Адольф Гітлер — "батько" секс-ляльок, анти-людина року і мішень для чаклунів-вуду

20 квітня 1889 року в містечку Браунау-на-Інні в землі Верхня Австрія народився Адольф Гітлер — монстр, який красномовством і "добрими намірами" вистлав дорогу в пекло собі та цілому поколінню захоплених його ідеями німців.

Він жодного разу не був у концтаборах – напевно, не витримав би жахів того, що там відбувалося. Але бачив боротьбу за чистоту арійської раси і такої теж – з димом із печей Аушвіца.

"Телеграф" вирішив своєрідно згадати про життя фюрера — 10 фактів, які не вшановують Адольфа Гітлера, але допомагають додати штрихи до його портрета.

Найбільш нейтральний факт – Гітлер міг померти ще 1894 року

На жаль, цього не сталося. Тоді у січні чотирирічний хлопчик провалився під кригу на річці Інн у південному німецькому містечку Пассау. Дитина дивом залишилася живою — їй на допомогу прибіг підліток Йохан Кюбергер і витягнув хлопчика з води.

Цікаво, що згодом рятівник став священником. А врятований хлопчик — головним нацистом планети, Адольфом Гітлером. Виявляється, 1894 року був шанс уникнути мільйонів смертей. Але доля розпорядилася інакше.

Татусь надувних ляльок для своїх солдатів

Якщо ви шанувальник чи шанувальниця ляльки Барбі, вам краще не читати цей пункт.

Виявляється, попередницею і "бабусею" найвідомішою у світі ляльки Барбі була "Боргхільд". Щоправда, призначалася вона не для дівчаток. 1941 року Гітлер доручив данському лікареві Олену Хануссену (за іншою інформацією – Францу Чакерту) створити прототип надувної ляльки з гальванізованого пластику. Гітлер вважав, що еротична лялька має бути серед обов’язкових речей для кожного німецького солдата. Його аргумент — це допомогло б уникнути венеричних захворювань та зберегти чистоту арійської раси.

Лялька мала відповідати ряду параметрів: не менше 176 см на зріст, зовні — справжня арійка:світловолоса, блакитноока, з тонкою талією та пишним бюстом.

Деякі історики писали, що авіація сил антигітлерівської коаліції вдарила нацистів нижче пояса — розбомбила фабрику, на якій планували штампувати ляльок. Та й самі солдати армії фюрера відмовлялися носити "Боргхільд" в похідних рюкзаках.

Про "порочну передісторію" Барбі вперше написав в історичній збірці письменник Дональд Грем. Він з’ясував, що американці Рут та Еліот Хендлер створили легендарну іграшку після відвідин Німеччини у 1956 році. Там вони купили "дочку" Боргхільд Ліллі, яка продавалася в магазинах для дорослих.

"Людина року" — Адольф Гітлер? Як були перекручені факти

У 1938 році Гітлер став "Людиною року" за версією Time. Пізніше у ЗМІ роздмухали хайпову тему, що його номінували, нібито, як миротворця. І що США сильно схибили.

Насправді 2 січня 1939 видання Time опублікувало випуск, в якому Адольф Гітлер був визнаний "Людиною року" за 1938 рік. Редакція журналу зазначає, що "Людиною року" може бути особистість, група людей, які найбільше вплинули на ситуацію у світі, незалежно від того, позитивним чи негативним був цей вплив.

У випуску 1939 року Гітлера було зображено крихітною фігурою, що сидить спиною до глядача і грає на великому органі, перед яким на колесі Святої Катерини висять тіла людей.

Читав книги з кінця

Ми не знаємо, як це оцінили б психологи та психотерапевти, але Гітлер читав книги за своїм власним методом. Спочатку він переглядав видання з кінця, потім перегортав середину. І якщо прочитані уривки йому подобалися, починав читати з початку.

Звичайно, формально він був дуже начитаною людиною. Деякі дослідники його життя стверджують, що Гітлер читав книгу на день, був записаний одразу до кількох бібліотек. Але це саме той випадок, коли отримана дивним чином інформація засвоювалася також, м’яко кажучи, дивно. І приводила Гітлера до неадекватних висновків та жахливих вчинків.

Жив у домівці для безпритульних

До військової кар’єри Гітлер був людиною творчої професії – створював листівки, картини, рекламні оголошення. Вони продавалися, але грошей катастрофічно не вистачало. Незважаючи на талант, фінансова неуспішність Гітлера як художника була настільки величезною, що у грудні 1909 року він змушений був жити у притулку для безпритульних. Пізніше — переїхав до громадського гуртожитку для чоловіків у Відні, де тулився до 1913 року.

