайном серед інших радянських велосипедів свого класу.

За багатьма елементами вона була уніфікована з моделлю 172-121 "Еврика-2", що з'явилася на початку 1980-х, але була значно простішою.

"Тиса-2" мала зварену раму з труб круглого і овального перетину, передню вилку з двома штампованими траверсами, що імітували мотоциклетну. Колеса діаметром 20 дюймів комплектувалися алюмінієвими ободами. Гальма були ручними ободними, з приводом тросами. Для підліткового велосипеда вага була завеликою — 14,5 кілограма.

"Мені якраз 12 було, коли ми з батьком поїхали до Львова, щоб купити мені велосипед. Про мопед я тоді навіть не мріяв, а от "Тиса" – це було щось! Пам'ятаю, як я її беріг, як тільки не доглядав, і хлопцям у дворі давав кататись тільки після обіцянки, що вони не впадуть і не подряпають його. Тоді такий велосипед мати означало бути дуже крутим", — згадує читач "Телеграфу" Андрій.

Спроби порятунку і фінальний крах

У 1981 році розпочали випуск "Верховини-7", оснащеної двигуном Ш-62 без допоміжного педального приводу. Через рік з'явився новий мопед "Карпати" з двигуном В50М, а в 1986 році — "Карпати-2", який залишався головною продукцією підприємства аж до його закриття.

Проте в останні роки перед незалежністю завод стрімко скоротив темпи виробництва. У 1988 році Львівський мотозавод випустив 123 тисячі мопедів, наступного року їх кількість зросла до 139 тисяч, а в 1990 році знову знизилася до 133 тисяч. За перше півріччя 1991 року завод виготовив лише 63 тисячі мопедів, і надалі обсяги виробництва лише знижувалися.

Фінал без фанфар: як "згорів" Львівський мотозавод

Від 1994 року підприємство працювало як відкрите акціонерне товариство "Львівський мотозавод". У 1990-х роках завод складався з шести дочірніх підприємств, організованих за окремими напрямами господарської діяльності. Вони випускали товари народного вжитку непродовольчої групи.

За останні роки існування освоїли і випустили нову екіпажну частину мопеда "Львів", велосипеди двох видів для дорослих і дітей, комплектуючі вузли до мопедів і велосипедів. На заводі впровадили технологію виготовлення тонкостінних металевих труб та прогресивне фарбування порошковими емалями на базі імпортного устаткування.

Окрім випуску мотовелотехніки, організували виробництво сільськогосподарської техніки для власників, інструментів для потреб АПК, широкого асортименту продукції харчової переробки, шкільного обладнання для навчальних закладів. Але всі ці спроби диверсифікації не врятували підприємство від краху.

У 1998 році Львівський мотозавод припинив своє існування. Так завершилася історія підприємства, яке за 82 роки свого існування пройшло шлях від виробника підків до однієї з найбільших мотовелофабрик Радянського Союзу. Разом із заводом зникли з виробництва і культові велосипеди "Тиса", мопеди "Верховина" та "Карпати", про які так мріяли мільйони радянських дітей та підлітків, і зараз їх знайти можна лише в запилених гаражах чи підвалах, або на аукціоні.

Зараз останнє приміщення Львівського мотозаводу готуються продати.

Що залишилось від Львівського мотозаводу, можна подивитись тут:

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав також про те, як одна помилка в 90-х знищила унікальний завод. Він був гордістю України та гримів на весь Союз.