Його хвалив журналіст The New Yorker: чому у Дніпрі закрився ресторан, який випередив свій час
- Автор
- Дата публікації
- Автор
- 12065
Ресторан високої кухні виріс із кафе у підвалі
У Дніпрі існував атмосферний заклад, який на певному етапі випередив свій час. "Мишей Бляхера", які не пережили пандемію, багато хто досі згадує з ностальгією.
"Телеграф" вирішив розповісти про заклад, який із дивного кафе перетворився на ресторан високої кухні, який привертав увагу іноземців.
Його появу огортали легенди
У 2009 році в Дніпрі, у скромному напівпідвалі колишнього складу оптового ринку, відкрився заклад із незвичайною назвою — "Миші Бляхера". Його поява швидко обросла легендами. Говорили, що після війни у місті жив якийсь Михайло Бляхер — людина з неоднозначною репутацією, чи то з Ленінграда, чи то з Одеси. Він нібито ховався від влади і працював завідувачем овочевого складу. Під час ремонту приміщення, де пізніше розмістилися "Миші", будівельники начебто знайшли його старий зошит із рецептами. Ці кулінарні записи і стали основою меню майбутнього кафе.
Однак у назви була й інша, правдивіша версія. Натхненням стала історія радянського генетика Леоніда Бляхера, який вивчав спадковість і ставив досліди на мишах — обрізав їм хвости, спостерігаючи, коли народиться покоління без них. Одного вечора власник закладу Руслан Буряк розповів цю історію гостям з Москви. Один із чоловіків раптом зізнався, що особисто знав Бляхера і дружив із його дочкою. Прямо під час вечері він подзвонив їй, і та підтвердила: у їхньому домі справді жили десятки врятованих мишей, яких вона ховала від батька-науковця.
Бар, творча комуна чи дивний клуб?
У перші роки "Миші Бляхера" не претендували на високий стиль. Це було демократичне питне місце, куди заходили на келих вина чи просто поспілкуватись. Атмосфера нагадувала творчу комуну: листівки з дивними написами на кшталт "камыбля та "фешихер", футболки з іронічними іноді двозначними слоганами, галасливі вечірки у несподіваному форматі. Якось гостей навіть замкнули всередині та оголосили "вечірку-закриття" — насправді символічну, адже заклад продовжував жити.
В одному з інтерв’ю власники розповідали, що прибуток їм був неважливий. "Миші" служили їм якимось ігровим простором, де можна було втілювати найнеймовірніші ідеї. Однак у якийсь момент фундаторам цього дивного місця тут, мабуть, стало тісно.
Зміна концепції
Через шість років, 2015-го, Руслан та Олена Буряк вирішили повністю перезапустити проєкт. "Миші" перетворилися на ресторан високої кухні, куди запросили британського шефа Деніела Фіппарда з "мішленівським" досвідом. Коли концепція змінилася, наголос зробили на локальності. Меблі замовляли у дніпровських майстрів, кераміку — у гончарів з області, продукти — у фермерів. Заклад став своєрідним гастрономічним символом Дніпра.
Для розуміння наведемо кілька страв, які подавали в оновлених "Мишах Бляхера":
- канеллоні з тонких печених слайсів селери з м’ясом яловичих хвостів, ферментованим жовтком і соусом із чорного часнику
- фермерський голуб з морквяним пюре, фуа-гра та кромеска
- крем-брюле з фуа-грою з кромескою з качиної ніжки та маринованою цибулею-шалотом
- креветки з кавуном, морськими водоростями та тархуном
- цвітна капуста з піною з копченого на дубовій тирсі сиру Чеддер
У ресторані також була багата винна карта та проводились такі заходи як винна вечеря з представником виноробні Marques de Vargas.
Визнання
Восени 2019 року в ресторані побував журналіст The New Yorker Джошуа Яффа, який працював над матеріалом про Володимира Зеленського. Дорогою до Кривого Рогу він зупинився в "Менорі" і зайшов повечеряти в "Миші Бляхера". Після дегустаційного сета він написав у Twitter, що не очікував знайти у Дніпрі кухню такого рівня. Його твіт підхопив Крістофер Міллер з Радіо Свобода, назвавши "Мишей" своїм улюбленим місцем.
Щороку заклад все більше приваблював туристів — до 80% відвідувачів приїжджали з інших міст та країн. Для мешканців Дніпра "Миші" стали візитівкою, а для гостей – гастрономічним відкриттям.
Кінець епохи
Усе закінчилося 2021 року. Після одинадцяти років роботи проєкт не пережив пандемію коронавірусу.
"До пандемії ми працювали, але, коли "прийшов" карантин, ми зрозуміли, що "Миші" не вигребуть. Файн-дайнінг — це нішевий низькомаржинальний бізнес. Ці страви було нереально робити у форматі доставки. Ми намагалися запускати доставку і робити смачну їжу, але це вже не були"Миші".
Так в історії Дніпра завершилася епоха одного з найхаризматичніших гастропроєктів, який із закусочної у підвалі перетворився на ресторан Grande cuisine.
Раніше ми розповіли про ресторан "Ювілейний" у Дніпрі – популярний заклад, у якому проходили весілля, банкети та зустрічі. Для багатьох містян ресторан став частиною власних спогадів — хтось приходив сюди на обід, хтось на романтичне побачення, хтось просто випити каву з морозивом.