Адольф Гітлер мав багато причин для невдоволення собою і комплексів. Дуже шкода, що під час його приходу до влади навколо нього було набагато більше містиків та магів, ніж фахівців із психології. Можливо, тоді вплив його зруйнованої психіки на світ був менш трагічним.

Фюрер боявся котів

Складно описати, що відчуває людина з айлурофобією — острахом кішок. Але Гітлер точно знав, як це. Він їх обходив і навіть відстрибував, аби не доторкнутися до пухнастих мурлик. Щоправда, є певним чином раціональне пояснення такої поведінки — мовляв, диктатор боявся не цих містичних тварин, а мікробів та хвороб, які вони переносять. Цікаво, чому він тоді не боявся собак?

Примітно, що нелюбов'ю до котів відзначилися також Олександр Македонський та Наполеон. Досить цікава компанія.

Гітлеру намагалися підсипати в їжу жіночі гормони

І це не жарт. Принаймні британський історик, професор Університету Кардіффа Браян Форд з усією серйозністю стверджує, що британські спецслужби намагалися знизити агресивність фюрера, додаючи йому в їжу жіночі гормони. Сестра Гітлера була лагідною секретаркою, і англійці були переконані, що якщо вдасться активізувати у Гітлера жіночі гормони, він стане таким же покірним, як вона.

Отруїти Гітлера було б найкращим рішенням, але поруч із ним постійно знаходилися дегустатори їжі, і отруєні страви просто не потрапили б до нього на стіл. А жіночий гормон естроген не має смаку і міг би стати знаряддям упокорення німецької машини війни.

Англійці підкупили садівника, який мав вводити естроген у моркву, що вирощується, і він погодився на це. Шкода, що дослідити, як напхана естрогеном морква вплинула на фюрера, вже не вийде. Але, здається, цей план не вдався.

Намалював гномів для Уолта Діснея

Шанувальникам творчості легендарного мультиплікатора було складно змиритися з тим, що Уолт Дісней дружив з Адольфом Гітлером. І з тим, що саме фюрер намалював кількох гномів для мультфільму "Білосніжка та сім гномів".

Це стало відомо нещодавно, коли в одному з норвезьких музеїв виставили напоказ ескізи персонажів. На деяких лишилися ініціали Адольфа Гітлера. Його підпис надто добре відомий людству.

Вусики Гітлера – для носіння протигазу

У юності фюрер вважав за краще пишніші вуса, чепурні, загнуті вгору. Але в армії не побалуєш, і коли під час Першої Світової командир "порадив" Адольфу змінити стиль, щоб мати можливість зручніше вдягати та знімати протигаз, той послухався.

Війна закінчилась, Гітлер став на чолі своєї армії, але вуса залишилися такими самими — зручними для протигазу.

Гітлера намагалися вбити за допомогою магії вуду

Американський письменник Вільям Сібрук 22 січня 1941 зібрав у своєму будиночку в Меріленді групу друзів для проведення спеціального ритуалу. Вони пили ром, грали на барабанах і волали до магії вуду, щоб знищити Гітлера.

Вони взяли звичайний магазинний манекен, одягли на нього нацистську форму, співаючи "Ти Гітлер! Гітлер — це ти!". Під стукіт барабанів окультисти, які були неабияк п’яні, стали забивати цвяхи в серце манекена. Після цього Сібрук відрубав сокирою йому голову та закопав "останки" у лісі. У це дуже складно повірити, але цей замах Гітлер пережив.

Дуже щільно сидів на наркотиках

Відомий німецький письменник Норман Олер видав книгу на чутливу тему: "Третій рейх на наркотиках". "Німецький вермахт став першою армією у світі, яка в масовому порядку підсіла на синтетичний наркотик — первітін (торгова марка метамфетаміну). Дітище військового фізіолога Отто Ф.Ранке, який сам був наркоманом, вживали майже поголовно у всіх родах військ, від рядового до генерала ", — значиться в аннотації до книги.

На вершині "наркотичної піраміди" перебували заправили Третього рейху: Гітлер, Гіммлер, Герінг та інші були закінченими наркоманами, йдеться у книзі.

Вже у 1943 і особливо у 1944 роках Гітлер став користуватися опіатами. Найчастіше прийнятим засобом він став юкодал (оксикодон), який з фармакологічної погляду близький героїну. Виходить, що історія Третього рейху будувалась в наркотичному дурмані. І тут виникає паралель і багато питань до жорстокості та неадекватності російських солдатів на полі бою в Україні.

Історія, на жаль, має властивість повторюватись. Саме тому ми сьогодні згадали одну з найпотворніших історичних постатей минулого сторіччя. А кого в одній категорії із Гітлером вивчатимуть наші діти – цілком очевидно. Ось тільки до відкриття всіх таємниць правителя країни-агресора мине багато часу.