Про це мріяли всі батьки в СРСР. Кому давали право для першого дзвоника

Перше вересня завжди асоціюється зі школою, адже в цей день проходила лінійка. Для першокласників лунав їх перший дзвоник, а для старшокласників – останній перший дзвоник.

"Телеграф" розповість, кому давали право подавати перший дзвоник на лінійці. А також, чи діє це зараз в українських школах.

У радянські часи ця мить була особливою, і для багатьох батьків – навіть мрією. Адже не кожному випадало право винести дзвоник перед усією школою. За традицією це робила пара: маленька першокласниця на руках у старшокласника. Дівчинка дзвонила у дзвоник, а старшокласник ніс її по шкільному подвір’ю.

Право на цю почесну місію отримували не випадкові діти. Зазвичай це був відмінник, активіст, переможець олімпіад або діти тих, кого у школі добре знали: шановані вчителі, працівники чи заможні батьки. Для сімей це було справжньою гордістю – фото з дзвоником ставало сімейною реліквією.

Попри те, що з часів СРСР минуло багато років, ця традиція жива і сьогодні – у школах досі першого вересня дзвоник лунає з рук маленької першокласниці та старшого учня.

Раніше "Телеграф" писав, як в СРСР карали двієчників.